French
DeutschРакетна зброя Ірану — Вікіпедія
Ракетна зброя розробляється Іраном в атмосфері протистояння з країнами Заходу, часткової міжнародної ізоляції та за наявності власної ядерної програми, що призвело до необхідності розвитку власної ракетної зброї.
.jpg)
Головними помічниками у створенні власної ракетної зброї були Росія та КНДР. Так, у 1993 році на базі радянського ракетного комплексу «Луна-М» була створена ракета «Зільзаль».
У 1994 році на базі північнокорейських ракет Нодон почали розроблятися балістичні ракети Шахаб-3 (перша іранська ракета, здатна досягти території Ізраїлю[1]). До 2011 року в Ірану налічувалося 40 ракет цього класу[2].
13 серпня 2017 р. Парламент Ірану схвалив законопроєкт щодо збільшення витрат на ракетну програму. Це стало реакцією на нещодавно ухвалений у США закон, що дозволяє Вашингтону розширювати санкції щодо Тегерана.[3]
Комплекси малої дальності :
- «Тондар» (до 150 км)
- "Фатех " (менше 200 км)
Комплекси середньої дальності :
- «Шахаб»
- «Кадер»
- Мескат («Meshkat») дальністю 2000 км і більше на основі куплених в Україні радянських Х-55, ракети готові після 2012.[5][6]
- «Тріумф» — найшвидша у світі КР морського базування.[7]
- Достовірно існують КР, що базуються на підводних човнах (не ПКР)[8].
- Nasr-e Basir — КР морського та сухопутного базування з активним маневруванням та самонаведенням.
- Qadir — морського та сухопутного базування проти морських цілей (до 300 км).
- Крилаті ракети «Гадер» (дальність 222 км; розробка завершена влітку 2011)[9].
Також на озброєння Ірану перебувають різні ПКР розробки США (Гарпун), Китаю (С-серія), Ірану.[10]
В умовах тривалої ізоляції Іран був позбавлений доступу до низки технологій, що неминуче вплинуло на боєздатність його ракетних частин. Є відомості про відсутність технологій, що дозволяють тримати протягом тривалого часу на чергуванні рідинні ракети. Через що постановка останніх на чергування та зняття з нього супроводжуються тривалими та трудомісткими процедурами, що неминуче позначається на боєздатності[11].
28 вересня 2008 року було проведено масштабні навчання «Маневри Великого Пророка — IV», на яких було випробувано «Фатех», «Тондар» та «Шахаб».[12]
У січні 2012 року «Гадер», «Нур» (дальність 200 км[13]) та «Наср»[14] були випробувані в акваторії Перської затоки[15] у рамках навчань «Велайят-90» («Главенство-90»)[16].
- Огляд ракетної програми Ірану від Центру стратегічних досліджень
- ↑ В Иране начались масштабные учения ракетных войск. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Американский гриф и когти иранского льва. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011. Процитовано 2 січня 2012.
- ↑ [1] [Архівовано 2017-08-15 у Wayback Machine.] //
- ↑ Пакистан провел успешное испытание ракеты Hatf-II. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
- ↑ Iran's cruise missile could strike targets beyond 2000 km - Defense Update:. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Иран создал новую крылатую ракету — Российская газета. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
- ↑ Иран возьмет на вооружение новые крылатые ракеты Zafar — — Российская газета. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Иран испытал подводную крылатую ракету [Архівовано 2017-08-13 у Wayback Machine.] // MIGnews
- ↑ Иран создал новые крылатую ракету и торпеду. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Иран продемонстрировал ПКР «Кадер» и «Наср» воздушного базирования — ВПК.name. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Кирилл Рябов. Ракетный потенциал Ирана. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Иран испытал свою самую мощную баллистическую ракету. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Иран испытывает ракеты. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 2 січня 2012.
- ↑ Иран начал выпуск новых крылатых ракет «Наср-1». Архів оригіналу за 11 квітня 2010. Процитовано 2 січня 2012.
- ↑ Иран провел успешные испытания новейших ракет «Гадер», «Нур» и «Наср»
- ↑ Иран успешно испытал ракету средней дальности «Кадер». Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
