Сирота — Вікіпедія

Сирота́ — як основне значення вживається для позначення дитини, що не досягла повноліття і що росте без одного чи обох батьків (відповідно напів- або повний сирота). В переносному значенні ж так часто називають кожного, хто поніс важку втрату.

Соціальне сирітство — соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.

Соціальні сироти — це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин зостались сиротами при живих батьках.

Найпоширенішою причиною поширення соціального сирітства визначають злочинну діяльність батьків, залучення дітей до кримінальних та протиправних дій. Засудження батьків, перебування їх у місцях позбавлення волі призводить до того, що дитина потребує влаштування, стає сиротою при живих батьках. Також фактором ризику позбавлення дитини піклування батьків є агресивна поведінка батьків, брутальне та жорстоке поводження з дітьми, що становить загрозу життю і здоров'ю дитини, психічні захворювання.

Розглядаючи фактори, які впливають на поширення соціального сирітства, їх можна згрупувати у дві категорії: внутрішньосімейні та загальнодержавні.

До внутрішньосімейних можна віднести такі:

• безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків,
• вживання батьками алкоголю, наркотичних засобів,
• злочинна діяльність та агресивна поведінка батьків.

До причин, що мають загальнодержавний характер, можна віднести:

• бідність сімей, які виховують неповнолітніх дітей,
• відсутність дієвих соціальних програм підтримки сімей з дітьми,
• зниження морального рівня населення країни,
• підвищення рівня смертності та психічної захворюваності населення.

Динаміка сирітства в Україні до 2008 р. щороку зростала: десять років тому сиріт було понад 80 тисяч, а на 1 червня 2007 року — уже понад 103.^[2]

Починаючи з 2009 року в Україні кількість дітей-сиріт має тенденцію зменшуватись. Проте, на жаль, зменшується також і кількість усиновлених дітей.

За даними Держкомстату України^[3]

Якщо в західних регіонах сиріт 0,5% від загальної кількості дітей, то в східних — 1,8-2%. Рекордсменом у цій сумній статистиці є Миколаївська область — 2,2% (4,5 тисячі дітей).^[2] Несприятлива ситуація також у Дніпропетровській та Донецькій областях. Практично немає дітей-сиріт у Тернопільській, Чернівецькій та Львівській областях.

2008-й рік глава держави оголосив Роком усиновлення.

• Міжнародний благодійний фонд "Центр філантропії і фандрайзингу"

Створений у грудні 2013 року колишнім вихованцем школи-інтернату, автором книги спогадів про дитинство в інтернаті «Путівка 3507. Мозаїка пам'яті та путівника для випускників інтернатів "З інтернату - до успіху" Ростиславом Галелюком.

• Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України»

Детальніше у статті Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України"

У 2008 р. був заснований проект «Розвиток сімейних форм виховання». Фонд сприяє національному усиновленню, надає підтримку прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу, взаємодіє з дитячими інтернатними установами.

У грудні 2009 року за підтримки Фонду почав роботу Всеукраїнський Інтернет-портал з усиновлення дітей-сиріт Сирітству-Ні!.

• Тернопільський обласний благодійний Фонд "Майбутнє сиріт"

Метою діяльності фонду є допомога дітям-сиротам в адаптації до самостійного життя у відкритому соціумі, влаштуванні у прийомні сім'ї, сприяння сирітській молоді в отриманні якісної освіти.

Фонд є ініціатором та спонсором проекту, за яким сиріт та позбавлених батьківського піклування, що проживають у сільських школах-інтернатах Тернопільської області навчатимуть основам самостійного життя.^[4]

Закон^[5] визначає такі пріоритетні заходи щодо запобігання ранньому соціальному сирітству:

• Внесення змін до положення про консультативний пункт центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах та будинках дитини, з метою визначення механізму взаємодії консультативних пунктів та закладів соціального спрямування. Доповнення переліку категорій клієнтів консультативних пунктів категорією «Жінки, які народили дитину з функціональними обмеженнями».
• Розвиток мережі консультативних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при пологових будинках, пологових відділеннях до 700, жіночих консультаціях та будинках дитини у залежності від потреби.
• Відкриття закладів соціального спрямування — соціальних центрів матері та дитини в АР Крим, Київській, Львівській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській та інших областях.
• Проведення семінарів з метою підготовки регіональних тренерів з питань соціальної роботи, спрямованої на попередження раннього соціального сирітства за участю медичних працівників.
• Підготовка та видання методичного посібника для соціальних та медичних працівників з питань попередження раннього соціального сирітства.
• Розробка та розміщення соціальної реклами з питань попередження раннього соціального сирітства.

