Скидання авіапального — Вікіпедія

Скидання пального (англ. fuel dump(ing) або fuel jettison) — є процедурою в авіації, що має місце в деяких надзвичайних ситуаціях для негайного повернення в аеропорт вильоту або при посадці на запасний аеропорт з метою досягнення максимальної посадкової маси.

Політ, в якому виникає проблема з посадкою через надмірну вагу, виходить за рамки стандартного. При зльоті з максимальною вагою, після чого виникає потреба повернення в той самий аеропорт (через механічні неполадки чи стан здоров′я пасажира), часу на вироблення необхідного для посадки об`єму пального може не бути. В ході звичайного польоту потрібна кількість палива була б відпрацьована ще до аеропорту призначення. В разі посадки з перевищенням МПМ, повітряне судно можна зазнати критичного пошкодження чи навіть розпастися при приземленні. В кожному разі, навіть без таких наслідків, кожна посадка з перевищенням МПМ призведе до ретельної інспекції як ЗПС так і самого судна.

Так як американським виробникам літаків потрібно було вирішити питання встановлення обладнання для скиду пального на своїх літаках, Федеральна адміністрація з питань авіації США (FAA) постановила правило 105%: всі ПС, чия максимальна злітна маса перевищує максимальну посадкову на 105%, повинні мати відповідне обладнання.

Так як більшість дводвигунових реактивних авіалайнерів відповідали цій вимозі, повітряні судна типу Boeing 737 (всі моделі), Douglas DC-9/MD80, Boeing 717, сімейство Airbus A320 та різноманітні регіональні аероплани ("RJ") не мали вбудованих систем скиду пального. В разі надвичайної ситуації, що вимагає негайного повернення в аеропорт вильоту, ПС робить кілька кіл над аеропортом, щоб досягнути МПМ, або, якщо ситуація стає загрозливою, допускається посадка з перевантаженням. Виробники сучасних авіалайнерів проектують літаки з деяким запасом міцності на випадок посадки з перевантаженням, однак виключно в екстремальних ситуаціях. Будь-яка посадка з перевищенням МПМ тягне за собою ретельну інспекцію судна та ЗПС.

Встановлення конкретного обсягу скинутого пального є складним питанням навіть для конкретних типів бортів, оскільки абортоване паливо не перекачується, а зливається завдяки гравітації з метою більшості незалежності від електросистем, котрі можуть не працювати в потенційно аварійній ситуації зливу пального. Це означає, що реальна міра зливу залежить від тиску, який вчиняється на паливний патрубок: чим більше палива на борту, тим більша міра пального за одиницю часу зливатиметься з судна. Це також свідчить про те, що міра зливу не є постійною і зменшуватиметься через зменшення тиску.

Користуючись усталеними даними відносно Boeing 747, пілоти свідчать про міру зливу в обсязі від тони до двох за хвилину за допомогою формули час зливу = (обсяг зливу / 2) + 5 у хвилинах.^[1] У 2009 р. ^[2] Airbus A340-300, розвертаючись в аеропорт вильоту невдовзі після зльоту скинув 53 тони гасу за 11 хв.^[3]

Дана система призначена для моментального випалювання пального в повітрі за допомогою форсажної камери. Видовищний факел на великій швидкості створює цілий спектакль для авіашоу.

Літак-перехоплювач General Dynamics F-111 Aardvark було використано з цією метою в Австралії під час церемонії закриття Літніх Олімпійських ігор 2000 р. ^[4] і до 2010 р. також на фестивалі Riverfestival у Брисбені та австралійському Grand Prix.