Пілот-2 — Вікіпедія

Пілот-2
Основні параметри
COSPAR ID1958-F08
ВиготівникВійськово-морська база випробувань боєприпасів (англ. United States Naval Ordnance Test Station, NOTS)
Тип апаратавипробувальний
Дата запуску12 серпня 1958
Ракета-носійПілот
Космодромлітак Douglas F4D Skyray
Технічні параметри
Маса1,05 кг
Розміридіаметр 20 см
Джерела живленняхімічні батареї
Прилади
Приладиодин інфрачервоний сканер

Пілот-2 (англ. Pilot 2), інша назва NOTS 2 — американський космічний апарат, спроба запуску відбулась 12 серпня 1958 року за програмою Пілот. Програма Пілот на момент запуску була засекреченою. Після запуску двигунів ракета-носій вибухнула.

Апарат первісно розроблявся як військовий метеорологічний супутник з короткою підготовкою до запуску для вивчення погоди навколо об'єкта атаки. Він мав діаметр 20 см, масу 1,05 кг і один прилад — дуже простий інфрачервоний пристрій лінійного сканування для створення грубих зображень поверхні. Циліндр кільцевої форми монтувався навколо останнього ступеня ракети-носія, NOTS-3SM (тридюймовий кулястий двигун НОТС, англ. NOTS 3 in. Spherical Motor), який мав залишатись приєднаним до супутника. Обертання апарата навколо поздовжньої осі мало стабілізувати його в польоті завдяки ефекту гіроскопа.

Запуск

[ред. | ред. код]

12 серпня 1958 року літак Douglas F4D Skyray злетів з повітряної бази військово-морського флоту США Поінт-Мугу (англ. Naval Air Station Point Mugu) і запустив супутник ракетою-носієм Пілот у зоні викиду над протокою Санта-Барбара (англ. Santa Barbara Channel Drop Zone). Після запуску ракета-носій вибухнула.

Джерело

[ред. | ред. код]

Пілот-1, -2, -3, -4, -5, -6 [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.](англ.)