Рузський Дмитро Павлович — Вікіпедія

Рузський Дмитро Павлович
Рузский Дмитрий Павлович
Народився6 (18) січня 1869(18690118)
Ветлуга, Костромська губернія, Російська імперія
Помер1937(1937)
Загреб, Королівство Югославія
Країна Російська імперія
Національністьросіянин
Діяльністьmechanician, викладач університету
Alma materІмператорський університет Св. Володимира,Імператорський Московський університет, Імператорське Московське технічне училище.
Галузьмеханіка
ЗакладКиївський політехнічний інститут імператора Олександра IId[1]
Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Загребський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдокторський ступінь
БатькоPavel Ruzskyd

Рузський Дмитро Павлович (6 (18) січня 1869(18690118), Ветлуга, Костромська губернія, Російська імперія — 1937, Загреб, Королівство Югославія) — російський вчений у галузі прикладної механіки. Професор (від 1903) Київського політехнічного інституту, Петроградського інституту шляхів сполучення, Петроградського політехнічного інгституту, Загребського університету. Дійсний статський радник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї дрібного чиновника Павла Віттовича Рузського, котрий дослужився до чину дійсного статського радника, який надавав право на спадкове дворянство. Мати — Олександра Христофорівна Рузська, до шлюбу Пономарьова. Мав братів: Миколу (1865 — 1927), Олександра (1867—1936) та Михайла (1870 р. н.). Двоюрідний брат генерала Миколи Рузського [2], причетного до відречення Миколи II від престолу [3].

1887 року закінчив гімназію у Нижньому Новгороді. Того ж року вступив до Імператорського університету Св. Володимира на фізико-математичний факультет у Києві, де у той час жили його мати та брат Олександр.

Наступного року перейшов на фізико-математичний факультет Імператорського Московського університету, який закінчив 1891 року за розрядом математичних наук і отримав диплом I ступеня.

1895 року закінчив інженерно-механічне відділення Імператорського Московського технічного училища.

Член масонської ложі, венерабль, член місцевої петербурзької Ради і секретар її [2].

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений із Ольгою Петрівною Сакович, з якою мав дітей Тетьяну, Ірину та Миколу[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рузский, Димитрий Павлович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907. — Т. доп. IIа. — С. 555.
  2. ↑ а б Николаевский Б. И. Русские масоны и революция / Ред-сост. Ю. Фельштинский.— М.: Терра, 1990.— С. 60.
  3. ↑ Мультатули, П. В. Николай II: Дорога на Голгофу: Свидетельствуя о Христе до смерти ... / Петр Мультатули.— М.: АСТ; Астрель, 2010.— С. 30—45.
  4. ↑ Сергей Смолянников. Братья Рузские.— Русская народная линия, информационно-аналитическая служба

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Михайлов Г. К. Профессор Дмитрий Павлович Рузский. Биографический очерк. — Научно-технические ведомости СПбГТУ, 1997. № 3.— С. 100—105.
  • Вячеслав Новиков. Предисловие.— В кн.: Муссолини Бенито. Доктрина фашизма./ Репринтное воспроизведение издания: Бенито Муссолини. Доктрина фашизма./ Переводъ съ Итальянскаго В. Н. Новикова. — Paris: Книгоиздательство «Возрождение» — «La Renaissance», 1938. — Б. М. Триасъ, 1995. — С. 3—8.
  • Моторина Л. А. Рузский Дмитрий Павлович, ректор Политехнического института (6.11.1919—11.07.1921). — Научно-технические ведомости СПбГТУ, 1999, № 2. — С. 146—151.
  • Николаевский Б. И. Русские масоны и революция / Ред-сост. Ю. Фельштинский. — М.: Терра, 1990. — 202 с.
  • Русская эмиграция и фашизм: Статьи и воспоминания / Отв. редактор и составитель В. Ю. Жуков; Науч. редактор В. Ю. Черняев. — СПб.: СПбГАСУ, 2011. — 264 с. ISBN 978-5-9227-0255-3

Посилання

[ред. | ред. код]
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рузський_Дмитро_Павлович&oldid=42822421