Руський лев — Вікіпедія

Руський лев
Версії
Руське королівство
Львівська земля, Руське воєводство
Львів
Деталі
Носій	Романовичі, Руське королівство, Руське воєводство, ЗУНР, Львів

Руський лев — золотий лев на лазуровому тлі. Герб Руського королівства, Руського воєводства Речі Посполитої й Західно-Української Народної Республіки. Зазвичай, зображався здибленим, рідше — крокуючим, коронованим, зі срібним чи червоним озброєнням; таким, що спинається на золоту або срібну скелю. Найдавніші зображення фігурують на печатках руських правителів від XIV ст. — Юрія І, Лева ІІ, Юрія ІІ, Володислава. У XV—XVI ст. лев був присутній на великих печатках польських королів Ягайла, Олександра, Сигізмунда II як символ Русі, поруч із польським орлом, литовською погонею і прусським орлом. Як регіональний герб Львівської землі у вигляді лева на скелі відомий з XV ст. Починаючи з революції в Австрійській імперії 1848 року став одним із політичних символів русинів (українців) і українського національно-визвольного руху. У новітню добу сприймався як герб західноукраїнських земель з центром у Львові, переважно Галичини. Зображувався емблемах українських військових формувань ХХ століття — Українських січових стрільців (1914—1918) та дивізії «Галичина» (1943—1945). З 2009 року є одним із щитотримачів проєкту великого герба України. Використовується як гербова фігура в українській і польській геральдиці, зокрема на гербах Львова, Львівської області, обласних районів, Ченстохови, Підкарпатського воєводства тощо. Від барв герба походять кольори державного прапору України — жовтий (золотий) і синій. Також — український лев, галицький лев^[1].

Руський лев вперше фігурує на печатці руського короля Юрія I Львовича, датованій початком XIV ст. На її лицьовій стороні маєстатне зображення монарха на троні, а на зворотній — озброєний вершник, що тримає щит із зображенням лева на задніх лапах. На печатці напис латиною: «S[igillum] Domini Georgi Regis Rusie» (Печатка господаря Георгія-Юрія, короля Русі), на звороті: «S[igillum] Domini Georgi Ducis Ladimerie» (печатка господаря Георгія-Юрія, князя (Во)лодимирії)^[2].

На печатці його сина Лева II Юрійовича, зображено лише лева без вершника; звір стоїть на задніх лапах і обернений ліворуч^[2].

Фігури левів як символи Русі знаходимо на срібних монетах литовського князя Любарта, останнього правителя Руського королівства (1340—1383), та його сина Федора (1384—1387). Це й же мотив бачимо на руських грошиках, емісія яких тривала за часів панування на Русі польського короля Казимира III (1349—1370), угорського короля Людовіка (1370—1372, 1378—1382) та його намісника — опольського князя Володислава (1372—1378).

Руський лев зображено на печатці опольського князя Володислава, який правив теренами колишнього Руського королівства у 1372—1378 роках як «господар і дідич Руської землі»^[2]. Він був також князем Вєлюнської земелі, до складу якої входила Ченстохова. Близько 1377 року це місто отримало герб, одним із елементів якого була фігура руського гербового лева з печатки Володислава^[3]. Так, найдавніша збережена міська печатка Ченстохови, що скріплює документи 1564 і 1646 років, має зображення міського мура з трьома гостроверхими вежами, з яких обидві крайні вищі й увінчані двома тваринами: права — левом у скоку, зверненим ліворуч, а ліва — орлом, зверненим праворуч. Руський лев — символізує Руську землю, а орел — Опольське князівство, володіння Сілезьких П'ястів. Обидві фігури зображалися золотими на синьому тлі^[4]. При цьому, на гербі міста Ченстохови руський лев займає почесне (праве) місце, бо представляє королівство, в той час як опольський орел — лише удільне князівство^[5].

