Словник гідронімів України — Вікіпедія

Словни́к гідро́німів Украї́ни — словник, який був підготовлений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні й виданий 1979 року в «Науковій думці».

Словник став першою спробою порівняно повного опису власних найменувань проточних вод України. Він охоплює понад 20 тисяч основних (власних) назв географічних об'єктів — річок, струмків, потоків, потічків, поточин, ручаїв, рудок, рівчаків, зворів, струг, струменів, стрижнів, річищ (русел), єриків, проток, рукавів, фос, бакаїв, гирл, каналів, водоспадів, гуків, мокрих балок, улоговин, ярів, яруг, джерел тощо. Словник також містить майже 24 тисячі варіантів цих назв.

Як зазначено в передмові, «Словник гідронімів України має задовольнити гостру потребу концентрації, опису й унормування цього величезного і специфічного інформативного комплексу гідронімічної лексики».

Укладачі словника:

• Ірина Михайлівна Желєзняк;
• Алла Пантелеймонівна Корепанова;
• Лариса Терентіївна Масенко;
• Анатолій Павлович Непокупний;
• Василь Васильович Німчук;
• Євген Степанович Отін;
• Олексій Сильвестрович Стрижак;
• Кирило Кузьмич Цілуйко.

У Вікіпедії є шаблон {{СГУ}} для посилання на цю енциклопедію як на джерело інформації.

• Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1979. — 781 с. — 3600 прим.