Сухомлинський Василь Олександрович — Вікіпедія

Василь Олександрович Сухомли́нський
Народився	28 вересня 1918(1918-09-28) с. Василівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Держава
Помер	2 вересня 1970(1970-09-02) (51 рік) с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Павлиш
Країна	УНР→  СРСР
Національність	українець
Діяльність	педагог, письменник, журналіст, педагог, публіцист, поет
Alma mater	Полтавський педагогічний інститут
Галузь	педагогіка
Посада	Директор школи
Вчене звання	член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968)
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук (1955)
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	педагог, публіцист, письменник
У шлюбі з	Ганна Іванівна Сухомлинська
Діти	Сухомлинська Ольга Василівна
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Сухомлинський Василь Олександрович у Вікісховищі

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (справжнє прізвище — Сухомизський; 28 вересня 1918, с. Василівка^[1] — 2 вересня 1970, с. Павлиш, Українська РСР, СРСР (нині с. Павлиш Кіровоградської області, Україна) — видатний український педагог, публіцист, письменник, поет, Заслужений вчитель УРСР. Кандидат педагогічних наук (1955). Член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957); член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968).

Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Онуфріївський р-н Кіровоградської обл.) у незаможній селянській родині.

Упродовж 1926―1933 рр. навчався у місцевій Василівській семирічній школі. Влітку 1933 року мати відрядила молодшого сина Василя на навчання до Кременчука.

Спочатку вступив у Кременчуцький медичний технікум, але невдовзі покинув цей заклад. 1934 року Василь Сухомлинський вступає на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, а потім навчається в ньому на факультеті української мови і літератури.

Від 1935 року розпочалася його педагогічна діяльність. У 17 років Сухомлинський влаштувався вчителем заочної школи недалеко від Василівки. Він перевівся на заочне відділення Полтавського педагогічного інституту, який закінчив у 1938 році. Працював вчителем у сільських школах рідного району. Після закінчення інституту продовжує працювати викладачем української мови та літератури й стає завучем у районному центрі ― Онуфріївці.

Під час Другої світової війни 17 липня 1941 року мобілізовано і відправлено на короткотермінові курси молодших політруків при Військово-політичній академії в Москві, по закінченню яких його було направлено до 1241 стрілецького полку новосформованої 375 стрілецької дивізії. 02.11.1941 дивізія, закінчивши формування, провівши огляд, починає навантаження на ешелони і рухається на фронт. 17 листопада під Даниловим та Ярославлем, дивізія отримала бойову техніку та зброю. У Ярославлі командуванню дивізії повідомили, що вона переходить у розпорядження Калінінського фронту.

Бойове хрещення 375-ої дивізії відбулось 12 грудня 1941 року неподалік від м.Калінін (Твер). На початку лютого 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений у битві під Ржевом біля с. Кліпуново, та відправлений до сортувального евакуаційного госпіталю №1074 в м.Арзамас Горьковської області, до 16.05.1942 знаходиться на лікуванні у госпіталі №3243 с-ща Ува, що в Удмуртії.

Після визнання непридатним для подальшої військової служби, 17.06.1942 Сухомлинського призначили директором місцевої середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року, 09.02.1943 вступив до ВКП(б)^[2]. Після деокупації України від нацистів, повернувся в рідні краї. Василь дізнався, що його дружину й маленького сина закатували в гестапо.

1944 -1948 рр. працює завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти (Кіровоградська обл.), де займався організаційними питаннями.

Від 1948 року й до кінця життя працював директором Павлиської середньої школи. У 1948 році цей навчальний заклад був звичайною, пересічною школою. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної і літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу Василь Сухомлинський перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».

Від 1957 року — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.

1958 року — заслужений вчитель УРСР.

У 1968 році — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного й естетичного світогляду. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти найкращі народні традиції та стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Для нього формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — було основним завданням гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Книга «Серце віддаю дітям» отримала широке визнання і підтверджена трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

Василь Олександрович Сухомлинський помер 2 вересня 1970 року в с. Павлиш (Онуфріївський р-н Кіровоградської обл.)

На Василя Олександровича значний вплив мали погляди Льва Толстого та Януша Корчака, яких він часто цитував у своїх працях.

Василь Олександрович Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.

У квітні 1970 року він закінчив працю «Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості» — доповідь до захисту докторської дисертації за сукупністю робіт, яку він не встиг захистити через смерть. Творчий доробок Василя Сухомлинського переконливо доводить про багатогранність його педагогічних поглядів і про загальну цілісність його педагогічного мислення.

Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. У період з 1945 по 1970 роки надруковано 463 статті; у 1971—1986 рр. — 105 статей.^[3]

Країни, де видавали твори В. Сухомлинського: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Таджикистан, Татарстан, Узбекистан, Чувашія. А також: Англія, Болгарія, Іспанія, Китай, Монголія, Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехословаччина, Югославія, Японія.

Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків, методиці викладання мови і літератури в середніх школах тощо. Пропагуючи в засаді виховання колективізму в учнів, Сухомлинський рішуче відкидав принцип виховання індивідуума через колектив як засаду, «яка може завдати духової травми вихованцеві». Віддаючи належне трудовому вихованню в школі, виступав проти ранньої спеціалізації (з 16 років життя), передбаченої «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям».

Роботи Сухомлинського — це особливий матеріал в аспекті гармонізації сімейного виховання учнів. Навіть побіжного погляду досить, щоб зрозуміти основну дилему, яку вирішував учитель-патріот у родинах павлиських селян: або подолання анархії в сімейно-шкільному вихованні молоді, або поступовий розпад існуючих соціальних відносин, як мінімум, на рівні селища. Але ж це загроза для держави! Всебічний розвиток особистості можливий лише там, де два вихователя — школа й сім'я — діють одностайно, поділяють одні й ті ж переконання, виходячи з тих самих принципів. При цьому не допускається розходження ні в меті, ні в суті, ні в засобах виховання.

З учителями Павлиської школи Василь Олександрович вибудував таку систему роботи з батьками, яка допомогла їм оволодіти основами батьківської педагогіки, мистецтва виховання. Чи не вперше в державі тут діяла школа для батьків, де проводилися лекції та бесіди з педагогами та психологами, спрямовані на практику виховання.

Сухомлинський вважав, що дитячий егоїзм, жорстокість, хамство, невдячність, байдужість, лицемірство породжуються вадами сімейного виховання.

Моє піклування про успіхи в навчанні починаються з піклування про те, що їсть і як спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дня буває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює і як висловлює в малюнку свої думки й почуття, які почуття пробуджує в її душі музика природи, яка улюблена казка є у дитини, наскільки чутливо сприймає вона радощі й негаразди людей, що вона створила для інших і які почуття пережила у зв'язку з цим.

Педагог вважав, що перед кожною дитиною, навіть найважчою, вчитель повинен відкрити ті сфери, де вона зможе досягти своєї вершини, сформувати свою людську гідність, свою душу. Тому й створив «Азбуку моралі», котра вчила осягати суть добра і зла, честі й безчестя, азбука стала засобом подолання емоційної необхідності відкривати здатність відчувати стан інших, вміння ставити себе на місце іншої людини.

• «Воспитание коллективизма у школьников» (1956);
• «Трудовое воспитание в сельской школе» (1957);
• «Педагогический коллектив средней школы» (1958);
• «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (1959);
• «Воспитание коммунистического отношения к труду» (1959);
• «Воспитание советского патриотизма у школьников» (1959);
• «Система роботи директора школи» (1959);
• «Верьте в человека» (1960);
• «Як ми виховали мужнє покоління» (1960);
• «Виховання моральних стимулів до праці у молодого покоління» (1961);
• «Духовный мир школьника» (1961);
• «Формирование коммунистических убеждений молодого поколения» (1961);
• «Людина неповторна» (1962);
• «Праця і моральне виховання» (1962);
• «Дума о человеке» (1963);
• «Нравственный идеал молодого поколения» (1963);
• «Шлях до серця дитини» (1963);
• «Воспитание личности в советской школе» (1965);
• «Щоб у серці жила Батьківщина» (1965);
• «Моральні заповіді дитинства і юності» (1966);
• «Трудные судьбы» (1967);
• «Павлышская» (1969);
• «Серце віддаю дітям» (1969); за цю працю 1974 року Сухомлинський був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки;
• «Народження громадянина» (1970);
• «Методика виховання колективу» (1971);
• «Разговор с молодым директором школы» (1973);
• «Как воспитать несовершеннолетнего человека» (1975);
• «Мудрая власть коллектива» (1975) і багато інших.
• У 1976 р. видано вибрані твори В. Сухомлинського у 5-ти томах.

Зростання кількості публікацій, пов'язаних з життям і діяльністю Сухомлинського, їх багатоплановість, а також видання творів різними мовами зумовлюють потребу систематичного аналізу й упорядкування. Тому природно, що дослідники із середини 90-х років, історики педагогіки запропонували вживати узагальнювальний термін «Сухомлиністика». Зараз його широко використовують дисертанти, викладачі вузів, бібліотекарі.

За десять років сухомлиністика набула стабільності, масштабності й різноплановості. За ініціативою Української асоціації В. Сухомлинського з 1993 року проводяться щорічні Всеукраїнські педагогічні читання «В. Сухомлинський у діалозі з сучасністю». 25 вересня 2003 року відбулися урочисті збори в Київському міському будинку вчителя, присвячені 85-річчю від дня народження великого педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського та другі Міжнародні і десяті Всеукраїнські педагогічні читання «В. Сухомлинський у діалозі із сучасністю: особистість учителя».