Руський лев як символ належности до Русі зустрічається на печатках Львова від XIV ст. Найстарша відома міська печатка, прикріплена до пергаментної грамоти Львівського магістрату, датується 1359 роком. На ній зображено лева, який крокує у відчиненій брамі міського муру із трьома баштами. 1526 році польський король Сигізмунд II Август офіційно затвердив це зображення гербом міста^[6].

На печатці польського короля Ягайла від 1389 року руський лев зображений найнижчим серед усіх земельних гербів королівства: польського орла, литовської погоні, каліського тура, сандомирських зірок, куявського гібрида і добжинської голови. На гербі із левом стоїть королівський престол, на якому велично сидить король. У пізніших копіях цієї печатки лева інколи малювали таким, що спирається на скелю.

Перші зображення руського лева у європейських гербовниках датуються XV ст. Зокрема, він присутній у «Гербовнику Золотого Руна» (1430—1461) в групі гербів шляхти Польського королівства^[7] як герб Русі, поруч із гербами Добжинської і Куявської земель. Окремо пристуній і герб Львівської землі — золотий руський лев на срібній скелі.

Лев як символ усієї Русі — колишнього королівства — зображений на великій печатці польського короля Олександра 1504—1505 років. Він фігурує поряд з гербами самодостатніх частин його держави — власне Польщі (срібний орел), Литви (погоня) та Пруссії (чорний орел). Згідно з розташуванням гербових фігур Русь займала третє важливе місце після Польщі й Литви, випереджаючи Пруссію. Такий самий мотив герба знаходимо на великій печатці Сигізмунда ІІ 1556 року. Проте з другої половини XVI ст. руський лев і прусський орел зникають з королівських печаток, поступаючись лише дуалістичному гербу Польщі і Литви.

У гербівнику Конрада Грюненберга від 1480 року поруч із литовською погонею та польським орлом зображений нетрадиційний руський лев: у чорному щиті здиблений золотий лев із червоним озброєнням, у срібній облямівці. Над гербом підпис: нім. das lannd võ Rüsen, «Руська земля»^[8]. На початку XVII ст. вийшла копія цього гербовника, зроблена Георгом Ортенбургом, в якому лев мав золоті пазурі, червоний язик і срібні зуби. Поява чорного тла у гербівнику 1480 року може бути пов'язана із тим, що взірець, яким користувався герольд при укладенні гербівника, міг мати змінений від впливу часу колір — подібні випадки потемніння блактиного до сірого відомі у Європі, наприклад, щит німецького лицаря 1200 року, тло якого завраз виглядає сірим, у момент створення мав блакитне тло^[9].

Мотив із руським левом присунутій на мініатюрі XVI ст., де зображено східнопоморського князя Святополка ІІ та його дружин. Одна з них — Саломея-Єфросинія, донька київського князя Романа Великого і сестра руського короля Данила, тримає герб у вигляді золотого лева на синьому тлі, який збирається на срібний мур.

Руський лев, що виступає з полум'я, присутній на триптиху родоводу Бабенбергів (1492), на одному з гербів австрійської герцогині Гертруди, дружини руського князя Романа, сина короля Данила (поряд з австрійським, баденським, моравським і штирійським гербами).

Дещо видозмінений руський лев — регіональний герб Львівської землі у вигляді лева, що здіймається на срібну скелю — відомий з 1410 року. Його згадує польський хроніст і львівський архієпископ Ян Длугош в описі знамена львівської хоругви, що брала участь на боці польського короля Ягайла у Грюнвальдській битві. Після утворення в 1434 році Руського воєводства цей земельний герб Львівщини став воєводським гербом і символом Галичини (попри те, що Галицька земля мала власний земельний герб із галкою).

Руський лев на скелі використовувався як офіційний герб Руського воєводства до 1772 року, до другого поділу Польщі, і часто називався галицьким левом. Разом із ним, до XVI ст., вживалося старе традиційне зображення руського лева на синьому щиті як земельного і воєводського герба, про що свідчать мініатюри на статуті Ласького 1506 року.

