Премія миру німецьких книгарів — Вікіпедія

Премія миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels) — міжнародна премія миру, яку присуджують щорічно з нагоди проведення Франкфуртського книжкового ярмарку.

Церемонія вручення проходить у франкфуртській Церкві Святого Павла. За статутом, премію присуджують особистості, яка «своєю діяльністю у галузях літератури, науки і мистецтва зробила видатний внесок в утвердження ідеї миру»[1].

Премія миру присуджується Спілкою німецьких книгарів (нім. Börsenverein des Deutschen Buchhandels). Сума премії становить 25 000 євро.

Премія була заснована 1949 року за ініціативи деяких письменників та видавців у Гамбурзі й спершу називалася «Премія миру німецьких видавців» (нім. Friedenspreis deutscher Verleger). 1951 року премія стала загальнонімецькою. Лавреатів премії визначають члени ради цієї премії, до якої входять видатні діячі культури. Посмертно премія вручалася лише 1972 року.

Лауреати

[ред. | ред. код]
Рік Лауреат Промовець-лаудатор
1950 Макс Тау Адольф Грімме
1951 Альберт Швейцер Теодор Гойс
1952 Романо Гвардіні Ернст Ройтер
1953 Мартин Бубер Альбрехт Гес
1954 Карл Якоб Буркхардт Теодор Гойс
1955 Герман Гессе Річард Бенц
1956 Райнхольд Шнайдер Вернер Бергенгрюн
1957 Торнтон Вайлдер Карл Якоб Буркгардт
1958 Карл Ясперс Ганна Арендт
1959 Теодор Гойс Бенно Райфенберг
1960 Віктор Голланц Гейнріх Любке
1961 Сарвепаллі Радхакришнан Ернст Бенц
1962 Пауль Тілліх Отто Дібеліус
1963 Карл Фрідріх фон Вайцзеккер Георг Піхт
1964 Габрієль Марсель Карло Шмід
1965 Неллі Закс Вернер Вебер
1966 Августин Беа та Віллема Адольфа Віссера 'т Хофт (разом) Пауль Мікат
1967 Ернст Блох Вернер Майгофер
1968 Леопольд Седар Сенгор Франсуа Бонді
1969 Александр Мічерліх Гайнц Когут
1970 Альва Мюрдаль та Гуннар Мюрдаль (разом) Карл Кайзер
1971 Маріон Денгофф Альфред Гроссер
1972 Януш Корчак (посмертно) Гартмут фон Гентіг
1973 Римський клуб Нелло Челіо
1974 Брат Роже промовця не було
1975 Альфред Гроссер Пауль Франк
1976 Макс Фріш Гартмут фон Гентіг
1977 Лешек Колаковський Гезіне Шван
1978 Астрід Ліндгрен Ханс-Крістіан Кірш та Герольд Бекер
1979 Ієгуді Менухін П'єр Берто
1980 Ернесто Карденал Йоганн Баптист Мец
1981 Лев Копелев Маріон Денгофф
1982 Джордж Ф. Кеннан Карл Фрідріх фон Вайцзеккер
1983 Манес Шпербер Зігфрід Ленц
1984 Октавіо Пас Ріхард фон Вайцзеккер
1985 Тедді Коллек Манфред Роммель
1986 Владислав Бартошевський Ганс Маєр
1987 Ганс Йонас Роберт Шпеманн
1988 Зігфрід Ленц Йоганан Мероз
1989 Вацлав Гавел Андре Глюксман
1990 Карл Дедеціус Генріх Ольшовські
1991 Дьордь Конрад Хорхе Семпрун
1992 Оз Амос Зігфрід Ленц
1993 Фрідріх Шорлеммер Ріхард фон Вайцзеккер
1994 Хорхе Семпрун Вольф Лепеніс
1995 Аннемарі Шиммель Роман Герцог
1996 Маріо Варгас Льйоса Хорхе Семпрун
1997 Яшар Кемаль Гюнтер Грасс
1998 Мартін Вальзер Франк Ширрмахер
1999 Фріц Штерн Броніслав Геремек
2000 Ассія Джебар Барбара Фрішмут
2001 Юрген Габермас Ян Філіп Реемтсма
2002 Чінуа Ачебе Теодор Бергем
2003 Сьюзен Зонтаг Іван Нагель
2004 Петер Естерхазі Майкл Науман
2005 Орхан Памук Йоахім Сарторіус
2006 Вольф Лепеніс Андрей Плешу
2007 Саул Фрідлендер Вольфганг Фрювальд
2008 Ансельм Кіфер Вернер Шпіс
2009 Клаудіо Магрис Карл Шлегель
2010 Давид Гроссман Йоахім Гаук
2011 Буалем Сансаль Петер фон Матт
2012 Ляо Іу Фелісітас фон Ловенберг
2013 Світлана Алексієвич Карл Шлегель
2014 Джарон Ланьє[2] Мартін Шульц
2015 Навід Кермані Норберт Міллер
2016 Каролін Емке Сейла Бенхабіб
2017 Маргарет Етвуд[3] Єва Менассе
2018 Алеїда Ассманн і Ян Ассманн[4] Ганс Ульріх Гумбрехт
2019 Себастьян Сальгаду[5]
2020 Амартія Сен[6] Бурґгарт Клауснер[7]
2021 Ціці Дангарембга[8] Аума Обама[9]
2022 Сергій Жадан[10]
2023 Салман Рушді[11] Даніель Кельман

