Русів (Коломийський район) — Вікіпедія

село Русів
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Снятинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA26080230210091199
Основні дані
Засноване	1443
Населення	1197 ▲ (станном на (2021) рік
Площа	4,550 км²
Густота населення	35,90 ▲ осіб/км²
Поштовий індекс	78335
Телефонний код	+380 3476
Географічні дані
Географічні координати	48°30′55″ пн. ш. 25°31′30″ сх. д. / 48.51528° пн. ш. 25.52500° сх. д. / 48.51528; 25.52500
Середня висота над рівнем моря	295 м
Відстань до обласного центру	74 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради	78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл. Незалежності України, буд. 1
Карта
Русів
Русів
Мапа
Русів у Вікісховищі

Ру́сів — село в Україні, у Снятинській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. До 2020 року — центр сільської ради. Розташоване за 8 км від центру  територіальної громади— міста Снятин та за 14 км від залізничної станції Снятин. Населення — 1119 чоловік.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Снятинської міської громади.^[1]

Перша згадка про село належить до 1443 року^[2].

Згадується також 7 березня 1447 року в книгах галицького суду^[3].

У грудні 1944 року працівники підсобного господарства Станіславського НКҐБ Щербаков, Довгополов та Примаков виїхали в село Русів Снятинського району. Там вони почали проводити незаконні обшуки, незрозумілою мовою зухвало вимагали горілку, а коли вдосталь напилися, розстріляли сімох місцевих жителів, а Ірину Луцик ще й зґвалтували^[4]. В результаті в боротьбу проти окупантів вступали навіть прорадянсько настроєні жителі.^[5]

Станом на 1971 рік у селі була восьмирічна школа, палац культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 магазини, майстерні побуткомбінату. У селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. С. Стефаника. Господарство мало 2637 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2407 га орної землі. Бригада в Русові мала відповідно 1337 і 1037 га. Напрямок господарства було зернове й м'ясо-молочне виробництво.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна, хрестоподібна. Іконостас триярусний. Побудована у 1885 р. на кошти громади УГКЦ^[7]. Зараз належить до УПЦ КП, настоятель — о. Василь Джус.

У Русові народився відомий український письменник-новеліст Василь Стефаник (1871—1936), який прожив і творив усе своє життя тут. На місцевому матеріалі написав, зокрема, «Кленові листки», «Камінний хрест», «Злодій», «Новина» та інші новели. 1941 року в будинку письменника відкрито літературно-меморіальний музей В. С. Стефаника. Директором музею працював син письменника — Кирило Стефаник.

Київська кіностудія ім. О. П. Довженка за мотивами новел В. Стефаника зняла в 1968 році художній фільм «Камінний хрест». Зйомки відбувалися в селах Белелуї та Русові. Головну роль Іванихи виконала 73-річна жителька, самодіяльна артистка К. М. Матеїк. У Русові вона зіграла понад 500 ролей.

• Микола Плав'юк — 4-й (останній) Президент УНР в екзилі, з 1979 року 5-й Голова ОУН.
• Тарас Мигаль — український радянський письменник, похресник Василя Стефаника, народився у селі.
• Юрій Кіцул — український військовик.
• Василь Стефаник — український науковець-біолог.
• Тофан Микола — директор Тернопільської української коедукаційної гімназії товариства «Рідна Школа»^[8]

Школа, палац культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини^[9].

• Русівське (заповідне урочище)
• Мар'яникове-1 (заповідне урочище)
• Мар'яникове-2 (заповідне урочище)

• Маттіас Кальтербруннер. Русів: галицьке село з глобальними зв’язками [Архівовано 18 травня 2019 у Wayback Machine.] // Спільне. — 17 травня 2019.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Russów, wś, powiat śniatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 563. (пол.)

• Історичне Прикарпаття [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]