Польсько-угорська шабля — Вікіпедія

Польсько-угорська шабля — це тип шаблі, що сформувався у XVI–XVII столітті в Угорщині під східним впливом^[1][2]. З другої половини XVI ст. ці шаблі набули характерних рис: верхів’я дещо збільшене, нахилене вперед, сплющене, мигдалеподібної форми; гарда у вигляді хрестовини з дуже довгими кільйонами; руків’я конічної форми; клинок слабо викривлений, в останній третині утворює велику єлмань^[1].

Шаблі у мадярів з'явилися ще в IX ст.. Проте починаючи з X ст. Угорщина розвивалася в європейському руслі й прийняла за основну клинкову зброю європейські мечі, хоч і шаблі не припинились виготовлятися. В XVI ст., після завоювання османами Угорщини, на цій території знову основною клинковою зброєю стала шабля. Тоді й виник угорський тип шаблі. Внаслідок впливу османського зброярства, цей тип отримав довгий клинок з масивною двоклинковою єлманню. Окрім того, місцевої інтерпретації зазнало османське верхів'я-ковпачок, що на угорських теренах набуло мигдалеподібної форми. Проте довгі кільйони (вуса) угорських шабель були успадковані від угорських мечів, а шипи були результатом трансформації у західноєвропейському стилі східного перехрестя. Таким чином в угорських шаблях поєдналися угорські та османські зброярські мотиви^[3].

В Польщі угорські шаблі поширилися за часів правління угорсько-польського короля Стефана Баторія (р. п. 1576–1586). У Польщі цей різновид отримав свої особливості^[2]. Таким чином утворився польсько-угорський тип шаблі. Дослідники відзначають, що ці шаблі також поділяються на 4 підтипи^[4]. У ВКЛ угорські шаблі поширилися раніше, приблизно на початку XVI ст.^[5].

Польсько-угорські шаблі можемо бачити на наступних іконографічних джерелах:

• 
  Гравюра Богдана Хмельницького, на якій він тримає свою шаблю польсько-угорського типу.
• 
  Портрет Криштофа Збаразького, де є його польсько-угорська шабля.
• 
  Портрет Олександра Острозького, де є його польсько-угорська шабля.
• 
  Портрет Михайла Миклашевського, де є його польсько-угорська шабля.
• 
  Шляхтич XVII ст. з Галичини, що тримає польсько-угорську шаблю.
• 
  Портрет Петра Дорошенка, на якому є його польсько-угорська шабля.

1. ↑ ^{а б} Тоїчкін, 2007, С. 49
2. ↑ ^{а б} Квасневич, 2005, С. 23
3. ↑ Тоїчкін, 2013, С. 89
4. ↑ Квасневич, 2005, С. 24
5. ↑ Бохан, 2003, С. 36

• Тоїчкін Д. В. Угорський та польсько-угорський типи шаблі // Клинкова зброя козацької старшини XVI — першої половини ХІХ ст.: проблеми атрибуції та класифікації. — К. : Ін-т історії України НАНУ, 2013. — С. 87 – 94.
• Тоїчкін Д. В. Козацька шабля XVII-XVIII ст.: історико-зброєзнавче дослідження. — К. : Стилос, 2007.
• Квасневич В. Венгерско-польская сабля // Польские сабли. — СПб. : Атлант, 2005. — С. 23 – 33.
• Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. — Л. : Слово, 1992. — 304 с.
• Бохан Ю. М. Шаблі // Зброя вялікага княства Літоўскага 1385–1576. — Мінск : Беларусь, 2003. — С. 35 – 36.