Рубчак Іван Дем'янович — Вікіпедія

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (березень 2017)

Рубчак Іван Дем'янович
Основна інформація
Дата народження	7 березня 1874(1874-03-07)
Місце народження	м. Калуш, Калуський повіт, Станіславівський округ, Королівство Галіції та Лодомерії, Австро-Угорщина
Дата смерті	11 травня 1952(1952-05-11) (78 років)
Місце смерті	Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Австро-Угорщина, Польська Республіка і СРСР
Професії	оперний співак, актор театру
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал[d]
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Іва́н Дем'я́нович Рубча́к (7 березня 1874, Калуш, Калуський повіт, Станіславівський округ, Королівство Галіції та Лодомерії, Австро-Угорщина — 11 травня 1952, Львів, УРСР, СРСР) — український співак-бас і актор галицьких театрів. Заслужений артист УРСР (1945), лауреат Сталінської премії (1950). Депутат Народних Зборів Західної України (1939). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові поряд з Соломією Крушельницькою

Народився 7 березня 1874 року в Калуші на Прикарпатті в багатодітній родині кравця Дем'яна і Єфросинії.^[2] Після закінчення школи в Калуші вступив у станіславську гімназію. Після закінчення гімназії 1893 року відкрилася нагода вступу до духовної семінарії. У дитинстві вирізнявся сильним голосом і добрим слухом. Під час навчання у школі з 12 років співав у шкільному хорі. Під впливом аматорських вистав у Народному домі в молодого Рубчака з'явилося палке захоплення сценою. У 1894р. до Станіслава приїхав на гастролі український театр. Із декількох десятків претендентів комісія прийняла двох: Йосипа Стадника та Івана Рубчака.^[3]

У 1894—1914 виступав у Львівському українському театрі товариства «Руська бесіда». Співу навчався у М. Косака в музично-драматичній школі при театрі. Спершу доручали епізодичні ролі: селянина у «Рябині» Івана Франка, присяжного в «Утраченому щасті» Дениса Лукіяновича.^[4]

У 1896—1897рр. Іван Рубчак перебував на службі в австрійській армії. Наприкінці 1897 року Рубчак повернувся на сцену. Першим виконав в Ужгороді партію Максима («Відьма» Я. Ярославенко). Виступав як камерний співак. З особливим талантом виконував твори М. Лисенка та українські народні пісні. Брав участь у концертах, присвячених Т. Шевченкові, І. Франкові, виступав в оперетах та драматичних спектаклях.

Іван Рубчак стає відомим й іншими ролями: зокрема, козака Кабиці з оперети Миколи Лисенка «Чорноморці», Виборного з «Наталки Полтавки», Кандзюби зі «Сватання на Гончарівці», Жупана з «Циганського барона» Йоганна Штрауса.

До пам'ятних подій у тодішньому житті галицького театру належать і його гастролі по великій Україні: 1902 року — у Кам'янці-Подільському, 1903 року — у Жмеринці (Вінниччина) і Житомирі.

Водночас Рубчак виступав і в драматичному репертуарі: зокрема, ролі Савки («Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого), Протасія («Мартин Боруля» того ж автора), Колія («Маруся Богуславка» Михайла Старицького).

Із початком Першої світової війни 1914 року Галичину захопили російські війська. На той час театр перебував у Тернополі. Одного вересневого дня глядачами були кубанські козаки, адже їхній полковник попросив дати виставу — щось із класики. Керівництво театру вирішило: буде «Невольник».

У 1918—19 рр. був організатором «Українського театра» та «Нового Львівського театра». Пізніше виступав до 1939 р. в українських труппах (Галичина, Закарпаття). В 1939—41 актор Українського драматичного театру ім. Л. Українки (Львів), в 1944—52 — Львівського театру ім. М. Заньковецької.^[5]

• Карась («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського)
• Ґіреї («Роксоляна» Д.Січинського)
• Кардинал де Броні («Жидівка» Ж.Галеві)
• Кецал («Продана наречена» Б.Сметани)
• Зевс («Орфей у пеклі» Ж.Оффенбаха)
• Кальман Жупан («Циганський барон» Й.Штравса) та ін.

Рубчак користався великою популярністю в комічних та характерних ролях:

• Хома («Ой, не ходи, Грицю» М.Старицького)
• Омелько, Терешко, Ліхтаренко («Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого) та інші.

Одружений був на Катерині Рубчакова. У шлюбі народилися Ярослава, Ольга і Надія.