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Vorstand des Börsenvereins des Deutschen Buchhandels (6 листопада 2007). Stiftung Friedenspreis des deutschen Buchhandels – Das Statut. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 15 липня 2014.
  2. ↑ «Mit Jaron Lanier zeichnet der deutsche Buchhandel ironischerweise einen Computerentwickler aus, der Zeit seines Lebens versucht hat, Computer und digitale Medien von der Dominanz der geschriebenen Sprache zu befreien» — "В особі Джарона Ланьє німецькі книгарі, за іронією долі, відзначили розробника комп'ютерів, який все своє життя намагався звільнити комп'ютер та цифрові технології від домінування письмової мови
  3. ↑ Friedenspreis des Deutschen Buchhandels an Margaret Atwood, abgerufen am 14. Juni 2017
  4. ↑ Friedenspreis des Buchhandels für Ehepaar Assmann [Архівовано 2019-09-04 у Wayback Machine.], abgerufen am 12. Juni 2018
  5. ↑ Der Preisträger 2019 [Архівовано 2019-07-05 у Wayback Machine.], boersenverein.de
  6. ↑ Friedenspreis 2020, friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de, abgerufen am 17. Juni 2020.
  7. ↑ Klaußner verlas die Laudatio von Bundespräsident Frank-Walter Steinmeier, der wegen einer freiwilligen Corona-Quarantäne nicht anwesend war (Börsenblatt)
  8. ↑ Tsitsi Dangarembga erhält Friedenspreis des Deutschen Buchhandels, am 21. Juni 2021.
  9. ↑ Porter Anderson: Auma Obama To Give the German Book Trade Peace Prize Lecture, publishingperspectives.com, veröffentlicht und abgerufen am 30. August 2021.
  10. ↑ Friedenspreis 2022: Serhij Zhadan. In: friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de.
  11. ↑ Салману Рушді вручили Премію миру німецьких книгарів – DW – 22.10.2023. dw.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
  • Der Börsenverein des Deutschen Buchhandels 1825–2000. Ein geschichtlicher Aufriss. Hrsg. im Auftrage der Historischen Kommission von Stephan Füssel, Georg Jäger und Hermann Staub in Verbindung mit Monika Estermann. Buchhändler-Vereinigung, Frankfurt am Main 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Премія миру німецьких книгарів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Премія_миру_німецьких_книгарів&oldid=43363277