Соловйов Олександр Іванович (актор) — Вікіпедія

Соловйов Олександр Іванович
Народився	19 серпня 1952(1952-08-19)[1] або 1952[2] Махачкала, РРФСР, СРСР або Сталінград, РРФСР, СРСР[2]
Помер	1 січня 2000(2000-01-01)[1] Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кінорежисер, художній критик, куратор мистецької виставки
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності	з 1970
У шлюбі з	Lyudmila Gnilovad і Печернікова Ірина Вікторівна
Діти	Aleksandr Aleksandrovitsj Solovjovd
IMDb	nm0813520

Соловйов Олександр Іванович (19 серпня 1952(19520819), Сулак, Дагестанська АРСР, СРСР — 1 січня 2000, Москва, Росія) — радянський і російський актор та кінорежисер.

Зовнішні зображення
	Олександр Соловйов

Народився в родині вчителя.

Закінчив Державний інститут театрального мистецтва в Москві (1973, майстерня Андрія Гончарова). Навчався на одному курсі з Ігорем Костолевським і Олександром Фатюшиним.

Після закінчення інституту був запрошений Гончаровим в Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, але через рік молодий актор перейшов в Центральний дитячий театр, де служив до 1986 року.

З 1989 року — актор Театру «Одеон» під керівництвом Є. В. Радомисленського.

Популярність акторові принесли ролі у фільмах «За даними карного розшуку...» (1979), «Адам одружується на Єві» (1980), «Дами запрошують кавалерів» (1980), «Зелений фургон» (1983), «Дитина до листопада» (1992) та ін.

У 1991 році спробував свої сили в якості кінорежисера — поставив кримінальну трагікомедію «По Таганці ходять танки».

Був тричі одружений. Подружжям Соловйова були відомі актриси Людмила Соловйова, Людмила Гнилова та Ірина Печерникова.

• «Місто першого кохання» (1970)
• «Наречена з півночі» (1975, друг Артака)
• «Таке коротке довге життя» (1975, Жаворонков)
• «Сонце, знову сонце» (1976, епізод)
• «Люся» (1977, Юра Лагунін)
• «Час вибрав нас» (1976—1978, Кузьма)
• «Москва. Чисті ставки» (1978, фільм-спектакль; Гена)
• «Ковзани. Спогади про школу» (1979, фільм-спектакль; Вася Петров)
• «За даними карного розшуку...» (1979, Сергій Бєлов, співробітник МУРу)
• «Сьогодні та завтра» (1979, Павло Бажутін)
• «Адам одружується на Єві» (1980, Адам, автослюсар, лівий крайній футбольної команди першої ліги)
• «Ліс» (1980, Петро)
• «Дами запрошують кавалерів» (1980, Сергій, блондин з ретро-автомобіля)
• «Буйний Терек» (1981, Миронов)
• «Було у батька три сини» (1981, Кирило)
• «На Гранатових островах» (1981, Едвард Морр)
• «Місце під сонцем» (1982, к/м)
• «Слідство ведуть ЗнаТоКі». Справа № 17 «Він десь тут» (1982, Артамонов)
• «До своїх!..» (1983, Валера Іванов)
• «Борис Годунов»/ Boris Godunov (1986, Григорій Отреп'єв, Лжедмитрій I; СРСР, Чехословаччина, НДР, Польща)
• «Шлях до себе» (1986, Олександр)
• «Клуб жінок» (1987, Андрій)
• «Розірване коло» (1987, Кльонов)
• «Випадок в аеропорту» (1987, Шник)
• «Білі ворони» (1988, Половняк)
• «Шакали» (1989, Погибко, сержант)
• «По Таганці ходять танки» (1991, Костянтин)
• «Ау! Пограбування поїзда» (1991, Жорич)
• «Арбітр» (1992, найманий вбивця на прізвисько «Арбітр»)
• «Я сама» (1993, Сека Нестеров) — остання роль в кіно

Знявся в українських стрічках:

• «Еквілібрист» (1976, Юрій Осташенко; Київська кіностудія ім. Довженка)
• «Зелений фургон» (1983, т/ф, 2 с, Красунчик, колишній футболіст, конокрад; Одеська кіностудія)
• «Раптовий викид» (1983, Сергій; Київська кіностудія ім. Довженка)
• «На вістрі меча» (1986, Сашко Ковальчук; Одеська кіностудія)
• «Дорога в пекло» (1988, 2 с, Арвіс; Київська кіностудія ім. Довженка)
• «Гу-га» (1989, Іванов; Одеська кіностудія)
• «І чорт з нами» (1991, Глотов; Одеська кіностудія)
• «Дитина до листопада» (1992, Володимир Петрович, лікар; Одеська кіностудія)
• «Гроза над Руссю» (1992)

Озвучування:

• «Новобранці йдуть на війну»/ Les Bidasses s'en vont en guerre (1974, Філ; Франція, Італія, ФРН)
• «Вам і не снилося…» (1980, Роман Лавочкин — роль Микити Михайловського)
• «Пропав Петя-півник» (1986, мультфільм)
• «Міссісіпі в вогні»/ Mississippi Burning (1988, США)
• «Сивий ведмідь» (1988, мультфільм)

• 2005 — (рос.)«Как уходили кумиры» (документальный телецикл): Александр Соловьев

• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)