G7 — Вікіпедія

Країни G7 та їхні нинішні лідери
Канада Прем'єр-міністр Джастін Трюдо  Франція Президент Емманюель Макрон  Німеччина Канцлер Олаф Шольц  Італія Прем'єр-міністр Джорджа Мелоні Японія Прем'єр-міністр Кісіда Фуміо  Велика Британія Прем'єр-міністр Кір Стармер  США Президент Джо Байден  Європейський Союз Президент Європейської комісії — Урсула фон дер Ляєн Голова Європейської Ради — Шарль Мішель

G7, дослівно Група Семи (англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада).

Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати за проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів, численні допоміжні зустрічі та політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку в такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Країна-голова приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Велика Британія та Франція висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять країн, що розвиваються, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це зумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни брали участь у попередніх зустрічах як гості, такі зустрічі називають «G7+5».

За станом на 2024-й рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Групи семи» зменшується... Натомість частіше відбуваються зустрічі «Групи двадцяти», що реальніше відбиває стан політико-економічного життя світу.

Концепція створення форуму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Рико 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Групу

У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. Із саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати більшу участь, починаючи з 1997, коли група отримала назву Група Восьми або G8. Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до країн, що розвиваються^[1].

2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Групи восьми в Сочі, запланованого на червень 2014^[2].

"Вісімка" могла мати сенс, тому що її ідеєю було зібрати країни-однодумці, але тепер ми не можемо говорити про країни-однодумці, коли одна країна анексує частину іншої

 — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі^[3].

У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні^[4].

У серпні 2019 року Трамп заявив, що можливе повернення РФ до Великої сімки було б вигідним. Він заявив, що ведеться робота з повернення Росії до G7^[5].

У травні 2023 року, в ході 49-го саміту в Хіросімі (Японія), було заявлено, що країни G7 продовжать військову, фінансову та дипломатичну підтримку України, щоб забезпечити поразку рф. Також було зазначено, що країни Групи семи (G7) продовжать постачання Україні зброї навіть у разі завершення військових дій^[6].

Група семи (G7) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.

Після саміту на той час Група восьми 2008 року, група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.

Зустрічі міністрів збирають разом міністрів з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

У червні 2005 міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 (на той час) погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 також створили спільну базу даних щодо тероризму, який заборонений законодавчо в окремих країнах.

На саміті 2007 року G8 (на той час) підтримала пропозицію ЄС щодо всесвітньої ініціативи з ефективного використання енергії. Вони погодили проведення досліджень спільно з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) та міжнародних заходів щодо сприяння ефективному використанню енергоресурсів. Рік потому, 8 червня 2008, G8 разом з Китаєм, Індією, Південною Кореєю та Європейською Співдружністю заснували Міжнародне партнерство з кооперації ефективного використання енергетичних ресурсів (IPEEC) на зустрічі міністрів енергетики, що проходила у Японії.

Міністри фінансів у рамках підготовки до 34-го саміту керівників країн та урядів країн Великої вісімки (на той час) у Тояко (острів Хокайдо) зустрілись в Осаці (Японія) 13-14 червня 2008, де погодили «План дій країн Великої вісімки щодо кліматичних змін з метою посилення відповідальності приватних та фінансових інституцій». На закритті зустрічі міністри підтримали створення нових Кліматичних інвестиційних фондів (CIFs) Світовим Банком, які допомагатимуть наявним зусиллям до 2012 року, після чого вони об'єднаються в новій структурі під Рамковою конвенцією ООН щодо кліматичних змін (UNFCCC).

• 
   Канада
  Джастін Трюдо, Прем'єр-міністр
• 
   Франція
  Еммануель Макрон, Президент
• 
   Німеччина
  Олаф Шольц, Канцлер
• 
   Італія
  Джорджа Мелоні, Прем'єр-міністр
• 
  Японія
  Кісіда Фуміо, Прем'єр-міністр
• 
   Велика Британія
  Кір Стармер, Прем'єр-міністр
• 
   Європейський Союз
  Шарль Мішель, Голова Європейської Ради
• 
   Європейський Союз
  Урсула фон дер Ляєн, Президент Європейської комісії
• 
   США
  Джо Байден, Президент

Країна	Торгівля млн. USD (2014)	ВВП (номінал) млн. USD (2014)[7]	ВВП (ПКС) млн. USD (2014)[8]	ВВП (номінал) на душу USD (2014)[9]	ВВП (ПКС) на душу USD (2014)[10]	ІЛР (2015)	Населення (2014)	Рада Безпеки ООН	G7	Комітет сприяння розвитку	ОЕСР	Економічна класифікація (МВФ)[11]
Канада	947,200	1,788,717	1,591,580	50,398	44,843	0.913	35,467,000	Ні	Так	Так	Так	Передова
Франція	1,212,300	2,846,889	2,580,750	44,538	40,375	0.888	63,951,000	Так	Так	Так	Так	Передова
Німеччина	2,866,600	3,859,547	3,721,551	47,590	45,888	0.916	80,940,000	Ні	Так	Так	Так	Передова
Італія	948,600	2,147,952	2,127,743	35,823	35,486	0.873	59,960,000	Ні	Так	Так	Так	Передова
Японія	1,522,400	4,616,335	4,750,771	36,332	37,390	0.891	127,061,000	Ні	Так	Так	Так	Передова
Велика Британія	1,189,400	2,945,146	2,548,889	45,653	39,511	0.907	64,511,000	Так	Так	Так	Так	Передова
США	3,944,000	17,418,925	17,418,925	54,597	54,597	0.915	318,523,000	Так	Так	Так	Так	Передова
Європейський Союз	4,485,000	18,495,349	18,526,477	36,638	36,700	0.865	505,570,700	N/A	N/A	N/A	N/A	N/A

№	Дата	Країна проведення	Лідер країни проведення	Місце проведення	Зображення
1-й	15-17 листопада 1975	Франція	Президент Валері Жискар д'Естен	Іль-де-Франс
2-й	27–28 червня 1976	США	Президент Джеральд Форд	Дорадо, Пуерто-Рико
3-й	7–8 травня 1977	Велика Британія	Прем'єр-міністр Джеймс Каллаган	Даунінґ-стріт, 10, Лондон
4-й	16-17 липня 1978	Німеччина	Канцлер Гельмут Шмідт	Бонн
5-й	28-29 червня 1979	Японія	Прем'єр-міністр Охіра Масайосі	Токіо
6-й	22-23 червня 1980	Італія	Прем'єр-міністр Франческо Коссіґа	Венеція
7-й	20-21 липня 1981	Канада	Прем'єр-міністр П'єр Трюдо	Квебек
8-й	4-6 червня 1982	Франція	Президент Франсуа Міттеран	Версаль
9-й	28-29 травня 1983	США	Президент Рональд Рейган	Вільямсбург
10-й	7-9 липня 1984	Велика Британія	Прем'єр-міністр Маргарет Тетчер	Лондон
11-й	2-4 травня 1985	Німеччина	Канцлер Гельмут Коль	Бонн
12-й	4-6 травня 1986	Японія	Прем'єр-міністр Накасоне Ясухіро	Токіо
13-й	8-10 червня 1987	Італія	Прем'єр-міністр Амінторе Фанфані	Венеція
14-й	19-21 червня 1988	Канада	Прем'єр-міністр Браян Малруні	Торонто
15-й	14-16 червня 1989	Франція	Президент Франсуа Міттеран	Париж
16-й	19-11 липня 1990	США	Президент Джордж Герберт Вокер Буш	Х'юстон
17-й	15-17 липня 1991	Велика Британія	Прем'єр-міністр Джон Мейджор	Лондон
18-й	6-8 липня 1992	Німеччина	Канцлер Гельмут Коль	Мюнхен
19-й	6-9 липня 1993	Японія	Прем'єр-міністр Міядзава Кійті	Токіо
20-й	8-10 липня 1994	Італія	Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі	Неаполь
21-й	15-17 червня 1995	Канада	Прем'єр-міністр Жан Кретьєн	Галіфакс
22-й	27-29 червня 1996	Франція	Президент Жак Ширак	Ліон
23-й	20-22 червня 1997	США	Президент Білл Клінтон	Денвер
24-й	15-17 травня 1998	Велика Британія	Прем'єр-міністр Тоні Блер	Бірмінгем
25-й	21-23 липня 1999	Німеччина	Канцлер Герхард Шредер	Кельн
26-й	21-23 липня 2000	Японія	Прем'єр-міністр Морі Йосіро	Наґо
27-й	20-22 липня 2001	Італія	Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі	Генуя
28-й	26-27 червня 2002	Канада	Прем'єр-міністр Жан Кретьєн	Альберта
29-й	1-3 червня 2003	Франція	Президент Жан Кретьєн	Евіан
30-й	26-27 червня 2004	США	Президент Джордж Вокер Буш	Джорджія
31-й	6—8 липня 2005	Велика Британія	Прем'єр-міністр Тоні Блер	Единбург
32-й	15—17 липня 2006	Росія	Президент Володимир Путін	Стрєльна
33-й	6—8 червня 2007	Німеччина	Канцлер Ангела Меркель	Гайлігендамм
34-й	7—9 липня 2008	Японія	Прем'єр-міністр Фукуда Ясуо	Тояко
35-й	7—9 липня 2009	Італія	Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі	Л'Аквіла
36-й	25—26 червня 2010	Канада	Прем'єр-міністр Стівен Гарпер	Онтаріо
37-й	26—27 травня 2011	Франція	Президент Ніколя Саркозі	Довіль
38-й	18-19 травня 2012	США	Президент Барак Обама	Кемп-Девід
39-й	17 — 18 червня 2013	Велика Британія	Прем'єр-міністр Девід Кемерон	Лох-Ерн
40-й	4-5 червня 2014	Бельгія	Президент Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу Голова Європейської Ради Герман Ван Ромпей	Брюссель
41-й	7-8 червня 2015	Німеччина	Канцлер Ангела Меркель	Замок Ельмау
42-й	26—27 травня 2016	Японія	Прем'єр-міністр Шіндзо Абе	Шіма
43-й	26—27 травня 2017	Італія	Прем'єр-міністр Паоло Джентілоні	Таорміна
44-й	8-9 червня 2018	Канада	Прем'єр-міністр Джастін Трюдо	Квебек
45-й	24-26 серпня 2019	Франція	Президент Емманюель Макрон	Біарриц
46-й	скасовано	США	Президент Дональд Трамп	Кемп-Девід
47-й	11-13 червня 2021	Велика Британія	Прем'єр-міністр Борис Джонсон	Сент-Айвз
48-й	26-28 червня 2022	Німеччина	Канцлер Олаф Шольц	Замок Ельмау
49-й	19-21 травня 2023	Японія	Прем'єр-міністр Фуміо Кішіда	Хіросіма
50-й	13-15 червня 2024	Італія	Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні	Фазано
51-й	2025	Канада
52-й	2026	Франція

• G8

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: G7

• І. О. Мінгазутдінов. Велика сімка // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Велика сімка [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.