Іван Дамаскин — Вікіпедія

Іван Дамаскин
грец. Ἰωάννης ὁ Δαμασκηνός лат. Ioannes Damascenus араб. يوحنا الدمشقي
Народився	675[2] Дамаск, Омеядський халіфат
Помер	4 грудня 749[1] Лавра Сави Освяченого, Вифлеєм, Палестинська держава
Країна	Омеядський халіфат
Діяльність	богослов, письменник, клерик, філософ, астроном, композитор
Галузь	богослів'я і Іконошанування
Знання мов	середньогрецька, арабська і давньогрецька[3]
Magnum opus	Троєручиця
Конфесія	християнство
Батько	Sarjun ibn Mansurd
Родичі	Mansur ibn Sarjund
Брати, сестри	Косма Маюмський
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Іоа́н (Іва́н) Дамаски́н (бл. 675, Дамаск — між 749 і 753, монастир Сави Освяченого, Аббасидський халіфат) — знаменитий богослов і філософ, церковний письменник, шанований у більшості православних спільнот по всьому світу, християнський святий.^[4][5]

Іван Дамаскин народився близько 675 року в Дамаску, в християнській арабській сім'ї. Був міністром Дамаського халіфа. Отримав енциклопедичну освіту в грецькому дусі. Дамаскин залишив Єрусалим, щоб стати ченцем в монастирі Сави Освяченого, де він зайнявся поезією і філософією. Помер у монастирі близько 753 року.^[4]
У 754 р. іконоборчий собор піддав Івана Дамаскина анафемі як «мислячого по-сарацинськи, автора брехні, який зводив наклепи на Христа, зробив замах проти імперії, вчителя зла, що перекрутив Писання», але собор у Нікеї (787) реабілітував і прославив його^[6]. При візантійському імператорові Андроніку II його святі мощі було перенесено до Константинополя.

Один з отців Церкви й засновник православного віровчення. Широко відома його праця «Точний виклад православної віри», в якій послідовно викладені основи християнського віровчення в тому вигляді, який визнає православна церква.

Активно виступав проти іконоборства. Найважливіший твір — «Джерело знання» у трьох частинах. Частково перекладений в Болгарії у X ст. Пізніше був відомий у повному перекладі в Україні. Вплинув на українську термінологію, зокрема граматичну. Дамаскин у своїх працях одним з перших висловив ідею про те, що філософія (пошук істини) має бути служницею богослов'я, оскільки згідно з християнським ученням Бог (Боже Слово) це і є єдина Істина (Софія) в усій повноті.

Іван Дамаскин прагнув підпорядкувати науку під егідою церковної догми й на основі аристотелівської логіки, він створив основи схоластичного методу, що пізніше отримав розвиток у середньовічних теологів Заходу.

Головний твір — «Джерело знання»; це компендіум філософських і богословських відомостей, що передбачають «суми» західних схоластів. Праці Дамаскина набули поширення в східно-християнських країнах: Грузії, Болгарії, Київській державі та інших. В історію літератури Дамаскин увійшов як видатний поет, який створив низку знаменитих церковних співів.

• Дамаскини

• Дамаскін, Йоан // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Іоанн Дамаскін у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Християнство»
	Цитати у Вікіцитатах?
	Іоанн Дамаскін у Вікісховищі?

• Преподобний Іоан Дамаскин. Точний виклад православної віри [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Иоанн Дамаскин. Три слова в защиту иконопочитания [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite](рос.)
• А.Васильев. Арабское житие св. Иоанна Дамаскина [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• преподобный Иоанн Дамаскин. Беседа сарацина с христианином. Православная библиотека «Азбука веры».(рос.) [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про святого або святу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.