Пінон новозеландський — Вікіпедія

Пінон новозеландський
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Пінон (Hemiphaga)
Вид:	H. novaeseelandiae
Біноміальна назва
Hemiphaga novaeseelandiae (Gmelin, 1789)

Пінон новозеландський^[1] (Hemiphaga novaeseelandiae) або кереру (маор. kererū) — вид голубових, поширений у Новій Зеландії.

Ендемік Нової Зеландії. Спочатку проживав у низинних лісах. Тепер також трапляється в клаптях кущів на орних землях, в садах і міських парках.

Основною їжею є ягоди. Наприкінці зими, коли мало або зовсім немає ягід, слугують їжею також листки й пагони рослин.

Розмноження зазвичай відбувається навесні або на початку літа. Яйця особливо довгі, вузькі й білі. Самиця висиджує яйця ніч і ранок, самець бере з полудня до вечора. Пташеня живуть у гнізді 36 днів.

Має розмір голуба. Тіло товсте, хвіст довгий, голова невелика. Статевий диморфізм виражений слабко. Оперення голови, шиї і грудей відтінків зеленого. Живіт, боки і підхвістя білі. Підкрилля та хвіст від темно-сірого до сланцево-чорного.

Подейкують, що зіткнувшись з надлишком фруктів, кереру об'їдається ними і завдяки еластичному зобу починає розширюватися. Це така анатомічна адаптація, яка дає змогу птахам дуже швидко з'їдати багато їжі, а потім зберігати її, поки травна система її переробить. Тому, коли зоб вже повністю набитий, він після прийому їжі надає цим незвичайним голубам доволі круглої форми. Щоправда , на досить короткий час.

Кереру люблять ніжитися на теплому сонці, і, маючи повний «мішок» фруктів, які нагріваються всередині, ніби чекає, коли ті почнуть бродити, виробляючи алкоголь. Можливо, когось це здивує, але така незвичайна особливість їхнього організму не завадило кереру здобути любов новозеландців, які у 2018 році нагородили їх почесним званням «Птах року».

• BirdLife International 2012. Hemiphaga novaeseelandiae [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
• Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996