Пулітцерівська премія за художню книгу — Вікіпедія

Пулітцерівська премія за художню книгу (англ. Pulitzer Prize for Fiction) — одна із семи номінацій в області літератури, драматургії та музики Пулітцерівської премії^[1]. Номінацію премії присуджують за «художню книгу, написану американським письменником, бажано про Америку». Розмір премії складає 10 тисяч доларів.

У жовтні 1911 року помер газетний магнат Джозеф Пулітцер (1847—1911). Згідно із заповітом, було засновано фонд його імені на залишені для цього 2 мільйони доларів. Заповіт було складено 17 серпня 1903 року і ця дата вважається датою заснування Пулітцерівської премії.

З 1917 року премія вручається щорічно в перший понеділок травня піклувальниками Колумбійського університету у Нью-Йорку.

Спочатку номінація називалась «Пулітцерівська премія за повість» (англ. Pulitzer Prize for the Novel) і під таким іменем вручалась із 1918 по 1947 роки.^[1]

Рішення про номінацію на премію приймає спеціальне журі, яке призначається університетом для категорії «Література». Результат робити цього журі — алфавітний список із трьох кандидатів, яке передається наглядовій раді. Рада вивчає представлені матеріали і твори номінантів, після чого направляє свої рекомендації піклувальникам, котрі схвалюють зроблений радою вибір і оголошують імена лауреатів. Жодної офіційної церемонії вручення премії не проводиться. Рада може присудити премію будь-якому із трьох претендентів, навіть якщо це рішення не збігається із рекомендацію журі. Члени журі, члени ради та піклувальники не мають права брати участь в обговоренні і голосуванні, якщо їхній результат може принести їм або їхнім організаціям будь-яку вигоду. Термін перебування у раді обмежено трьома трирічними термінами. Вакантне місце заповнюється голосуванням дійсних членів ради.

За час свого існування Пулітцерівську комісію неодноразово критикували за неправильне вручення чи, навпаки, невручення нагород. Сперечання часто виникали також між рахувальною комісією і суддівською колегією. Суб'єктивність самого процесу нагородження неминуче ставала причиною таких суперечностей. Однак комісія ніколи не приймала популістських рішень. Більшість книг, які отримали премію, ніколи не входили в основні списки бестселерів.