Під час Революції в Австрійській імперії 1848 року у Львові була створена Головна Руська Рада. У травні вона видала маніфест до русинського (українського) населення краю й обрала символом національно-визвольного руху руського лева. У маніфесті зазначалося^[12]:

Браття! сини так великої руської родини, малибисьмо самі одні на світі позістати і на даль в тім нещаснім замертвінню? Ні! Пробудил ся уже й наш лев руский і красну нам ворожить пришлість. Вставайтеж Браття, вставайте з долгого сну вашого, бо уже час! Встаньте! але не до звади і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести народність нашу і забезпечити дані нам свободи. Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не покрили ся ганьбою перед світом і не стягнули на себе нарікання поколінь наступних. Поступаймо з другими народами в любві і згоді! Будьмо тим, чим бити можем і повиннисьмо. Будьмо народом!

У протоколах таємних засідань Ради від 18 травня 1848 року вказувалося, що Рада постановила прапором Руської землі руського лева, а національними руськими (українськими) барвами — жовтий та синій^[13]:

Оураджено послати до Станиславова отписъ съ инструкціею скорося напечатае й сказати, що знамя земли рускои тутейш ои есть левъ, а цвѣты руски жовтый й синый.

Під час революції Василь Ільницький, шкільний радник і директор Львівської академічної гімназії, згадував у своїх споминах незвичайне піднесення, яка спричинила промова Григорія Шашкевича в Станіславі, вершком якої були слова: «й руский лев потрясає на ті кривди з обуреннєм свою золоту гриву»^[12].

Головна Руська Рада також сформувала Руську національну гвардію, прапором якої стало синє полотнище із золотим левом.

Руський лев був одним із символів українського фізкультурного товариства «Сокіл» у Львові. У статуті організації від 1892 року, який був затверджений Міністерством внутрішніх справ у Відні 26 липня 1893 року і Галицьким намісництвом 3 серпня того ж року, зазначалося, що: Знамя товариства є руский лев, поклик «бодрім ся».^[14][15]. Це підтверджувалося і в наступних статутах^[16][15]. Сокільський часопис за 30 травня 1911 року повідомляв, що товариство отримало прапор з французької фабрики: на ньому з одного боку на синьому тлі був зображений золотий коронований лев, що спирається лапами на жовту скелю, а з іншого боку — святий Михаїл з опущеним мечем у правій руці й піхвами у лівій на малиновому тлі^[17][15].

6 серпня 1914 року, після спалаху Першої світової війни, у складі австро-угорської армії було сформоване українське національне військове формування — Українські січові стрільці (УСС). На кокардах стрільців красувалися руські леви, що здіймалися на скелю — старий герб Львівської землі, а на прапорі — святий архангел Михаїл зі щитом, на якому було намальовано королівського руського лева.

2018 року у Львові відкрився пам'ятник героям Листопадового чину у вигляді руського лева — алегоричне зображення молодих воїнів, які пролили кров за незалежну Україну.

13 листопада 1918 року руський лев був затверджений гербом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Зокрема, у «Тимчасовому основному законі про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії» зазначалося, що: «Гербом Західно-української Народньої Републики є: Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону»^[18]. Проте після Акту Злуки 22 січня 1919 року із Українською Народною Республікою руський лев поступився місцем Тризубу і в Галичині.

У гербі ЗУНР немає побічної гербової фігури — скелі, на яку спинається лев^[19]. На думку Романа Климкевича, ця скеля була «історично безпідставним» розширенням герба, наслідком переходу Червоної Руси під польську владу^[19]. Закон ЗУНР очистив герб від зайвих «чужинецьких впливів, відтворив його давній державний вигляд»^[19].

