Слободян Василь Михайлович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слободян.
Василь Слободян
Василь Михайлович Слободян
Народився21 вересня 1951(1951-09-21) (73 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, краєзнавець, письменник
Галузьісторія архітектури[1], сакральна архітектура[1] і краєзнавча літератураd[1]
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Знання мовукраїнська[1]
Нагороди

Васи́ль Миха́йлович Слободя́н (нар. 21 вересня 1951, м. Львів) — український історик архітектури, краєзнавець, кандидат історичних наук (2006). Лавреат премії імені Дмитра Яворницького (2010)[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Слободян народився 21 вересня 1951 року у місті Львові.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1973). Від 1990 року в Українському регіональному спеціалізованому науково-реставраційному інституті «Укрзахідпроектреставрація»: інженер-конструктор електронних систем; упорядник та головний редактор "Вісника інституту «Укрзахідпроектреставрація» (1993—2009); керівний видавничого відділу, нині — науковий співробітник.

Доробок

[ред. | ред. код]

Від 1988 року займається історичними дослідженнями, зокрема сакрального будівництва в Україні й на її етнічних землях за межами країни[4][5][3]. Описав та вивчив численні пам'ятки українського церковного будівництва в Україні, Росії, Білорусі, Румунії, Словаччині, Польщі[3].

Автор понад 120 наукових праць із історії архітектури, у тому числі монографій:

  • «Церкви українців Румунії» (1994)[6];
  • «Холмщина і Підляшшя» (1997, співавтор)[7];
  • «Синагоги України» (1998)[8];
  • «Жовківщина: історико-архітектурні описи церков» (1998)[9];
  • «Церкви України: Перемиська єпархія» (1998)[10];
  • «Українські церкви Бродівського району» (2000, співавтор)[11];
  • «Церкви Турківського району» (2003)[12];
  • «Храми Рогатинщини» (2004)[13];
  • «Церкви Холмської єпархії» (2005)[14];
  • «100 церков Нагірних» (2 частини, 2013—2015, співавтор)[15];
  • «Історія церков села Добряни» (2014)[16];
  • «Історія Устя Зеленого та його церков» (2018)[17];
  • «Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи» (2020)[18];
  • «Атлас українських історичних міст» (2020, співавтор)[19].

У 2006 році захистив кандидатську дисертацію «Церкви Холмської єпархії XIII—XX ст.» у спеціалізованій вченій раді Львівського національного університету імені Івана Франка[20].

Був представником України у спільній комісії з включення українських дерев'яних церков до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[3]. У складі колективу дослідників розробляв історичну основу для відтворення архітектурно-етнографічного ансамблю Запорізької Січі на Хортиці[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Василь Слободян — лауреат краєзнавчої премії імені Д. Яворницького за 2010 рік // Національна спілка краєзнавців України. — 2010. — 8 листопада.
  3. ↑ а б в г д Жукова, Л. Найкращому краєзнавцю України вручено ювілейну премію імені Дмитра Яворницького // Укрінформ. — 2010. — 8 листопада.
  4. ↑ Терещук Г. За 20 років Україна може втратити унікальні дерев'яні церкви // Радіо Свобода. — 2012. — 24 травня.
  5. ↑ Ілько Лемко Василь Слободян: «У сакральному будівництві перервали традицію»[недоступне посилання] // RISU. — 2009. — 11 листопада.
  6. ↑ Слободян В. Церкви українців Румунії: південна Буковина, Задунав'я, Банат, Марморощина. — Львів: Стрім, 1994. — 112 с.
  7. ↑ Борисенко В., Вишневська Г., Гаврилюк Ю., Головатюк В., Ігнатюк І., Кара-Васильєва Т., Карабович К., Карабович Т., Конєва Я., Крип'якевич І., Купріянович Г., Лесів М., Назарук В., Радович Р., Рижик Є., Сергійчук В., Слободян, В. Холмщина і Підляшшя: іст.-етногр. дослідж.: монографія / НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Київ: Родовід, 1997. — 383 с.
  8. ↑ Слободян В. Синагоги України. — Львів: Центр Європи, 1998. — 180 с.
  9. ↑ Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні описи церков. — Жовква, 1998. — 186 с.
  10. ↑ Слободян, В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 863 с.
  11. ↑ Слободян В., Івасейко С., Вуйцик, В. Українські церкви Бродівського району. — Львів: Місіонер, 2000. — Т. 1. — 192 с. — (Українські церкви Львівщини).
  12. ↑ Слободян В. Церкви Турківського району. Ілюстрований каталог. — Львів, 2003. — 200 с.
  13. ↑ Слободян В. Храми Рогатинщини. — Львів: Логос, 2004. — 251 с.
  14. ↑ Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів, 2005. — 558 с. — ISBN 9667155935.
  15. ↑ Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних (у 2 частинах). — Львів, 2013—2015.
  16. ↑ Слободян В. Історія церков села Добряни. — Дрогобич: Коло, 2014. — 100 с. — ISBN 978-617-642-151-1.
  17. ↑ Слободян В. Історія Устя Зеленого та його церков. — Львів: Растр-7, 2018. — 147 с.
  18. ↑ Слободян В. Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи. — Видавництво Українського Католицького Університету, 2020. — 312 с.
  19. ↑ Сілаєв О., Рибчинський О., Капраль М., Слободян В. Атлас українських історичних міст. — Львів, 2020. — Т. Том 4: Жидачів. — 44 с. — ISBN 978-966-02-9124-9. (співавтори — Олександр Сілаєв, Олег Рибчинський, Мирон Капраль)
  20. ↑ Слободян Василь Михайлович. irbis-nbuv.gov.ua. Науковці України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 8 жовтня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слободян_Василь_Михайлович&oldid=40360573