Ратуша — Вікіпедія

Ратуша
Назва каною	しちょうしゃ
Частково збігається з	мерія[d], мерія[d], casa consistoriald, town halld, ratuszd і hôtel de villed
Ратуша у Вікісховищі

Ра́туша (від пол. ratusz < нім. Rathaus; з Rat — «рада» + Haus — «будинок») — орган міського самоврядування у низці європейських країн, а також будівля, де відбувалися його засідання.

З XII ст. — після надання Гайнріхом «Левом» місту Любеку у 1160 прав та привілеїв «вільного міста» (нім. Freie Stadt; див. «Любецьке право», Lübisches Recht) ратуша — орган міського самоврядування в Західній і Центральній Європі. Після надання в XV ст. містам магдебурзького права (нім. Magdeburger Recht) ратуші перетворені на магістрати.

В Україні XIV—XVIII ст. — назва органу міського самоврядування в містах, які не мали магдебурзького права. Такі міста називалися ратушними — на відміну від магістратських, що мали магдебургію, значно ширші адміністративно-судові та господарчі права й краще розбудований апарат самоуправи.

Ратуші будувалися в містах, що не мали магдебурзького права, ще такі міста називали ратушними. Після отримання подібних привілеїв ратуші перетворювалися в магістрати. Але пізніше ці поняття спростилися, і зараз ратушами називають будівлі з вежею, де розміщується міська рада.

Ратушні міста зазвичай мали тільки війта й 1—2 бурмістрів, які фактично залежали від місцевої державної (старостинської) (на Гетьманщині — від козацької) адміністрації або від дідичів. Як органи місцевого самоврядування ратуші зберігалися в містах Лівобережної України до 1785 р., коли були замінені міськими думами.

Ратуша — споруда, в якій перебувала міська влада. Вона зазвичай чотирикутна в плані та з вежею, що інколи стоїть окремо. Як правило, була одним із найважливіших громадських (зазвичай пишно збудованих і оздоблених) будинків міста (наприклад, у Вільнюсі).

В українських містах перші ратуші з'явилися у XIV ст. в основному в західній частині України (наприклад, у Дрогобичі, Львові). У містах Лівобережжя та Центральної України термін «ратуша» практично не використовувався. Варто відзначити, що під впливом різних подій більшість ратуш зазнали змін, багато з них набули нового вигляду. Тим не менш, вони є неодмінною частиною історичного і туристичного багатства країни.

Найстаріші ратуші збереглися у Самборі (1668), Бучачі (1751, арх. Бернард Меретин, ск. Йоган Пінзель)), Кам'янці-Подільському (XIV—XVI ст.).

З ратуш, побудованих у XIX ст., найгарніші — у Львові, Снятині, Чернівцях.

Найвища в Україні ратушна вежа — львівська, висота якої — 65 метрів.

• 
  Бережанська ратуша
• 
  Самбірська ратуша
• 
  Івано-Франківська ратуша
• 
  Львівська ратуша
• 
  Коломийська ратуша
• 
  Будинок польського магістрату, Кам'янець-Подільський
• 
  Снятинська ратуша
• 
  Бродівська ратуша
• 
  Белзька ратуша
• 
  Болехівська ратуша
• 
  Буська ратуша
• 
  Городоцька ратуша
• 
  Дрогобицька ратуша
• 
  Мукачівська ратуша
• 
  Бучацька ратуша]]
• 
  Chernivtsi

• 
  Вроцлав
• 
  Краків
• 
  Познань
• 
  Люблін
• 
  Каліш
• 
  Bielsko-Biała
• 
  Chełmno
• 
  Явор
• 
  Kłodzko
• 
  Nowy Sącz
• 
  Paczków
• 
  Сандомир
• 
  Sulechów
• 
  Jarosław
• 
  Торунь
• 
  Zamość
• 
  Ziębice
• 
  Ratusz w Sulmierzycach
• 
  Могилів
• 
  Коломия
• 
  Львів
• 
  Івано-Франківськ

• 
  Таллінн
• 
  Тарту
• 
  Нарва
• 
  Валга
• 
  Kuressaare
• 
  Пярну
• 
  Пайде
• 
  Хаапсалу

• 
  Гамбург
• 
  Стара ратуша в Бамберзі
• 
  Вердау
• 
  Відень
• 
  Базель (1904)
• 
  Осло
• 
  Несвіж
• 
  Казанська ратуша
• 
  Хельсінборг
• 
  Стокгольм (1911–1923). Щороку 10 грудня тут відбувається нобелівський банкет
• 
  Ліберець
• 
  Ліберець - найвища ратуша Чехії
• 
  Прага
• 
  Торонто
• 
  Палаццо Векйо, Флоренція

• Беффруа
• Магістрат
• Ратушні повинності
• Сіті-хол
• Ратгауз
• Отель-де-Віль
• Муніципальний палац^[es]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ратуша

• Гуржій О. І. Ратуша [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 138. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Зображення будівель ратуш на зарисовках Наполеона Орди у містах Паволоч і Умань (1870-ті роки). — Muzeum Narodowe. Kraków. — III-r. a. 2862 (Teka Ukraina).
• Ратуша // Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
• Рибчинський О. Міські ратуші [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] // Ї. — 2005. — Ч. 35.

• Ратуш, ратуша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1561. — 1000 екз.
• Ратуша [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.