Северин Жевуський — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жевуський.
Северин Жевуський
Народився13 березня 1743(1743-03-13)
Підгірці
Помер11 грудня 1811(1811-12-11) (68 років)
Відень, Австрійська імперія[1]
ПохованняКостел Матері Божої Громничої та домініканський монастир (Старокостянтинів)
ГромадянствоРіч Посполита
Місце проживанняПоділля (Україна), Калуга (Росія), Відень (Австрія)
Діяльністьполітик, алхімік
Знання мовпольська[2][3] і латина[3]
ЧленствоТорговицька конфедерація
Титулшляхтич
Посадапольний гетьман коронний[4], Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, подільські воєводи, Q66200923?, староста Долинськийd і Q66201349?
Військове званнягенерал-майор коронних військ, польний гетьман
ПопередникФранцішек Ксаверій Браницький
Наступникнемає
ПартіяРадомська конфедерація, Тарговицька конфедерація
Конфесіякатолицтво
РідЖевуські
БатькоВацлав Петро Жевуський
МатиАнна Жевуська
РодичіСобеські, Сангушки, Любомирські
Брати, сестриСтаніслав Фердинанд Жевуський, Тереза Кароліна Жевуська, Марія Людвіка Ржевуська і Юзеф Жевуськийd
У шлюбі зКонстанція Жевуська
ДітиВацлав Северин
Ізабела
Марія
НагородиОрден Білого Орла, Орден Святого Станіслава (1775 рік)
Герб
Герб

Севе́рин Жеву́ський гербу Кривда (пол. Seweryn Rzewuski, 13 березня 1743, Підгірці — 11 грудня 1811, Голаки) — шляхтич, політичний діяч Речі Посполитої, маґнат. Останній польний гетьман коронний.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив Северин зі впливового роду Жевуських. Народився в замку Підгірців. Наймолодший син Вацлава-Петра Жевуського (тоді подільський воєвода) та його дружини Анни Любомирської[5]. Навчався у Варшавському колегіумі театинців 1754 року, в 1754—1755, у 2-й половині 1757 його навчав гувернер Л. А. Караччолі, від серпня 1755 до червня 1757, може, Жан Люк То де Сальвер.

1764 року як посол від Подільського воєводства взяв участь у виборах нового короля Речі Посполитої — Станіслава Августа Понятовського. З 1767 р. – член сейму. Цього ж року разом із батьком вступив до Радомської конфедерації, яка виступала за збереження впливу шляхти та магнатів і водночас проти впливу Російської імперії у справи Речі Посполитої. Як член цієї конфедерації Северин Жевуський розгорнув бурхливу діяльність стосовно збереження «золотих шляхетських вільностей». 1772 року як опозиційно налаштованого політика за наказом російського посла у Варшаві Н. Рєпніна Северина було схоплено разом із батьком та відправлено у заслання до м. Калуга.

З часу повернення до Польщі 1774 року став польним коронним гетьманом. 1776 року після проведення реформи політичної системи рішуче виступав проти короля Станіслава Понятовського та Постійної Ради. 1788-го звернувся до курфюрства Бранденбурзького Фрідріха Вільгельма II з пропозицією допомогти йому стати диктатором у Польщі — проте отримав відмову.

Разом з політичною діяльністю намагався відновити колишній фінансовий стан родини, який було підірвано тривалою відсутністю Северина та його батька в засланні. Влаштував алхімічну лабораторію у Підгорецькому замку з метою відшукати філософський камінь для створення золота.

1790 року жив у Відні, де керував опозиційною діяльністю у Речі Посполитій. Протягом 1788—1792 рр. виступав проти будь-яких реформ у державі. У цей час випускає низку листів та звернень: «Наслідування престолу в Польщі» (1789 р.), «Зауваження до реформи уряду» (1790 р.), «Докази для обрання на польський престол» (1790 р.). Конституція 1791 року викликала невдоволення польської шляхти. Северин Жевуський разом зі Станіславом Потоцьким та Ксаверієм Браницьким прибули до м. Ясс, де було головне помешкання російських військ. Тут вони намагалися вмовити російських державців скасувати нові закони. Не отримавши позитивного результату Ревуський разом з іншими магнатами взяв участь у створенні 1792 року Тарговицької конфедерації. 1793 р. вона зазнала поразки від Росії та Пруссії, внаслідок чого Жевуський на деякий час відійшов від політичних справ і мешкав на Галичині та Поділлі, займаючись зокрема фінансовими та майновими справами родини.

З початком повстання Т. Костюшка підтримав останнього, але через поразку виїхав до Відня в добровільне вигнання, періодично навідуючись до українських маєтків.

Помер 11 грудня 1811 року від інсульту у с. Голаки[6]. Похований у домініканському костелі в Старокостянтинові, який планував зробити родинною усипальнею. Проте крім нього тут була похована лише його донька Ізабела. Як свідчить у своїх мемуарах невістка Розалія Жевуська, вже за кілька років його поховання було сплюндроване: домовина відкрита, мумія вкрита павутинням і пилом.

Власність

[ред. | ред. код]
  • Володів маєтком в Озерянах, сприяв розвитку містечка.
  • Після повернення з російського полону 1774 року отримав як компенсацію від короля Ковель.
  • 1794 р. Старокостянтинів перейшов через шлюб з княжною Констанцією Любомирською до гетьмана польного коронного Северина Жевуського.
  • Від батька отримав Долинське староство, яке після першого поділу відійшло до скарбниці Австрії.
  • 1801 року продав Стульно холмському підкоморію Ф. Куніцькому.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружився з княжною Констанцією Малґожатою Любомирською 1782 року. Діти:

  • Вацлав Северин («Емір», 1785—1831).
  • Ізабела Марія Анна Францішка (1783—1818) — дружина німецького графа Фердинанда Ернста Габріеля фон Вальдштайн унд Вартенберг, раннього покровителя Бетховена.
  • Марія (1786—1832) — дружина графа Ярослава Станіслава Потоцького з Підгайців[7].

Портрети

[ред. | ред. код]
  • Северин Жевуський пом. 1811
    Северин Жевуський пом. 1811
  • Engleheart, Timothy Stansfeld (1803-1879) Seweryn Rzewuski. Hetman polny koronny
    Engleheart, Timothy Stansfeld (1803-1879) Seweryn Rzewuski. Hetman polny koronny

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Rzewuski, Severin Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 27. — S. 349.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 48. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. ↑ https://photo-lviv.in.ua/alhimik-z-pid-lvova-portret-yakoho-stratyly-za-uchast-u-povstanni/
  6. ↑ hrabina, Rzewuska, Rozalia Lubomirska (1939). Mémoires de la comtesse Rosalie Rzewuska (1788-1865). Rome: Typ. Cuggiani.
  7. ↑ http://wielcy.pl/wgm/?m=NG&t=PN&n=dw.16038(пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Marie-Nicolas Bouillet et Alexis Chassang (dir.). " Séverin Rzewuski " dans Dictionnaire universel d'histoire et de géographie, 1878. (фр.)
  • Mowa Jaśnie Wielmożnego JMci Pana Seweryna Rzewuskiego Hetmana Polnego Koronnego miana na Seymie Dnia 6. Septembra 1776. Roku (пол.)
  • Zielińska Z. Rzewuski Seweryn herbu Krzywda (1743—1811) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 138—151. (пол.).

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жевуський Северин


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Северин_Жевуський&oldid=44097511