Роберто Рівеліно — Вікіпедія

Роберто Рівеліно
Особисті дані
Народження	1 січня 1946(1946-01-01) (78 років)
	Сан-Паулу, Бразилія
Зріст	169[1] см
Вага	73 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1962—1965	«Корінтіанс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965–1974 «Корінтіанс» 471 (141) 1974–1978 «Фламенго» 158 (53) 1978–1981 «Аль-Гіляль» 57 (23)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1965–1978 Бразилія 92 (26)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Роберто Рівеліно у Вікісховищі

Роберто Рівел(л)іно (порт. Роберто Rivellino 1 січня 1946, Сан-Паулу, Бразилія) — бразильський футболіст. Двоюрідний брат іншого відомого футболіста — Зе Сержіо.

Роберто Рівеліно був відомий завдяки надзвичайно потужному удару з лівої ноги, майстерними далекими штрафними ударами, чудовими довгими проходами, швидким мисленням і відмінною технікою. Він також винайшов футбольний фінт «Elastico», який використовується такими нині діючими гравцями, як Роналдіньо та Златаном Ібрагімовичем. До чемпіонату світу-1970 вважався найкращим запасним у світі через те, що в переповненій зірками збірній Бразилії для нього місце не завжди знаходилося.

Він був одним з найвитонченіших футболістів світу, і вважається багатьма фахівцями як четвертий найкращий бразильський футболіст після Пеле, Гаррінчі та Зіко, і як один з найкращих півзахисників в історії світового футболу. Також вважається одним з найкращих футболістів «Корінтіанса» і «Флуміненсе» в історії цих клубів.

Рівеліно почав кар'єру як гравець міні-футболу в клубі «Атлетіко Індіана» (Сан-Паулу). Після цього він продовжив кар'єру у великому футболі, підписавши контракт з «Корінтіансом», де отримав прізвисько «король парку». Після програшу «Палмейраса» чемпіонату штату Сан-Паулу 1974 року, Рівеліно покинув клуб, щоб приєднатися до «Флуміненсе» з Ріо-де-Жанейро. У новому клубі Роберто став ідолом, вигравши лігу Каріока в 1975 і 1976 роках. В кінці 1970-х Роберто відправився грати в Саудівську Аравію за «Аль-Гіляль», де в 1981 році завершив професійну кар'єру футболіста.

Після відходу з великого футболу Рівеліно почав кар'єру як футбольний коментатор і тренер (він був тренером національної збірної Японії).

Рівеліно був одним з гравців, названих Пеле в 2004 році в числі 125 найбільших нині живих футболістів.

Клубні

• Переможець Ліги Каріока: 1975, 1976, 1977
• Чемпіон Саудівської Аравії: 1979, 1980, 1981
• Володар кубка Саудівської Аравії: 1980
• Переможець Турніру Ріо — Сан-Паулу 1966
• Володар кубка Освальдо Круза: 1968, 1976
• Володар кубка Рока: 1971, 1976

Національні

• Чемпіон світу: 1970
• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1978

Особисті

• Володар «Срібного м'яча» (за версією журналу «Плакар»): 1971

• Роберто Рівеліно на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Динамит в ногах и лава в крови^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)

1. ↑ World Cup Champions Squads 1930 - 2018. rsssf.com (англ.). Процитовано 13 березня 2019.