Стінг — Вікіпедія

Стінг
Sting
Стінг у 2018 році.
Основна інформація
Повне ім'я	Ґордон Метью Томас Самнер
Дата народження	2 жовтня 1951 (73 роки)
Місце народження	Воллсенд, Нортумберленд, Англія
Роки активності	1971 — дотепер
Громадянство	Велика Британія
Професія	музикант, співак, продюсер
Освіта	Університет Ворика, St. Cuthbert's High Schoold і Нортумбрійський університет
Інструменти	бас-гітара, гітара, контрабас, мандоліна, лютня, клавішні, гармоніка, саксофон, гобой, колісна ліра, драм-машина, перкусія
Жанр	рок, поп, нова хвиля, джаз, нью-ейдж, регі
Magnum opus	Every Breath You Take[d], Fields of Goldd і Englishman in New Yorkd
Псевдоніми	Sting
Колективи	The Police
Членство	The Police
Лейбл	A&M Interscope Records Universal Music Group Deutsche Grammophon
Нагороди
Батько	Ernest Matthew Sumnerd[1]
Мати	Audrey Cowelld[1]
У шлюбі з	Труді Стайлер
Діти	Joe Sumnerd, Mickey Sumnerd і Еліот Самнер
Автограф
www.sting.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Стінг (англ. Sting, справжнє ім'я — Ґо́рдон Ме́тью То́мас Са́мнер, англ. Gordon Matthew Thomas Sumner; нар. 2 жовтня 1951) — англійський рок-музикант і актор, лідер групи «The Police» у 1976–84 роках. З 1984 року виступає соло.

Свій псевдонім Стінг отримав у 1971 році, за чорно-жовтий смугастий светр, у якому з'явився на сцені (у перекладі з англійської мови, слово sting означає «жалити», у переносному значенні — «уражати»).

Сімнадцятикратний лавреат премії «Греммі», володар «Золотого глобуса», премії «Еммі» і чотирикратний номінант на премію «Оскар» в категорії найкраща пісня.

Народився 2 жовтня 1951 року в портовому місті Ньюкасл-апон-Тайн — великому індустріальному центрі на півночі Англії. Батько — Ернест Метью Самнер довгі роки працював монтажником у місцевій машинобудівній компанії. Пізніше він придбав невелику молочну крамницю. Мати — Одрі — працювала перукарем і медсестрою, проте мала класичну музичну освіту, вона й дала синові початкові навички гри на фортепіано. Стінгу пропонували серйозний курс навчання в музичній школі, але по-справжньому Стінга захоплювали джаз і гітара. Після вбогих заробітків дорожнього робітника й викладача музики в Стінга з'явилася можливість переїхати до Лондона і грати професійно. Його помітив американський барабанщик Стюарт Коупленд^[en] і переконав його зайнятися рок-музикою.

Свій псевдонім Стінг отримав у 1971 році, коли на виступ з гуртом «Phoenix Jazz Men» у клубі Сандерленда, одягнув чорно-жовтий смугастий светр^[2]:

	Я вважав, що це було круто. Інші з гурту вважали, що це весело. Вони називали мене весь вечір Стінгом, і наступного дня, і, зрештою, так воно просто й приклеїлося... Я тоді намагався виглядати агресивним. Оригінальний текст (англ.) I thought it was cool. The rest of the band thought it hilarious. They called me Sting all night long, and the next day, and it just stuck... I did try to look aggressive in those days.
— Стінг

В 1977 році ударник Стюарт Коупленд, гітарист Енді Самерс і Стінґ створили групу «The Police». Їхня пісня «Roxanne», написана в стилі рок-регі, була швидко підхоплена BBC і миттєво стала хітом.

Насправді сингл виявився настільки вдалим, що студія A&M миттєво випустила їхній перший альбом «Outlandos D'Amour». Услід за першим успіхом пішли альбоми «Regata De Blanc», «Zenyatta Mondatta» й «Ghost in the Machine». У кожному з альбомів був принаймні один хіт.

Випуск альбому «Synchronicity» в 1983 році й їх разючий сингл «Every Breath You Take» забезпечили їм своє місце в історії поп-музики. Після тріумфального світового турне Стінґ вирішив, що із групою досяг усього, що міг, і група розпалася на злеті своєї популярності.