Важливим засобом поширення ідей В. Сухомлинського є проведення Всеукраїнських конкурсів студентських робіт за його спадщиною. Спадщина вченого є об'єктом наукового дослідження докторських і кандидатських дисертацій, виконаних у різних країнах.

Ідеї Сухомлинського активно впроваджують в життя:

• НВК «Павлиська ЗШ I—III ступенів-ліцей ім. В. О. Сухомлинського»;
• Український колеж ім. В. О. Сухомлинського м. Києва;
• Олександрійський педагогічний коледж Кіровоградської області ім. В. О. Сухомлинського;
• Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського;
• дитячий навчальний заклад ім. В. О. Сухомлинського;
• Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського.

За свою педагогічну працю його нагородили:

• двома орденами Леніна
• багатьма медалями СРСР
• з 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР
• з 1958 р. Заслужений вчитель УРСР
• у 1968 року йому присвоїли звання Героя Соціалістичної праці
• у тому ж році його обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР

У 1989 році послідовники створили Міжнародну асоціацію прихильників Сухомлинського у місті Марбург (Німеччина), а в 1990 р. — Українську асоціацію Василя Сухомлинського, яка систематично проводить Всеукраїнські педагогічні читання, присвячені вивченню і впровадженню у широку педагогічну практику творчої спадщини видатного педагога. З плином часу інтерес учених і вчителів до життя і творчості В. О. Сухомлинського зростає, поширюється в Україні й світі. Без його творчості не можна уявити сучасної гуманної педагогіки.

Ураховуючи визначний внесок В. О. Сухомлинського у вітчизняну і світову педагогічну науку, Верховна Рада України постановила: оголосити 2003–2004-й навчальний рік в Україні роком Василя Олександровича Сухомлинського.

У 2004 році ім'я Василя Сухомлинського присвоєно Кіровоградському обласному інституту післядипломної педагогічної освіти.

У Полтаві, Кривому Розі та Луцьку існує вулиця Сухомлинського.

У 2011 році на честь Василя Сухомлинського названа вулиця в Києві.^[4]

У 2015 році у місті Дніпро вулицю Радгоспну перейменували на вулицю Василя Сухомлинського^[5].

У 2016 році в місті Кременчук вулицю Пальміра Тольятті перейменували на вулицю Василя Сухомлинського^[6].

У 2016 році в місті Мукачево вулицю Ольмінського перейменували на вулицю Василя Сухомлинського.

2022 року в місті Малин вулицю та провулок Кутузова перейменували на вулицю та провулок Сухомлинського.

Ім'ям Сухомлинського назвали відомчу відзнаку Міністерства освіти і науки України.

На честь Василя Сухомлинського 2003 року в Україні випустили ювілейну монету.

• Серце віддаю дітям
• Сто порад учителеві
• Народження громадянина
• Батьківська педагогіка
• Як виховати справжню людину
• Методика виховання колективу
• Письма к сыну
• О воспитании
• Бджолина музика
• Квітка сонця
• Всі добрі люди — одна сім'я
• Я розповім вам казку… Філософія для дітей

• Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського
• Януш Корчак
• Лев Толстой
• Альберт Бандура

• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.303.
• Сухомлинський В. О. Вогнегривий коник: казки, притчі, оповідання / Упоряд. і передм. О. В. Сухомлинського. — К. : Знання, 2007. — 200 с. : іл.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Герасимова Г. П. Сухомлинський Василь Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 913. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Постать В. О. Сухомлинського в українській нумізматиці / Є. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2018. – 18 окт. – С. 5.
• Образ В. О. Сухомлинського в українській фалеристиці та нумізматиці / Є. Горбуров // Нумізматика і фалеристика. – 2023. – № 4. – С. 35–37.

• Твори Василя Сухомлинського на сайті Читанка
• Українські твори для малечі на сайті Школа
• Педагогические апокрифы. Этюды о В. А. Сухомлинском. — Х.:Акта, 2008. — 437 с.
• Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. «Дзеркало тижня» № 39 (363) 6 — 12 жовтня 2001
• Фотогалерея Сухомлинського
• Смотрицкий Е., Шейнина Е. Система Сухомлинского и современная школа: размышления в год 90-летия педагога
• Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського [1]
• Казки Василя Сухомлинського на проєкті Дерево Казок — тексти адаптовано Іванюк Д. П.
• Сторінка «СУХОМЛИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
• Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1980 рр.): каталог виставки видань вітчизняного педагога у фонді Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: до 100-річчя від дня народження