Реза Пахлаві — Вікіпедія

Реза Пахлаві
перс. رضا پهلوی‎‎
Ім'я при народженніперс. رضا پهلوی
ПсевдоRP[1]
Народився31 жовтня 1960(1960-10-31) (64 роки)
Тегеран, Іран
ГромадянствоІран Іран→
США США
Національністьперс/азербайджанець
Місце проживанняПотомак
Діяльністьполітик, правозахисник, льотчик, фотограф-любитель, музикант, письменник, фотограф, митець
Галузьполітика
Alma materУніверситет Південної Каліфорнії, Коледж Вільямсаd і Американський університет у Каїріd
Науковий ступіньбакалавр
Знання мовперська[2], англійська і французька
Жанрджаз[1][1]
Magnum opusWinds of Change: The Future of Democracy in Irand
Посадаголова династії Пахлаві
ПартіяNational Council of Irand (2017)[3]
Конфесіяіслам
РідПахлаві
БатькоМохаммед Реза Пахлаві
МатиФарах Пахлаві
Брати, сестриШахназ Пехлеві, Фарахназ Пехлеві, Алі Реза Пехлеві і Лейла Пехлеві
У шлюбі зЯсмін Пахлаві
Діти (3[4])3 доньки
Зріст183 см[5]
Автограф
Нагороди
IMDbID 1620847
Сайтrezapahlavi.org
Герб
Герб

Реза Кир Пахлаві (*31 жовтня 1960, Тегеран, Іран) — іранський політичний діяч, голова династії Пахлаві, спадкоємець трону Ірану. Повне ім'я та титул звучать так: Голова Іранського Імператорського Дому Його Імператорська Високість Кронпринц Ірану Реза II Кир Шах Пахлаві[джерело?]. Деякі прихильники іменують як Імператорська Величність Шахіншах.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Пахлаві. Старший син шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбани Фаррах Діба (у шлюбі Пахлаві), що походила з родини військовиків-азербайджанців.

Народився 30 жовтня 1960 в Тегерані. При народженні отримав імена — Реза (на честь діда) та Кир — на честь відомого давньоперського царя. Тоді ж стає спадкоємцем трону (кронпринцом).

У 1966 перебрався у власний палац (колишній палац Ахмад Шаха Каджара).

У 1967 в Гулістанському палаці пройшла церемонія коронації спадкоємцем трону.

У 1969 отримав Орден Пахлаві на великому ланцюгу.

У 1975 у складі офіційної місії відвідав Бельгію, у 1976 — СРСР.

У 1977 поступив на службу до іранських Військо-повітряних сил, де пілотував винищувач F-5.

У 1978 батько відправив його до США, де той проходив стажування у ВПС. Проте у 1979 після перемоги Ісламської революції в Ірані монархію повалили, батьки, сестри і брат Рези втекли до Єгипту. Того ж року приєднався до родини в Марокко.

Після смерті батька у 1980 стає головою династії Пахлаві у вигнанні. Зрештою закінчив Військово-повітряну академію США. Слідом за цим він поступив на відділення політичних наук в коледж Вільямс. Потім закінчив університет Південної Каліфорнії, здобувши ступінь з політології.

У 1986 оженився. Згодом оселився у штаті Меріленд.

З 1990-х розпочав активну політичну діяльність серед вигнанців-іранців, встановив гарні стосунки з політиками США, особливо з Республіканської партії. Також контактував з монархіями Європи. У 2004 став «неофіційними хрещеним батьком» бельгійської принцеси Луїзи, що свідчить про зв'язки між двома королівськими домами. Проте даний крок викликав безліч питань як представників Ісламської республіки Іран, так і безлічі іранських емігрантів до Рези Кира, який усюди позиціонує себе як ортодоксального мусульманина-шиїта.

У період каденції іранського президента Махмуда Ахмадінежада він неодноразово заявляв про те, що вже налагодив контакти з низкою керівників Корпуси ісламської варти та активістами, готовими почати акції протесту.

Виступає проти військового втручання США та його союзника Ізраїля у справи Ірану.

У 2010 розповів про свої плани зі зміни влади в Ірані. Тоді Реза Кир повідомляв про завершення формування руху, метою якого повинна була стати заміна Ісламської Республіки на «демократичне правління». При цьому усіляко підтримував впровадження європейських та американських санкцій у відповідь на плани Ірану розвивати ядерну програму.

Після обрання президентом США Дональда Трампа Реза Пахлаві активізував свою політичну діяльність.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Ясміна Аміні (в шлюбі Пахлаві)

Діти:

  • Нур (нар. 1992)
  • Іман (нар. 1993)
  • Фарах (нар. 2004)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в (not translated to mul), (not translated to mul), (not translated to mul) YouTube — 2005.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Радіо Свобода — Прага: 1949.
  4. ↑ вебсайт — 1990.
  5. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Catherine Legrand, Jacques Legrand: Shah-i Iran. Creative Publishing International (farsi edition), Minnetonka MN 1999, S. 89, 102.
  • Connie Bruck (6 March 2006). «Exiles: How Iran's Expatriates are Gaming the Nuclear Threat». The New Yorker. p. 48.
  • Iran's Crown Prince calls on West to support anti-government protests. Telegraph. 16 February 2011. Retrieved on 9 June 2012
  • Reza Pahlavi. The Challenge Of Implementing Democracy And Human Rights In Iran. The International Society Of Human Rights — Bonn, Germany, 27 March 2010
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реза_Пахлаві&oldid=43785322