Самостійна кар'єра Стінґа склалася не менш успішно. Його перший альбом з елементами джазу «Dream of the Blue Turtles» став платиновим. Альбом «Soul Cages» (1991), запис якого збігся із втратою батьків, і «Ten Summoner's Tales» (1993) представили Стінґа як зрілого композитора. В 1987 році після турне з Blue Turtles Стінґ записує альбом «Nothing Like The Sun» (назва була навіяна рядком із сонета Шекспіра). Альбом був записаний разом з Марсалісом і гітаристом The Police Енді Саммерсом, на альбомі також засвітилися такі зірки, як Ерік Клептон і Марк Нопфлер. Диск вийшов восени 1987 року й відразу ж потрапив на верхні щаблі хіт-парадів в усьому світі. Особливу популярність одержала пісня «They Dance Alone (Gueca Solo)», написана Стінґом на згадку про жертв репресій у Чилі. 1988 року музикант починає підтримувати діяльність організації «Amnesty International», а також піклується про долю бразильських лісів й індіанців, що мешкають там.

У 1991 році Стінґ випускає автобіографічний альбом «The Soul Cages», сингл із якого «All This Time» зайняв п'ятий рядок у найкращій сотні журналу Billboard. Він продовжує в тім же дусі з альбомом «Ten Summoner's Tales», що містив такі хіти, як «If I Ever Lose My Faith In You» й «Fields Of Gold». У листопаді 1993 року сингл «All For Love», записаний разом із Браяном Адамсом і Родом Стюартом і вийшов на саундтреці до фільму «Три мушкетери», очолив чарти США, а в грудні 1994 року він добирається до другого місця у Великій Британії. Збірник «Fields Of Gold» доводить, що Стінґ є одним із найталановитіших авторів другої британської «нової хвилі» (після 1977 року). Крім відомих хітів, в альбом також були включені дві нові пісні «When We Dance» та «This Cowboy Song». Влітку 1995 року Стінґ дає показання в суді проти свого бухгалтера, якого співак обвинувачує в крадіжці своїх доходів. У результаті розгляду бухгалтер Кіт Мур був засуджений до шести років тюремного ув'язнення. Альбом «Mercury Falling» виявився не таким гарним, як «Ten Summoner's Tales», але й цього було досить, щоб задовольнити шанувальників і заспокоїти пресу. Заголовний трек з його нового альбому «Brand New Day» довів, що Стінґ усе ще здатний випускати хіти. Пісня посіла 13-те місце в британських чартах. Альбом став успішним і в США, де досить довго протримався в чартах. Диск також одержав дві премії «Ґреммі». Набагато скромнішим став альбом співака «All This Time», що вийшов у трагічний для США день 11 вересня 2001 року. У записі цього живого альбому брали участь джазові музиканти Крістіан Макбрайд і Джейсон Ребелло, але навіть вони не змогли прикрасити тьмяний настрій альбому.

Події 11 вересня 2001 року глибоко вплинули на Стінґа — не тільки як на людину, але і як на артиста. «Мені довелося серйозно задуматися над тим, про що я, як музикант, повинен писати», — говорить він. — «Я не хотів прямо говорити про ситуацію, що виникла, однак зараз, коли я озираюсь на ті пісні, написані відтоді, всіх їх поєднує спільний настрій. Я думаю, що з людьми відбувається щось спільне, всі ми, незалежно від національності або віросповідання зв'язані прямо з однієї й тією ж енергією, що тримає разом наш світ». Назву цієї енергії Стінґ виніс у заголовок свого нового альбому — «Sacred Love» («Священна любов»). Записаний у першій половині 2003 року в Парижі, альбом несе на собі виразний відбиток світових подій, що відбувалися в той час. Тексти Стінґа торкаються війни, релігії, розуміння й нерозуміння, але основною темою, як можна припустити виходячи з назви альбому, була все-таки любов. Пісня «Send Your Love» із цього альбому принесла Стінґу чергову номінацію на «Ґреммі».

У квітні 2010 року Стінг закликав легалізувати вживання марихуани. На його думку, переслідування, утримання в тюрмах прихильників марихуани та взагалі — з цим легким наркотиком — безглузда та шкідлива для суспільства.^[3].

