Пілот-3 — Вікіпедія

Пілот-3
Основні параметри
COSPAR ID1958-F10
ВиготівникВійськово-морська база випробувань боєприпасів (англ. United States Naval Ordnance Test Station, NOTS)
Тип апаратавипробувальний
Дата запуску22 серпня 1958
Ракета-носійПілот
Космодромлітак Douglas F4D Skyray
Технічні параметри
Маса1,05 кг
Розміридіаметр 20 см
Джерела живленняхімічні батареї
Прилади
Приладиодин інфрачервоний сканер

Пілот-3 (англ. Pilot 3), інша назва NOTS 3 — американський космічний апарат, спроба запуску відбулась 22 серпня 1958 року за програмою Пілот. Програма Пілот на момент запуску була засекреченою. Після запуску втрачено зв'язок, можливо апарат вийшов на орбіту.

Апарат первісно розроблявся як військовий метеорологічний супутник з короткою підготовкою до запуску для вивчення погоди навколо об'єкта атаки. Він мав діаметр 20 см, масу 1,05 кг і один прилад — дуже простий інфрачервоний пристрій лінійного сканування для створення грубих зображень поверхні. Циліндр кільцевої форми монтувався навколо останнього ступеня ракети-носія, NOTS-3SM (тридюймовий кулястий двигун НОТС, англ. NOTS 3 in. Spherical Motor), який мав залишатись приєднаним до супутника. Обертання апарата навколо поздовжньої осі мало стабілізувати його в польоті завдяки ефекту гіроскопа.

Запуск

[ред. | ред. код]

22 серпня 1958 року літак Douglas F4D Skyray злетів з повітряної бази військово-морського флоту США Поінт-Мугу (англ. Naval Air Station Point Mugu) і запустив супутник ракетою-носієм Пілот у зоні викиду над протокою Санта-Барбара (англ. Santa Barbara Channel Drop Zone). Після запуску втрачено зв'язок, можливо апарат вийшов на орбіту.

Джерело

[ред. | ред. код]

Пілот-1, -2, -3, -4, -5, -6 [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.](англ.)