Соціал-демократична партія Австрії — Вікіпедія

Соціал-демократична партія Австрії

нім. Sozialdemokratische Partei Österreichs
КраїнаАвстрія Австрія
Голова партіїАндреас Баблер
ЗасновникВіктор Адлер
Дата заснування1 січня 1884
Штаб-квартираВідень
ІдеологіяСоціал-демократія
Молодіжна організаціяСоціалістична молодь Австрії
Членство в міжнародних організаціяхПрогресивний альянс
Кількість членів (2023)140,000
Місць у Національраті
40 / 183
Місць у Бундесраті
19 / 61
Місць у Європарламенті
5 / 19
Офіційний колір (кольори)     Червоний
Офіційний сайтspoe.at

«Соціал-демократична партія Австрії» (нім. Sozialdemokratische Partei Österreichs, SPÖ, до 1934 Соціал-демократична робітнича партія Австрії, нім. Sozialdemokratische Arbeiterpartei Österreichs; у 19451991Соціалістична партія Австрії, нім. Sozialistische Partei Österreichs) — соціал-демократична[1][2] лівоцентристська[3][4][5] політична партія в Австрії. Заснована в 1889 році, це найстаріша політична партія Австрії. Разом з Австрійською народною партією (ÖVP) це одна з двох традиційних провідних партій країни.

СДПА підтримує членство Австрії в Європейському Союзі[6] і є членом Соціалістичного інтернаціоналу, Прогресивного альянсу[en] та Партії європейських соціалістів. У Європарламенті входить до фракції Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Партія має тісні зв’язки з Австрійською федерацією профспілок[en] (ÖGB) і Австрійською палатою праці[en] (AK).

З 5 червня 2023 року партію очолює Андреас Баблер[en].

СДРПА була другою за величиною партією в Імперській раді Австро-Угорської імперії в 1890-х—1910-ті рр. Після Першої світової війни партія недовго керувала Першою Австрійською Республікою, але згодом повернулась до опозиції. У 1934 році СДРПА була заборонена після громадянської війни в Австрії та придушена впродовж австрофашистського та нацистського періодів. Партію було відновлено як Соціалістичну партію Австрії в 1945 році. До 1966 року в урядах АНП була молодшим партнером по коаліці. В 1970 році СПА стала найбільшою партією вперше в післявоєнній історії, а Бруно Крайський став канцлером, перемігши три послідовні більшості на виборах 1971, 1975 і 1979 років. З 1987 по 2000 рік С(Д)ПА очолювала велику коаліцію з АНП, перш ніж повернутися до опозиції вперше за 30 років. Партія знову очолювала уряд в 2007—2017 рр. З 2017 року СДПА була основною опозицією до урядів АНП Себастьяна Курца, Александeра Шалленберга та Карла Негаммера.

Вибори до Національрату

[ред. | ред. код]
Вибори Голосів % Місць +/– Уряд
1920 1,072,709 36.0 (#2)
69 / 183
3 Опозиція
1923 1,311,870 39.6 (#2)
68 / 165
1 Опозиція
1927 1,539,635 43.3 (#2)
71 / 165
3 Опозиція
1930 1,517,146 41.1 (#1)
72 / 165
1 Опозиція
1945 1,434,898 44.6 (#2)
76 / 165
4 АНП-СПА-КПА
1949 1,623,524 38.7 (#2)
67 / 165
9 АНП-СПА
1953 1,818,517 42.1 (#1)
73 / 165
6 АНП-СПА
1956 1,873,295 43.0 (#2)
74 / 165
1 АНП-СПА
1959 1,953,935 44.8 (#1)
78 / 165
4 АНП-СПА
1962 1,960,685 44.0 (#2)
76 / 165
2 АНП-СПА
1966 1,928,985 42.6 (#2)
74 / 165
2 Опозиція
1970 2,221,981 48.4 (#1)
81 / 165
7 Меншість СПА
з підтримкою АПС
1971 2,280,168 50.0 (#1)
93 / 183
12 СПА
1975 2,326,201 50.1 (#1)
93 / 183
СПА
1979 2,413,226 51.0 (#1)
95 / 183
2 СПА
1983 2,312,529 47.6 (#1)
90 / 183
5 СПА–АПС
1986 2,092,024 43.1 (#1)
80 / 183
10 СПА–АНП
1990 2,012,787 42.8 (#1)
80 / 183
СПА–АНП
1994 1,617,804 34.9 (#1)
65 / 183
15 СПА–АНП
1995 1,843,474 38.1 (#1)
71 / 183
6 СПА–АНП
1999 1,532,448 33.2 (#1)
65 / 183
6 Опозиція
2002 1,792,499 36.5 (#2)
69 / 183
4 Опозиція
2006 1,663,986 35.3 (#1)
68 / 183
1 СПА–АНП
2008 1,430,206 29.3 (#1)
57 / 183
9 СПА–АНП
2013 1,258,605 26.8 (#1)
52 / 183
5 СПА–АНП
2017 1,351,918 26.9 (#2)
52 / 183
Опозиція
2019 1,011,868 21.2 (#2)
40 / 183
12 Опозиція

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dimitri Almeida (27 квітня 2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus. CRC Press. с. 71. ISBN 978-1-136-34039-0. Процитовано 14 липня 2013.
  2. Parties and Elections in Europe: The database about parliamentary elections and political parties in Europe, by Wolfram Nordsieck
  3. Connolly, Kate; Oltermann, Philip; Henley, Jon (23 травня 2016). Austria elects Green candidate as president in narrow defeat for far right. The Guardian. Процитовано 10 квітня 2018.
  4. The Latest: Election tally shows Austria turning right. The Washington Times. Associated Press. 15 жовтня 2017. Процитовано 24 квітня 2018.
  5. Oliphant, Roland; Csekö, Balazs (5 грудня 2016). Austrian far-right defiant as Freedom Party claims 'pole position' for general election: 'Our time comes'. The Telegraph. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2018.
  6. SPOE Partei Programm (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2012. [Архівовано 2012-11-14 у Wayback Machine.] (458 KiB) Party platform, see articles I.(1) and III.7.(1): "strive for a society that overcomes class antagonisms", "only the advancement of political to economic, and therefore social, democracy establishes the precondition for the realization of our basic principles".[недоступне посилання з 01.06.2017]

Посилання

[ред. | ред. код]