У 1985 році Стінг написав пісню «Russians», основна тема якої — загроза використання ядерної зброї. 6 березня 2022 року під час російського вторгнення в Україну автор знову виконав її, адже, на його думку, нині пісня знову актуальна:

«Я рідко співав цю пісню за багато років з моменту її написання, тому що ніколи не думав, що вона знову буде актуальною. Але у світлі кривавого та жахливо хибного рішення однієї людини вторгнутися до мирного, незагрозливого сусіда, пісня знову стає закликом до людства. Для хоробрих українців, які борються проти жорстокої тиранії, а також багатьох росіян, які протестують проти цього обурення, попри загрозу арешту й ув’язнення — Ми, всі ми любимо своїх дітей. Зупиніть війну»^[4][5].

Згодом співак заявив, що після перевипуску цього треку увесь прибуток передадуть волонтерському центру Help Ukraine Center, який збирає гуманітарну та медичну допомогу для українців^[6]. Також в інтерв'ю виданню The Mirror Стінг сказав, що більше не виступатиме для російських олігархів: «Жоден [російський] олігарх у Британії, Росії чи будь-де не в тому становищі, щоби замовляти концерт, весілля чи вечірку. Ці дні минули»^[7][8].

Зі своєю першою дружиною, ірландською актрисою Френсіс Томелті, Стінг познайомився 1974 року, на репетиції рок-мюзиклу «Рок Різдво» (Rock Nativity), у якому він брав участь з гуртом «The Police», а Френсіс грала роль Діви Марії. За два роки вони одружилися: 1 травня 1976 року, в католицькій каплиці Пресвятої Богородиці та Святого Освіна, в невеличкому містечку Тайнмут графства Тайн і Вір Північно-Східної Англії^[9]. У Стінга і Френсіс Томелті народилося двоє дітей: син Джозеф (1976) і дочка Фускія Кетрін (1982).

Того ж року, коли народилася Фускія, Стінг залишив сім'ю^[10], через роман із Труді Стайлер, англійською кіноактрисою та продюсеркою, яка, окрім того, була найкращою подругою дружини Стінга, Френсіс, і жила з ними по сусідству в Лондоні^[11]. Офіційно Френсіс і Стінг розлучилися 1984 року, і ця подія набула широкого розголосу та осуду, не в останню чергу через те, що відбулася одночасно із розпадом «The Police», на злеті популярності гурту^[11]. Розлучення було оформлене 19 березня 1984 року^[12], а за два тижні до цього, 4 березня, у Мельбурні, «The Police» дав свій останній концерт^[13].

Разом з тим, ще 19 січня 1984 року, в Стінга і Труді Стайлер народилася їх перша дитина — дочка Міккі. Одружилася пара 22 серпня 1992 року, в каплиці графства Вілтшир Південно-Західної Англії^[14]. Окрім Міккі, вони мають ще трьох спільних дітей: синів Джейка (1985) і Джакомо (1995), дочку Елліот (1990). Труді Стайлер, як і Стінг, веде активну громадську та благодійну діяльність: зокрема, разом з чоловіком, є співзасновником Фонду захисту тропічних лісів, меценатом Фонду Елтона Джона «СНІД».

Діти Стінга пов'язали своє життя з мистецтвом:

• Джозеф Самнер, нар. 23 листопада 1976 року — музикант, співак, автор пісень, з 2000 року — соліст і бас-гітарист англійського гурту «Fiction Plane»;
• Фускія Кетрін Самнер, нар. 17 квітня 1982 року — кіноактриса, знялася у фільмах «Порятунок містера Бенкса» (2013), «Літо Пламмів» (2007), «Бути Майклом Медсеном» (2007) та інших;
• Бріджит Мішель «Міккі» Самнер, нар. 19 січня 1984 року — кіноактриса, знялася у фільмах «Френсіс Ха» (2012), «Останній шанс Харві» (2008) та інших;
• Джейк Самнер, нар. 24 травня 1985 року — кіноактор і фотомодель, знявся у фільмах «13-й район» (2004), «Як впізнати своїх святих» (2006);
• Еліот Пауліна Самнер, нар. 30 липня 1990 року — вокалістка та композитор, виступає під ім'ям I Blame Coco. Зіграла невелику роль у фільмі «Зоряний пил» (2007), знімається в рекламі;
• Джакомо Люк Самнер, нар. 17 грудня 1995 року.

Стінг неодноразово брав участь у благодійних концертах, які увійшли в історію світової музики.

• 13 липня 1985 року — міжнародний благодійний фестиваль «Live Aid», метою якого був збір коштів для допомоги постраждалим від голоду в Ефіопії 1984—1985 років. Стінг виступив на стадіоні «Вемблі» у Лондоні, виконавши пісні спільно з Філом Коллінзом, Бренфордом Марсалізом і гуртом «Dire Straits»^[15];
• 4–15 червня 1986 року — тур «A Conspiracy of Hope» з шести концертів у США, організований «Міжнародною амністією» до власного 25-річчя, з метою поширення інформації про свою діяльність, а також підвищення обізнаності суспільства з питань прав людини^[16];
• 11 червня 1988 року — 11-годинний концерт з нагоди 70-річчя Нельсона Мандели «Nelson Mandela 70th Birthday Tribute» на стадіоні «Вемблі» у Лондоні, який був покликаний нагадати про його ув'язнення та питання апартеїду в ПАР^[17];
• 2 вересня — 15 жовтня 1988 року — світовий тур «Human Rights Now!», який включав двадцять концертів і був організований «Міжнародною амністією» з нагоди 40-річчя свого існування. Концерти супроводжувалися конференціями та зустрічами, під час яких представники організації та музиканти обговорювали питання прав людини^[16];
• 12 — 13 жовтня 1990 року — концерт «From Chile… An Embrace of Hope» на Національному стадіоні у Чилі, організований «Міжнародною амністією» для вшанування пам'яті жертв військового перевороту в Чилі 1973 року^[16];
• 6 вересня 1993 року — благодійний концерт у Бостоні «Concert for Walden Woods» на підтримку проєктів зі збереження лісів^[18];
• 15 вересня 1997 року — благодійний концерт в Альберт-холлі в Лондоні «Music for Montserrat», організований з метою збору коштів для допомоги постраждалим від наслідків виверження вулкана Суфрієр-Хіллз на острові Монтсеррат на Карибах^[19];
• 21 вересня 2001 року — бенефіс «America: A Tribute to Heroes», організований з метою вшанування пам'яті загиблих та збору коштів для допомоги жертвам серії терористичних актів, що відбулися у США 11 вересня 2001 року^[20];
• 2 липня 2005 року — серія концертів під назвою «Live 8» у країнах Великої вісімки та ПАР, організованих як акція-заклик до лідерів цих країн щодо боротьби з бідністю. Виступ Стінга відбувся у Гайд-парку Лондона^[21].

• 31 травня та 1 червня 2001 року — в рамках світового туру Brand New Day Tour на підтримку альбому «Brand New Day» (Київ, Національний палац мистецтв «Україна»)^[22];
• 7 липня 2011 року — в рамках світового туру Symphonicity на підтримку альбому «Symphonicities» (Київ, Палац спорту)^[23];
• 6 жовтня 2017 року — у рамках світового туру співака Sting's 57th&9th World Tour, присвяченого його однойменному альбому 2016 року випуску (Київ, Палац спорту);
• 14 листопада 2018 року — у рамках світового туру Sting & Shaggy The 44/876 Tour (Київ, Палац Спорту).

• Outlandos d'Amour (1978);
• Regatta de Blanc (1979);
• Zenyatta Mondatta (1980);
• Ghost In The Machine (1981);
• Synchronicity (1983).

• The Dream of the Blue Turtles (1985);
• ...Nothing Like the Sun (1987);
• The Soul Cages (1991);
• Ten Summoner's Tales (1993);
• Mercury Falling (1996);
• Brand New Day (1999);
• Sacred Love (2003);
• Songs from the Labyrinth (2006);
• If On a Winter's Night... (2009);
• Symphonicities (2010);
• The Last Ship (2013);
• 57th & 9th (2016);
• 44/876 (2018);
• My Songs (2019);
• The Bridge (2021).

У своєму доробку Стінг, як актор, має низку ролей у художніх картинах, телефільмах і серіалах. Також він озвучує мультфільми й знімається у документальному кіно.

• «Квадрофенія» (1979, Quadrophenia^[en]) — Айс Фейс;
• «Включене радіо» (1979, Radio On) — Едді;
• «Артеміс 81» (1981, Artemis 81^[en]) — Хеліт;
• «Сірка і меляса» (1982, Brimstone and Treacle^[en]) — Мартін Тейлор;
• «Дюна» (1984) — Фейд-Раута Харконнен;
• «Наречена» (1985) — барон Чарльз Франкенштейн;
• «Неспокійне серце» (1985, Plenty^[en]) — Мік;
• «Джулія і Джулія» (1988, Julia and Julia^[en]) — Денієл;
• «Бурхливий понеділок» (1988, Stormy Monday^[en]) — Фінні;
• «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1988) — героїчний офіцер;
• «Команда рятувальників Капітана Планети» (1990—1992) — озвучив Зарма;
• «Пітер і Вовк: Фантазія Прокоф'єва» (1993, Peter and the Wolf: A Prokofiev Fantasy) — озвучив розповідача;
• «Гротеск» (1995, The Grotesque^[en]) — Фледж;
• «Карти, гроші, два стволи» (1998) — Джей Ді;
• «Бі Муві: Медова змова» (2007) — озвучив самого себе;
• «Студія 60 на Сансет-Стрип» (2007) — у ролі самого себе;
• «Вікарій із Діблі» (2007) — четверта серія, у ролі самого себе;
• «Бруно» (2009) — у ролі самого себе;
• «Життя таке коротке» (2011, Life's Too Short^[en]) — сьома серія, у ролі самого себе.
• «Вбивства в одній будівлі” (2021-…, Only Murders in the Building^[en]) — четверта серія, у ролі самого себе.

Документальні фільми:

• «Панк та його наслідки» (1980, Punk and Its Aftershocks);
• «Ух! Музична війна» (1981, Urgh! A Music War^[en]);
• «Куля агента таємної поліції» (1982, The Secret Policeman's Other Ball^[en]);
• «Bring on the Night» (1985, Bring on the Night^[en]);
• «Танець надії» (1989, Dance of Hope);
• «Іноземець-резидент» (1990, Resident Alien^[en]);
• «Бренфорд Марсаліс: Музика говорить до тебе» (1992, Branford Marsalis: The Music Tells You);
• «Повний доступ: Front Row. За лаштунками. Наживо!» (2001, All Access: Front Row. Backstage. Live!);
• «Важка праця» (2002, The Sweatbox);
• «Джордж Майл: Інша історія» (2005, George Michael: A Different Story);
• «Скотт Вокер: Людина 30 століття» (2006, Scott Walker: 30 Century Man^[en]);
• «Гербі Генкок: Можливості» (2006, Herbie Hancock: Possibilities^[en]);
• «Дивовижна подорож: Історія The Who» (2007, Amazing Journey: The Story of The Who^[en]);
• «Все ще Білл» (2009, Still Bill^[en]);
• «Музичний мозок» (2009, The Musical Brain);
• «Спали будинок: Історія клубу CBGB» (2009, Burning Down the House: The Story of CBGB);
• «Полівуд» (2009, PoliWood^[en]);
• «Зроби це знову» (2010, Do It Again^[en]);
• «Рок-н-рол… Звичайно!» (2010, Rock'n'roll… Of Corse!);
• «2012: Час змін» (2010);
• «Радіомен» (2012, Radioman^[en]);
• Can't Stand Losing You (2012);
• «За 20 футів від того, щоб стати зіркою» (2013, 20 Feet from Stardom^[en]);
• «Погляд на планету» (2013, Planet View);
• «Хто такий Артур Фогел» (2013, Who the F**K Is Arthur Fogel).

Стінг написав декілька книг про екологічні та соціальні проблеми людства, а також про власне життя і творчість. Крім того, він публікує свою поезію, збірки з текстами пісень та акордами, посібники з навчання гри на гітарі. Серед виданих книжок є одна і для дітей — «Історія ковчега Ноя», у якій Стінг подав свою інтерпретацію історії про всесвітній потоп.

• Sting. Sting: Guitar Chord Songbook. — Hal Leonard Corporation, 2009. — 135 с. — ISBN 1-423-42529-4. (англ.)
• Sting. Lyrics by Sting. — Simon & Schuster, 2007. — 297 с. — ISBN 1-847-37167-1. (англ.)
• Стинг. Разбитая музыка / Пер. с англ. Н. Макаровой. — Екатеринбург : У-Фактория, 2005. — 400 с. — ISBN 5-9709-0129-6. (рос.)
• Sting. Broken Music: A Memoir. — New York : The Dial Press, 2003. — 337 с. — ISBN 0-385-33678-0. (англ.)
• Sting. The Police: Greatest Hits. — Hal Leonard Corporation, 2003. — 88 с. — ISBN 978-0-634-04907-1. (англ.)
• Sting. Piano solos. — Hal Leonard Corporation, 2002. — 72 с. — ISBN 978-0-634-02515-0. (англ.)
• Sting. Rock Steady: A Story of Noah's Ark. — Harpercollins Childrens Books, 2001. — 32 с. — ISBN 0-060-29231-8. (англ.)
• Sting. Play Guitar With-- Sting. — Wise Publications, 2000. — 47 с. — ISBN 0-711-98559-6. (англ.)
• Sting. The Very Best of Sting & the Police. — Hal Leonard Corporation, 1998. — 72 с. — ISBN 978-0-793-59424-5. (англ.)
• Sting. Shape of my heart: poem. — Welcome, 1998. — 32 с. — ISBN 978-0-941-80720-3. (англ.)
• Sting. Sting: For Guitar Tab. — Hal Leonard Corporation, 1994. — 80 с. — ISBN 978-0-793-53724-2. (англ.)
• Sting. The Best of the Police. — Hal Leonard Publishing Corporation, 1991. — 85 с. — ISBN 978-0-793-50285-1. (англ.)
• Sting. Jungle Stories: The Fight for the Amazon. — Barrie & Jenkins, 1989. — 128 с. — ISBN 978-0-099-71540-5. (англ.)

Творчість Стінга відзначено низкою музичних та кінематографічних нагород — він є лавреатом премії «Золотий глобус», Brit Awards, нагороди «Греммі», премії «Еммі» та інших. На Алеї слави у Голлівуді є зірка музиканта^[24], 2002 року він став членом Зали слави піснярів^[25], а 2003 року — Зали слави рок-н-ролу^[26].

Крім того, 2003 року Стінг був удостоєний звання Командора Ордена Британської імперії^[27], 2007 року — Кавалера Ордена Мистецтв та літератури Франції^[28], у 2014 році отримав Нагороду Кеннеді-центру за «Видатні досягнення в мистецтві»^[29].

• Уинсли Кларксон. Стинг: Тайны жизни Гордона Самнера / Пер. с англ. О. Ю. Дзикунова. — Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. — 480 с. — ISBN 5-222-00442-2. (рос.)
• Anne E. Hill. Sting. — Greenhaven Press, 2002. — 112 с. — ISBN 1-560-06981-3. (англ.)
• Barney Cohen. Sting: every breath he takes. — Berkley Books, 1984. — 150 с. — ISBN 978-0-425-07638-5. (англ.)
• Christopher Gable. The Words and Music of Sting. — ABC-CLIO, 2009. — 144 с. — ISBN 978-0-275-99360-3. (англ.)
• Christopher Sandford. Sting: Back on the Beat. — DA CAPO Press, 2007. — 350 с. — ISBN 0-786-72090-5. (англ.)
• Chris Welch. The Complete Guide to the Music of the Police & Sting. — Omnibus Press, 1996. — 96 с. — ISBN 978-0-711-95302-4. (англ.)
• James Berryman. A Sting in the Tale. — Mirage Publishing, 2000. — 191 с. — ISBN 1-902578-13-9. (англ.)
• James Berryman. Sting and I. — John Blake Publishing, Limited, 2008. — 304 с. — ISBN 978-1-844-54493-6. (англ.)
• Robert Sellers. Sting: A Biography. — Omnibus Press, 1989. — 123 с. — ISBN 978-0-711-92107-8. (англ.)
• Sheila Wyborny. Sting. — Blackbirch PressInc, 2004. — 64 с. — ISBN 1-567-11974-3. (англ.)
• Steve Gett. Sting. — Cherry Lane Books, 1985. — 48 с. — ISBN 978-0-895-24281-5. (англ.)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стінг

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стінг

• Офіційний сайт Стінга (англ.)
• Сайт фанів Стінга (англ.)(нім.)(фр.)(італ.)(яп.)(ісп.)
• Стінг на сайті IMDb (англ.)
• Стінг на сайті The Notable Names Database (англ.)