Подвірки — Вікіпедія
селище Подвірки | |
---|---|
Вулиця Партизанська | |
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Харківський район |
Тер. громада | Солоницівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA63120250090051063 |
Облікова картка | Подвірки |
Основні дані | |
Засновано | 1650 |
Площа | 1,15 км² |
Населення | 7890 |
Густота | 2487 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 62371 |
Телефонний код | +380 5763 |
Географічні координати | 49°58′43″ пн. ш. 36°6′17″ сх. д. / 49.97861° пн. ш. 36.10472° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 128 м |
Водойма | р. Уди
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Подвірки |
Селищна влада | |
Адреса | 62370, смт Солоницівка, вул. Визволителів, 6 |
Голова селищної ради | Шабатько Василь Іванович |
Карта | |
Подвірки у Вікісховищі |
Подві́рки (в минулому Підмонастирський подвірок) — селище в Україні, у Солоницівській селищній громаді Харківського району Харківської області. Населення становить 7890 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солоницівська селищна рада.
У селищі розташована Курязька виховна колонія, ТОВ «Слобожанський миловар» і Харківська ТЕЦ-5.
Селище Подвірки знаходиться в балці Куряжанка на лівому березі річки Уда, вище за течією примикає до села Надточії, нижче за течією на відстані в 2 км Харківської окружної дороги і кордону міста Харків, на протилежному березі смт Пісочин, на відстані 1 км розташовані село Сіряки і смт Солоницівка. Через селище проходить автомобільна дорога Т 2106. По селищі проходить залізниця, найближча станція Куряж.
Відстань до райцентру становить близько 24 км і проходить автошляхом E40, із яким збігається E105 та М03, згодом переходячи в Т 2103.
За даними на 1864 рік у казенному селі Підмонастирський підворок Пересічнянської волості Харківського повіту, мешкало 110 осіб (61 чоловічої статі та 49 — жіночої), налічувалось 11 дворових господарств[1].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Солоницівці, Куряжанці та Подвірках — 166 людей[2].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 56,31% |
російська | 43,17% |
інші/не вказали | 0,52% |
- Лепетюха Василь Васильович (1960—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[4].
- Вакуленко Олександр Сергійович (1963) — український художник, майстер петриківського розпису, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України
- Вакуленко Тамара Олексіївна (1963) — українська художниця, майстер петриківського розпису, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України
- Вакуленко Олеся Олександрівна (1989) — українська художниця та дизайнер, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Майстер декоративного розпису, витинанки, створює авторський одяг, посуд і книжкові ілюстрації за мотивами народного мистецтва.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 715—718 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 29 листопада 2015.
- ↑ До 9-ї річниці з дня загибелі ЛЕПЕТЮХИ ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА. Лебединський міський краєзнавчий музей (укр.). 28 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2024.
- (рос.) «История городов и сел Украинской ССР», Том «Харьковская область», стор. 339[недоступне посилання з квітня 2019]
- Історія села Подвірки[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі Подвірки