Під час Другої Світової війни руський лев став гербом німецької 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», створеної в 1943 році з галицьких українців. Цей символ вважався регіональним, галицьким, і був обраний тому, що німецька влада офіційно заборонила національний український символ — тризуб й не бажала робити акцент на українськості формування^[20]. Окрім лева дивізійний герб мав доповнення у вигляді трьох корон — фігури з герба Королівства Галіції й Лодомерії часів Австрійської імперії (1782—1914)^[21]. Солдати та офіцери дивізії «Галичина» носили нашивку із гербом дивізії на рукаві. Вони також мали зображення срібного руського лева на петлицях замість двох рун-блискавок, що мали право носити лише представники германських народів.

З початку ХХІ століття герб дивізії «Галичина» інколи використовується як символ львівських футбольних фанів. Також поширене помилкове використання емблеми через плутання її з іншими символами що містять руського лева.^[22][23]

• 5 липня 1990 року сесія Львівської міської ради затвердила сучасний герб Львова із руським золотим левом, що крокує, — старого міського герба XIV ст.
• 27 лютого 2001 року Львівська обласна рада затвердила герб Львівської області з зображенням коронованого руського лева, що спинається на скелю, — польського герба Львівської землі і Руського воєводства від XV ст.
• 8 травня 2003 року Жидачівська районна рада затвердила герб Жидачівського району із трьома золотими левами, що крокують, — польського герба повіту від 1676 року.
• 15 липня 2009 року Кабінет міністрів України затвердив проєкт великого державного герба України. Він включав зображення малого герба — тризуба — у центрі, яке тримали щитотримачі — руський лев і лицар із самопалом.

• Герб України
• Богемський лев
• Леонський лев
• Лев Юди
• Опольський орел

• Дашкевич Я. Геральдичне зображення Лева в період Галицько-Волинської держави (перша половина XIV ст.) // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. Ч. 16. Львів, 1998. С. 6-8.
• Гайке, В.Д. Українська Дивізія «Галичина». Історія формування і бойових дій у 1943–1945 роках / за заг. ред. В Кубійовича; пер. Р. Колісник. Тернопіль: Мандрівець, 2012.
• Головна Руська Рада. 1848-1851: протоколи засідань і книга кореспонденції / Ін-т Історії Церкви Укр. Католиц. Ун-ту, Центр. держ. іст. архів України; упоряд. У. Кришталович та І. Сварник ; за ред. О. Турія. Львів, 2002.
• Гречило, А. Герб Львова: генеза, традиції, відродження [Архівовано 5 липня 2012 у Wayback Machine.] // Історія Львова. Т. 1 (1256—1772). Львів, 2006, С. 38–44.
• Климкевич, Р. Золотий лев Романовичів. // Шлях, Ч. 25. Філядельфія, 1963.
• Климкевич, Р. Найвищі відзнаки Західно-Української Народної Республіки [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Український історик. 1967. № 3—4, C. 109—123.
• Климкевич, Р. Руський лев в емблемах міста Ченстохови і князя Володислава Опольського [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]. // Український історик. 1972. № 3—4, C. 92—96.
• Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.
• Лаппо-Данилевский, А. Печати последних галичско-владимирских князей и их советников / / Болеслав-Юрий II Тройденович, князь Малой Руси: Сборник материалов и исследований. Санкт-Петербург, 1907. С. 211—310.
• Наукові записки / Львівський історичний музей. Львів, 1995. Вип. 4—5.
• Однороженко, О. Родові, династичні та територіальні знаки в литовсько-руській князівській геральдиці XIV – першої половини XVII століть // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Том CCLXXI: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Львів, 2018. С. 366–453.
• Сова, А. До історії прапора товариства «Сокіл–Батько» у Львові [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] // Знак, № 29. 2003.
• Barwiński, В. Pieczęcie książąt halicko-włodzimierskich z pierwszej polowy XIV wieku // Wiadomosci numizmatyczno-archeologiczne. 1909. Nr 6. [Архівовано 18 серпня 2020 у Wayback Machine.] S. 99—104; Nr 7 [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.]. S. 127—130.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Руський лев

• Armorial de l'Europe et de la Toison d'or [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] // Bibliothèque nationale de France