Провулок Тараса Шевченка (Київ) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Провулок Тараса Шевченка.
Провулок Тараса Шевченка
Київ
Провулок Тараса Шевченка
МісцевістьКозине болото, Старий Київ
РайонШевченківський
Назва на честьТ. Г. Шевченка
Колишні назви
Козиноболотна вулиця, Козиноболотська вулиця (провулок), вулиця Козине Болото, Хрещатицький провулок
Загальні відомості
Протяжність255 м
Координати початку50°27′03.5″ пн. ш. 30°31′17.7″ сх. д. / 50.450972° пн. ш. 30.521583° сх. д. / 50.450972; 30.521583
Координати кінця50°27′04.8″ пн. ш. 30°31′04.8″ сх. д. / 50.451333° пн. ш. 30.518000° сх. д. / 50.451333; 30.518000
поштові індекси01001, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро «Майдан Незалежності»
ТролейбусиТр 16, 18
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культуриЛітературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка
Забудовапереважно 3-5-поверхова кінця XIX — поч. ХХ ст.
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11896
У проєкті OpenStreetMapr370266
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа
CMNS: Провулок Тараса Шевченка у Вікісховищі

Прову́лок Тара́са Шевче́нка[1] — провулок в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Козине болото, Старий Київ. Пролягає від Майдану Незалежності до Михайлівського провулку.

Прилучається Малопідвальна вулиця.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна з найвужчих вулиць Києва[2]. Провулок вперше згаданий як Козиноболотна вулиця в 1834 році (від місцевості Козине болото, де проходила вулиця). Згодом існував також під назвами Козиноболотська вулиця (Козиноболотський провулок), вулиця Козине Болото. Власники прибуткових будинків та умебльованих кімнат на провулку дбали про збільшення своїх прибутків, а тому саме вони брали активну участь у перейменуванні вулиці[2]. У 1894 на прохання жителів вулиці і за поданням київського губернатора її було перейменовано на Хрещатицький провулок. Сучасна назва — з 1954 року[3].

В провулку під № 8-а розташований (у колишньому будинку Житницьких) Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка. Тут Тарас Шевченко проживав з весни 1846 року до свого арешту — 5 квітня 1847 року. Музей відкрили у 1928 році. Збереглися особисті речі поета: люлька зі слонової кістки, куманець, сорочка, подарована сестрою Яриною, білий полотняний костюм, гравюри,малюнки[2].

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]
  • № 4 (прибутковий будинок;1898);
  • № 8-А (будинок Житницьких, де мешкав Тарас Шевченко; 1835).

Будинки № 5, 7/1, 8, 9/2, 13, 15, 16, 18/19 зведені у 2-й половині XIX — на початку XX століття.

Зображення

[ред. | ред. код]
  • Будинок № 4
    Будинок № 4
  • Будинок № 8-А
    Будинок № 8-А
  • Будинок № 7/1
    Будинок № 7/1

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ За текстом рішення 1954 року про перейменування — провулок ім. Т. Г. Шевченка.
  2. ↑ а б в Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.
  3. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 11 травня 1954 року № 830 «Про перейменування Хрещатикського провулка Ленінського району м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 717. Арк. 276. [Архівовано з першоджерела 15 липня 2013.]

Джерела

[ред. | ред. код]
Провулок Тараса Шевченка
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Київ»
CMNS: Файли у Вікісховищі?


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Провулок_Тараса_Шевченка_(Київ)&oldid=33934590