Поляна (Мукачівський район) — Вікіпедія

село Поляна
	Герб
	У центрі селаУ центрі села
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський
Тер. громада	Полянська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA21040210010063908
Основні дані
Населення	2747
Поштовий індекс	89313
Телефонний код	+380 3133
Географічні дані
Географічні координати	48°37′31″ пн. ш. 22°58′11″ сх. д.H G O
Водойми	Пиня, струмки: Луг, Глибокий
Місцева влада
Адреса ради	89313, с. Поляна, вул. Духновича, 65
Карта
	Поляна
	Поляна
Мапа
	Поляна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Поляна.

Поля́на — село в Україні, центр Полянської сільської громади Мукачівського району Закарпатської області.

Географія

Село розміщене за 20 км на північний схід від районного центру, у невеличкій вузькій долині, оточеній майже з усіх боків лісами, в західній частині району. В околицях Поляни починається підйом на Уклинський перевал та зливаються дві річки — Мала Пиня і Велика Пиня, даючи початок Пині. На південному сході села стоїть гора Крехая, зі сходу село захищене горою Кичерою, на захід підноситься гірський масив Синяк з вершиною Дунавкою. Межує із Солочинською, Плосківською сільськими радами та (на півночі) Воловецьким районом. Селом течуть струмки Луг та Глибокий.

Історія

Поляна має багатовікову історію. Речові пам'ятки, виявлені на території села, відносяться до ІІ тисячоліття до н. е. Вперше село згадується ще в ХІІ столітті як невеличке поселення пастухів.

У 40-х роках ХІІІ століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що містились на шляху їхнього просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV—XVI століттях тут з'являються ознаки життя. У 1548 році Поляна була заселена вдруге.

У XVII—XVIII століттях багато полянських селян боролося з феодалами у загонах опришків. Під час визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. жителі Поляни вступали в загони куруців, які завдавали ударів по цісарських військах. Після поразки Габсбурґи жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився живим, передано новим землевласникам.

У 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття великому австрійському магнатові Шенборну-Бухгайму. Поляна теж стала його власністю і ввійшла до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії.

З 1848 року громада селища користувалась власною печаткою з зображенням косаря з косою на плечі (опис і зразок такої печатки збереглися серед матеріалів закарпатського краєзнавця ХІХ ст. Т.Легоцького).

З другої половини XIX століття в селі діяли три цехи з розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому. Мінеральну воду називали «Поляною квасовою» й «Лужанською» і вживали як столову воду. Про це згадують грамоти угорського короля ще в 1463 році. Згодом вона почала використовуватися для лікування деяких захворювань шлунку. Джерела містилися у володінні графа Шенборна, який віддавав їх в оренду лихварям.

З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» відзначалась 21 раз на міжнародних конкурсах як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська». Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів та відзнак.

1868 р. на березі річки Мала Пиня було збудовано «Полянську купіль» з 40 помешканнями і 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев'яними і в 1907 р. знищені пожежею. В 1913 р. почалася відбудова курорту і в 30-х роках це вже був один з найвідоміших європейських курортів, який пропонував цілорічне лікування.

В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел, а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».

храм св. арх. Михайла. 1843.

Про стару дерев'яну церкву ішлося ще в 1649 році. У 1692 р. за священика Луки Куцкіра полянська церква мала філії в Дицьковиці та Уклині. У 1699 році Дицьковиця (тепер частина Поляни) згадується як село, що майже знелюдніло, а церква була пошкоджена. Типову муровану церкву базилічного стилю збудовали на місці, де була дерев'яна. В 1920 році встановили іконостас з 32 іконами. Два великі дзвони було відлито в 1926 році.

Біля церкви збереглося кілька чудових кам'яних хрестів з різних років XIX ст..

Дисковиця

Дисковиця — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Поляна рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967

Перша згадка 1549: Byſtra (nova) (Conscr. Port.), 1611: Bisztra (LEHOCZKY 3: 229), 1611: Diskovica (DEZSŐ 249), 1645: Uy Bisztra (MAKKAI 342), 1682: Zsitkovica (LEHOCZKY 3: 229), 1693: Diskowitsa (HODINKA 373), 1773: Diskovicza, Diszkovicza (LexLoc. 52), 1808: Diskovicza, Disskowica (LIPSZKY: Rep. 134), 1851: Diczkovicza (FÉNYES 1: 260), 1877: Dickovica (Hnt.), 1913: Kisvadas (Hnt.), 1925: Diškovice, 1930: Dečkovice (ComBer. 53), 1944: Diszkovica, Дисковица.

8 червня 1611 р. Ференц Магочі дав грамоту Михайлу Лизанцю, щоб заснувати на цьому місці село під назвою Бистра. Назва села була змінена на Житковиця у другій половині XVII століття коли цю місцевість отримала сім'я Zicsko. Назва Diszkovica ~ Дисковиця, вживається з кінця 1600-х років, також має особисте походження, Дицко ~ Диско, очевидно транслітерація від імені Димитрій.

Свято-Юріївський храм: 6 травня 2004 року Преосвященним владикою Міланом було освячено наріжний камінь під будівництво нового Свято-Юріївського храму, а 17 вересня 2006 року було освячено новий храм. Адміністратором парафії є став. прот. Георгій Хваста.

Луги

Луги — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Поляна

Згадки: 1888: Luhi, 1892: Luhi, 1898: Luhi, 1904: Luhi, 1907: Luhi, 1913: Luhi, 1967: Luhei, Luhi, 2001: Luhei.

Релігія

Свято-Михайлівська церква Української Православної Церкви. Настоятель храму протоієрей Іоанн Ігнатюк.^[1]
Церква християн євангельської віри Української Євангельської Церкви. Церква була заснована у 1929 році. Пасторами церкви були Райчинець Федор Федорович, Годинець Юрій Юрійович, Райчинець Василь Федорович (1987—2020),^[2] Попович Михайло Дмитрович (2020—2023). З 2023 року пастором церкви є Дувалка Юрій Юрійович.
Храм Святого Георгія Побідоносця Мукачівської греко-католицької Церкви. Настоятель храму о. Михайло Станинець. Церква заснована у 2002 році, а храм освячений у 2006 році.^[3]

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3239 осіб.^[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	97,38 %
російська	1,75 %
угорська	0,22 %
німецька	0,07 %
білоруська	0,04 %
молдовська	0,04 %
румунська	0,04 %
інші	0,46 %

Туристичні місця

- В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел типу «Боржомі», а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».