Східний Калімантан — Вікіпедія
Східний Калімантан | |||||
---|---|---|---|---|---|
індонез. Kalimantan Timur | |||||
| |||||
Девіз: Ruhui Rahayu | |||||
Адм. центр | Самаринда | ||||
Країна | Індонезія[1][2] | ||||
| |||||
Номерний знак | KT | ||||
Офіційна мова | індонезійська | ||||
Населення | |||||
- повне | 3 553 143 осіб (2020) | ||||
Площа | |||||
- повна | 129 066,64 км² | ||||
Висота | |||||
- максимальна | 69 м | ||||
- мінімальна | 69 м | ||||
Дата заснування | 2 липня 1958 | ||||
Губернатор | Isran Noord | ||||
Вебсайт | kaltimprov.go.id | ||||
Код ISO 3166-2 | ID-KI | ||||
| |||||
|
Східний Калімантан (індонез. Kalimantan Timur, також скорочено Kaltim) — найбільша після Папуа індонезійська провінція. Розташована на острові Калімантан. Площа — 204 534 км². Населення — 3 553 143 осіб (2010). Адміністративний центр — місто Самаринда.
Провінція ділиться на 10 округів і 4 міських муніципалітету[a]:
№ | Округ | Адміністративний центр | Площа, км² | Населення, осіб (2010) |
---|---|---|---|---|
1 | Округа Беран | Танджунгредеп | 32 700 | 179 444 |
2 | Округа Булунган | Танджунгселор | 18 010 | 113 045 |
3 | Східний Кутай | Сангат | 35 747 | 253 904 |
4 | Західний Кутай | Сендавар | 33 052 | 165 934 |
5 | Кутай-Картанегара | Тенгаронг | 27 263 | 62 6286 |
6 | Округа Малінау | Малінау | 42 620 | 62 423 |
7 | Округа Нунукан | Нунукан | 14 493 | 140 842 |
8 | Округа Пасір | Танах-Грогот | 11 604 | 231 593 |
9 | Північний Пенаджам-Пасеря | Пенаджам | 3333 | 142 693 |
10 | Округа Тана-Тідунг | Тіденг-Пале | 4828 | 15 147 |
11 | місто Балікпапан | - | 946 | 559 196 |
12 | місто Бонтанг | - | 498 | 140 787 |
13 | місто Самаринда | - | 718 | 726 223 |
14 | місто Таракан | - | 251 | 193 069 |
Усього | 226 063 | 3 550 586 |
Основою економіки є видобуток нафти, газу, вугілля, золота, лісова промисловість, а також сільське господарство та туризм. Нафта видобувається у районі Самаринда та за допомогою трубопроводу надходить на нафтопереробний завод у Балікпапані. В окрузі Булунган налагоджено виробництво метанолу, у Бонтанзі виробляють нітрогенні добрива. На місцевій сировині працює також деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Кустарні промисли представлені плетеними виробами з ротанґової пальми, виробами з дерева, виробами з перлів та дорогоцінних каменів.
Об'єктами туризму є острови Дераван, даякське село Пампанга, крокодиляча ферма у Балікпапані, оленяча ферма у Пенаджамі.
Особливою популярністю серед туристів користується національний парк Каяні-Ментаранг, багатий ендеміками та реліктами тваринного світу екваторіальних лісів. Тут збереглися малайський ящір, носач, макака-крабоїд, гібони, товсті лорі, довгоп'яти, димчаста пантера, мармуровий та суматранський коти, видра, вівера, малайський ведмідь, гомрай великий, калао білогорлий та довгохвостий, білохвостий фазан (лат. Lophura bulweri).
- ↑ У таблиці вказано дані до виокремлення Північного Калімантану
- Офіційна сторінка [Архівовано 17 травня 2007 у Wayback Machine.]
- WWF Heart of Borneo conservation initiative [Архівовано 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Індонезії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |