Радій-228 — Вікіпедія

Радій-228

Загальні відомості
Назва, символ мезоторій I, MsTh I, MsTh1,228Ra
Нейтронів 140
Протонів 88
Властивості ізотопу
Період напіврозпаду 5,75(3) років[1]
Продукти розпаду 228Ac
Атомна маса 228,031068574[2] а.о.м
Спін 0+[1]
Дефект маси 28940.194[2] кеВ
Енергія зв'язку 7642,4289[2] кеВ
Канал розпаду Енергія розпаду
β 0,0455402[2] МеВ

Радій-228 (228Ra, Ra-228), історична назва мезоторій I, позначається символом MsTh I або MsTh1) - радіоактивний нуклід хімічного елемента радію з масовим числом 228. Відкритий у 1906 році Отто Ганом (як один із двох компонентів мезоторію).[3]

Належить до радіоактивного ряду торію-232 (так званий ряд торію).

Утворення та розпад

[ред. | ред. код]

Радій-228 безпосередньо утворюється в результаті α-розпаду нукліду 232Th:

Радій-228 зазнає β-розпаду, внаслідок чого утворюється актиній-228. При цьому виділяється енергія 45,8(7) кеВ.[1]

Застосування

[ред. | ред. код]
  • У геології радій-228 та ін. ізотопи застосовуються для визначення віку океанічних осадових порід та мінералів[4].
  • У геохімії радій-226 і радій-228 використовуються як індикатори змішування та циркуляції вод океанів[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Kondev, F.G.; Wang, M.; Huang, W.J.; Naimi, S.; Audi, G. (1 березня 2021). The NUBASE2020 evaluation of nuclear physics properties *. Chinese Physics C. Т. 45, № 3. с. 030001. doi:10.1088/1674-1137/abddae. ISSN 1674-1137. Процитовано 8 червня 2024.
  2. а б в г Huang, W.J.; Wang, Meng; Kondev, F.G.; Audi, G.; Naimi, S. (1 березня 2021). The AME 2020 atomic mass evaluation (I). Evaluation of input data, and adjustment procedures*. Chinese Physics C. Т. 45, № 3. с. 030002. doi:10.1088/1674-1137/abddb0. ISSN 1674-1137. Процитовано 8 червня 2024.
  3. Nobel Prize for Chemistry for 1944: Prof. Otto Hahn. Nature (англ.). Т. 156, № 3970. 1945-12. с. 657—657. doi:10.1038/156657b0. ISSN 0028-0836. Процитовано 8 червня 2024.
  4. а б Химическая энциклопедия: в 5 т / Редкол.:Зефиров Н. С. (гл. ред.). — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — Т. 4. — С. 153-154. — 20000 прим. — ISBN 5-85270-092-4.