Біплан — Вікіпедія

Біпла́н (фр. biplan від лат. bis — двічі та planum — площина) — літальний апарат, що має дві несні площини, розміщені одна над одною. Така конструкція дозволяє отримати велику площу крил і підіймальну силу при меншому розмірі крила, що дуже важливо при недостатній міцності. Недоліком є підвищений аеродинамічний опір. Була дуже популярна на зорі авіації, але поступово зійшла нанівець протягом 30-х років.

Варіант біплана з площинами розміщеними не одна над одною називають тандемом^[en]. Ця схема не набула значного поширення.

Один з найвідоміших біпланів у СРСР — знаменитий «кукурудзник» Ан-2, розроблений ДКБ-153 О. К. Антонова у 1947 році, один із наймасовіших та найбільших у світі біпланів.

Поділ несної площі на дві площини доброчинно позначається на габаритах літака, що своєю чергою викликає зменшення загальної ваги, а також вертикального і горизонтального моментів інерції. Зменшення моментів інерції позитивно позначається на маневровості апарату. Додатковий виграш у вазі може дати використання розчалювання коробки крил. Розчалена крилова коробка може бути реалізована у вигляді статично не визначної конструкції, що дає додатковий запас надійності. Практика також показала більшу, ніж у монопланів, стійкість до зриву потоку з крила. Це пояснюється тим, що в першу чергу зрив починався на верхньому, як правило, винесеному вперед по польоту і встановленому з великим кутом атаки, крилі. При цьому, нижнє крило продовжувало виконувати несні функції. Замість зриву в штопор правильно побудований біплан просто опускає ніс і набирає необхідну для створення підіймальної сили швидкість. Як перевагу в певних умовах, можна також назвати низькі швидкості зльоту / посадки і, як наслідок, невелика необхідна довжина злітно-посадкової смуги^{[джерело?]}.

Основним недоліком біплана в порівнянні з монопланом є вищий «профільний опір», викликаний наявністю двох крил. Опір системи підкосів і розчалок, що він приписується біпланам, скоріше притаманний найбільш раннім конструкціям літаків, а не самій схемі. В історії є приклади біпланів з обома «чистими» (без підкосів і розчалок) крилами. Як недолік при деяких компонуваннях апарату може також виступати обмеження огляду крилами, а також не найвидатніші аеродинамічні якості^{[джерело?]}.

Півтораплан (фр. sesquiplane) — різновид біплана, у якого одне з крил (в більшості випадків верхнє) суттєво більше за площею за інше^[1]. Така різниця може досягатись завдяки різній довжині та/або ширині крила. Відомими прикладами літаків з меншим розмахом нижнього крила є Bréguet 19, І-153, а з меншою шириною — Nieuport 17^[en], Albatros D.V, Armstrong Whitworth Siskin^[en]

Існувала також непопулярна схема оберненого півтораплана, у якого верхнє крило було меншим за нижнє. Такими були Fiat CR.1^[en] та Saro Windhover^[en].

• 
  Wright Flyer, один із перших літаків в історії
• 
  Short Folder^[en] Type 81, один із перших літаків зі складаними крилами
• 
  «Ілля Муромець», один із перших важких бомбардувальників
• 
  Французький півтораплан Nieuport 17^[en]
• 
  Британський Fairey Swordfish
• 
  Турбогвинтовий біплан Ан-3
• 
  PZL M-15 Belphegor, єдиний серійний реактивний біплан

• Триплан
• Мультиплан^[en]
• Класифікація літаків
• Конфігурація крил

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біплан

Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2015)

1. ↑ Spick, Mike; Green, William; Swanborough, Gordon Swanborough (2001). Illustrated Anatomy of the World's Fighters (англійською) . Zenith Imprint. с. 38. ISBN ISBN 978-0-7603-1124-0. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)