Тарханкутська височина — Вікіпедія
Тарханкутська височина крим. Tarhan Qut yüksekligi | |
Країна | ![]() ![]() |
---|---|
Тарханку́тська височина (крим. Tarhan Qut yüksekligi) — височина на Тарханкутському півострові, який знаходиться на північному заході Кримського півострова (Україна), найнижча височина України.
Найвища точка височини — Кипчак, 178,4 м[1].
100-метрова позначка піднесення повторює західну та південну берегові лінії Тарханкутського півострова; за винятком з боку Вузької бухти, де у височину глибоко врізається балка Кель-Шейх. На півночі височина переходить у Північнокримську рівнину.
Височина є горбиста рівнина, розчленована балками, ярами, лощинами і сухорічами, особливо глибокими з північної частини півострова. Складена переважно з вапняків, перекритих лісоподібними суглинками. Поверхня хвиляста, пасма-горбиста. З південного заходу на північний схід паралельно один одному простягаються похилі вали: Бакальський (до 75 м), Меловий (Тарханкутський) (висота до 178.4 м), Оленівський (Джангульський) (висота до 140 м), Євпаторійський. Між валами розташовані коритоподібні поздовжні пониження (котловини). Субширотна довжина смуги увалів — 8-45 км. На узбережжі вали утворюють стрімкі стінки (Оленівський вал — до 60 м, Тарханкутський вал — скелі мису Прибійний). Пологі схили увалів глибоко розчленовані балками та улоговинами. Густота розчленування 0,2-0,4 км, глибина — 40-80 м. Характерні степові місцевості — останцово-водороздільні, хвилясто-приводороздільні, улоговинно-балкові [3].
Найбільші сухоріччя: Самарчик (50 км), Агар-Су (45 км), Бакальське (20 км), Керлеутське (20 км), Донузлавське (19 км), Чорноморське (Кель-Шейх) (18 км) (утворює озеро Ак-Мечетське); балки Калинівська (14 км), Володимирівська (13 км), Весела долина (12 км), Джайлавська (9 км), Глибока (9 км), Рибальська (8 км), Попова (8 км), Великий Кастель тощо. Деякими сухорігами і балками біжить вода, а потім вона зникає, йдучи в пористі вапняки.
Одні балки приурочені до осей коритоподібних улоговин, тягнуться зі сходу на захід (Агар-Су, Оленівська), інші спрямовані впоперек увалів, а треті розташовані віялоподібно і сходяться до якого або місця, що прогинається (група долин і балок, що впадають в Ярилгаузську. в). Тут відсутні незмінні водотоки.
Уздовж берегів розвинені абразивно-терасні, зсувні та денудаційно-схилові місцевості. На півдні коси та пересипи відмежовують озера від моря, утворюючи акумулятивно вирівняні береги .
Рослинність степова, є чагарники. Рілля складає близько 50 % земель, пасовища — 32 %, сади та виноградники — 7 %, лісосмуги — 1 %. Розташовані об'єкти ПЗФ: заказники Джангуль та Донузлавський, заповідні урочища Великий Атлеш та Великий Кастель.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
- (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
- (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.