Партія незалежності Сполученого Королівства — Вікіпедія

Партія незалежності Сполученого Королівства

англ. United Kingdom Independence Party
Країна Велика Британія
Голова партіїНайджел Фарадж
ЗасновникАлан Скід
Дата заснування3 вересня 1993
Штаб-квартираNewton Abbotd, Девон[d], Девон, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
ІдеологіяБританський націоналізм
Націонал-консерватизм
Євроскептицизм
правий популізм[1][2].
Молодіжна організаціяYoung Independence
Кількість членів 26,447(грудень 2018)[3]
Офіційний сайтukip.org

Партія незалежності Сполученого Королівства (англ. United Kingdom Independence Party) — політична партія Великої Британії, що вимагає виходу країни з Євросоюзу і дотримується консервативних поглядів. Головний офіс розташовано у Ньютон-Аббот у Девонширі.

Партія об'єднує 12 регіональних організацій Британії. На останніх за часом виборах до Європарламенту у 2009 році партія виступала за створення робочих місць у Великій Британії безпосередньо для британців, за посилення імміграційної політики у Великій Британії і Євросоюзі в цілому, за розширення зовнішніх торгових зв'язків, за обов'язкове проведення референдуму щодо Конституції ЄС або будь-якого аналогічного документу. Крім того, партія закликала віддати свої голоси за неї з метою висловити протест уряду (The Government is determined not to allow your voice to be heard. A vote for UKIP is a vote to say 'No' loudly and clearly).

Партія була заснована в 1993 році істориком Аланом Скедом і закликала до виходу Великої Британії з Євросоюзу. У партію перейшли деякі члени правлячої Консервативної партії, в якій існували серйозні розбіжності щодо майбутнього фунта стерлінгів після «чорної середи». У 1999 році партія отримала 3 депутатських місця на виборах до Європарламенту, але незабаром один з депутатів після виниклих розбіжностей вийшов з партії.

Незважаючи на певну популярність в суспільстві, партія не представлена ​​в Палаті громад через існування у Великій Британії мажоритарної виборчої системи. Водночас, членами партії є два члени Палати лордів. Крім того, на виборах до Європарламенту 2009 року партія отримала 16,5 % голосів (на 0,8 % більше, ніж правлячі лейбористи) і провела в Європарламент 13 депутатів, серед яких — колишній президент партії Найджел Фарадж. У 2010 році партія отримала 3,1 % голосів і жодного місця в Палаті громад на чергових парламентських виборах.

2015 року лідер партії Найджел Фарадж закликав нідерландців проголосувати на референдумі проти ратифікації Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною.[4]

В основному, партія привертає до себе протестний електорат. Політичні коментатори вважають партію право-популістською[1][2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Nordsieck, Wolfram (2017). United Kingdom. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 9 березня 2019.
  2. а б Abedi & Lundberg 2009, p. 72; Jones 2011, p. 245; Dolezal 2012, p. 142; Liebert 2012, p. 123; Art 2011, p. 188; Driver 2011, p. 149.
  3. Loft, Philip; Dempsey, Noel; Audickas, Lukas (9 серпня 2019). Membership of UK political parties. parliament.uk. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
  4. Лідер UKIP агітуватиме у Нідерландах проти Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Deutsche Welle. — 2016. — 28.02.

Посилання

[ред. | ред. код]