French
DeutschСиняк (Мукачівський район) — Вікіпедія
| село Синяк | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Тер. громада | Чинадіївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040250130083664 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1837 |
| Населення | 200 |
| Площа | 1,840 км² |
| Густота населення | 110 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89642 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°34′41″ пн. ш. 22°51′28″ сх. д. / 48.57806° пн. ш. 22.85778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 516 м |
| Водойми | Синявка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89640, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, смт. Чинадійово, вул. Волошина, 41 |
| Карта | |
  Синяк | |
 Синяк | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Синя́к — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі. Входить до складу Чинадіївської селищної громади.
Розташоване у долині річки Матекова (Синявка), у передгір'ї вулканічного хребта Карпат, на висоті 450 м над рівнем моря.
У 1837 році виникло серед гір, що відкриваються на північ з долини Латориці, на розташованому й захованому в густому лісі підвищенні під назвою Синяк, поблизу сірчаних джерел і курорту, за часів графа Філіпа Франца фон Шенборн-Бухгейма, назване поселення Синяк (по-угорськи — Кекешфюред (Kékesfüred), по-німецьки — Блаубад (Blaubad)). Поселенці прийшли до нього із Чехії, Нижнього і Верхнього Цaзoвy (чеська: Dolní Cazov, Horní Cazov). У 1843 році колонія зросла уже до 22 родин, які займаються виключно вирубкою і сплавом лісу; як чоловіки, так і жінки, котрі люблять ходити у дерев'яних пантофлях і під час цієї важкої роботи з однаковою вправністю орудують сокирою і пилою. Прізвища родин, які живуть у 24 будинках і кількість людей яких перевищує 130 осіб, наступні: Звірузак, Ярош, Веігерт, Краус, Праєр, Шпанбауер, Ленард, Кіршбауер, Крандл, Шпітценбергер, Пенценштадлер, Піхлер, Шнелер, Вебер і Юнгбауер. Серед них, щоб їм легше жилося, розділено 130 гольдів (1 гольд — 0,57 га — Й. К.) землі, у яку вони засівають небагато жита, але більше всього (саджають) картоплі. Їхня мова особливого звучання, німецька, і їхні звичаї теж давні. Вони, між іншим, уже мають дерев'яну церкву і школу.
Згадка: в якому згадувалося, що його назвали Синяком за синюватий відтінок, лікувальну воду виявили місцеві вівчарі, коли зрозуміли, що стадо, яка пасеться біля блакитної води Синього болота, ніколи не хворіє, і тоді пастухи, спробувавши воду самостійно, виявили, що вона має цілющу дію і на них. Повідомляючи про чудовий ефект води, охочі оздоровитись також почали відвідувати далекі краєвиди. У санаторно-курортному лікуванні мінеральну воду «Синяк» почали використовувати у 1832 році, коли за розпорядженням адміністрації графського маєтку було збудовано примітивну «купіль», а для обслуговування пацієнтів, які приїжджали сюди, — корчму.
У 1936 році родина графа Шенборна, що мешкала неподалік, відкрила тут курорт, а до 1939 року було створено лікувальні душові-купелі. Пізніше в селі були побудовані готелі та санаторії, в селі також було встановлено підйомник і пробіг.
В історичних документах цілюще джерело «Синявський ключ» вперше згадується в 1783 році. Сьогодні в санаторії «Синяк» лікують захворювання опорно-рухового апарату, кістково-м'язової та нервової системи. Санаторій функціонує на базі Синяцького родовища сульфідних маломінералізованих сульфатно-кальцієвих вод.
В селі розташовано:
- римо-католицький храм Воздвиження Чесного Хреста (у Вікісховищі):
- фігура святого отця Піо з італійського міста Сан-Джовані-Ротондо;
- каплиця-грот;
- статуя Архангела Михаїла;
- герб Папи Івана Павла ІІ на стіні храму;
- статуя Святої Діви бідних, привезена з бельгійського (Banneux), де у 1933 році були явища Діви Марії;
- гірськолижна траса довжиною 300 м з перепадом висот 50 м.
Також на північ від села розташована місцева пам'ятка природи — Синє озеро.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 686 осіб, з яких 374 чоловіки та 312 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 407 осіб.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 84,50 % |
| німецька | 13,00 % |
| угорська | 1,00 % |
| польська | 0,50 % |
| російська | 0,50 % |
| інші | 0,50 % |
За часткою німців у населенні село посідає 4 місце в Мукачевському районі після сіл Павшино, Кучава і Шенборн.
-
римо-католицький храм Воздвиження Чесного Хреста -
Територія костелу -
Гори поблизу села -
Хрест при в'їзді в село -
фігура святого отця Піо на території костелу -
Центральна вулиця -
Підосиновик -
Річка Матекова на півночі села
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