За даними доповіді ЮНІСЕФ за 2001—2002 рік регіонами, де спостерігається найбільша кількість дітей-сиріт, є такі країни:^[6]

У 2006 р. у Білорусі налічувалося 30 тис.^[7] дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. З них 50% виховується в опікунських, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу. Понад 32% дітей-сиріт перебувають під державною опікою в дитячих інтернатних установах.

За підтримки ЮНІСЕФ у державі починає розвиватися нова сімейна форма устрою сиріт — прийомна сім'я.

Ці тенденції стимулювали закриття інтернатних закладів для дітей-сиріт у країні. Якщо в 1998 р. в інтернатних закладах виховувалося 9673^[7] дітей-сиріт, то в 2006 р. — 8693.^[7]

На повному державному забезпеченні в 2005 р. перебувало 16 тис. дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. Порівняно з 1999 р. у 2005 р. кількість дітей збільшилася вдвічі. За статистикою Комітету з охорони прав дітей Міністерства освіти і науки Казахстану у прийомних родинах виховуються 1531 дитина.

За підтримки фонду «Євразія», ЮНІСЕФ у Казахстані розроблено комплексну державну програму, що гарантує соціальні пільги прийомним родинам й усиновителям. Патронатним батькам виплачується надаються встановлені пільги, вихованці забезпечуються предметами побуту. Виплати здійснюються за рахунок місцевого бюджету із розрахунку віку дитини.

Позитивна практика влаштування дітей-сиріт у прийомні родини стала поширюватися в Грузії. Прийомним родинам, що приймають дитину, виплачується щомісячна дотація.

На 2006 р. тут 326^[7] дітей виховуються в прийомних родинах, 532 — повернулися до своїх біологічних батьків.

Реформа державних установ утримання дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки з метою посилення форм сімейної опіки визначена як стратегічне завдання в Посланні Президента РФ до Федеральних Зборів 2006 р.

На 2006 р. показники усиновлення в Росії засвідчують домінування негативних тенденцій. Із 270 тис. сиріт, що перебувають на вихованні у державних установах, показник усиновлення становить лише 7 тис.^[7] дітей у рамках національного усиновлення та понад 6 тис. — міжнародне усиновлення.

Проте, наприклад, у Республіці Комі кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування переданих на виховання в прийомні сім'ї за період з 2004 по 2007 рр. збільшилася вдвічі.^[7]

У Польщі реалізовується нова модель установ для дітей-сиріт, що з різних причин не можуть бути повернуті в біологічні родини чи влаштовані в сімейні форми виховання. У такому будинку одночасно проживають не більше 12-14 дітей, з якими працюють 4-5 вихователів.^[7] Установа відіграє роль місця тимчасового перебування дітей на той період, поки не буде проведено роботу з їхньою біологічною родиною, чи знайдена нова родина для таких дітей (прийомна родина, родина опікунів, усиновлення).

Образ сироти надзвичайно поширений в дитячій літературі. Відсутність батьків у фентезі-літературі символізує втілення в життя цікавіших пригод, це звільняє дітей від сімейних зобов'язань та контролю. Ці характеристики роблять сиріт привабливими персонажами для письменників.

Сироти часто зустрічаються в казках, наприклад, більшість варіантів Попелюшки.

Ряд відомих авторів написали книги за участю дітей-сиріт. Приклади з класичної літератури включає Шарлотту Бронте, Чарльза Діккенса, Марка Твена (Пригоди Тома Сойєра, Енн Л. М. Монтгомері із зелених дахів книги)тощо.

Серед останніх авторів — А. Кронін, Лемоні Снікет, Роальд Даль, Джоан Роулінг (Гаррі Поттер) тощо.

В Україні спогади про своє життя в інтернаті для сиріт написав випускник Перечинської школи-інтернату Ростислав Галелюк ( «Путівка 3507. Мозаїка пам'яті»).

Багато релігійних текстів, включаючи Біблію і Коран, містять думку, що допомога і захист дітей-сиріт є дуже важливим і богоугодним питанням. Кілька цитат:

«Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем така: зглянутися над сиротами та вдовами в утисках, себе берегти чистим від світу» (Послання апостола Якова, 27[8])

« До батьків - благодіяння, і до родичів, і сиріт, і бідняків. Говоріть людям хороше, вистоюйте молитву, приносьте очищення». (Коран. Корова 77(83))[9]

• Бокс для покинутого немовляти
• Байстрюк

• Брич В. Я., Миколюк С. М., Соціальний захист сиріт в Україні: монографія / В. Я. Брич, С. М. Миколюк. – Тернопіль: ТНЕУ, 2019. – 200 с.

• Сироти // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Сирота // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1737. — 1000 екз.
• Історії українських дітей-сиріт, прийомних батьків та прийомних сімей