Томас Лоуренс — Вікіпедія

Томас Лоуренс
англ. Thomas Lawrence
«Автопортрет», 1787 р.
При народженні	Thomas Lawrence
Народження	13 квітня 1769(1769-04-13) Бристоль, Англія, Королівство Велика Британія[1][2]
Смерть	7 січня 1830(1830-01-07) (60 років)
	Лондон, Сполучене Королівство[2]
Поховання	собор Святого Павла[3]
Національність	англієць
Країна	Сполучене Королівство  Королівство Велика Британія
Жанр	парадний портрет
Навчання	Королівська академія мистецтв[1]
Діяльність	художник, митець-портретист, митець
Напрямок	сентименталізм, романтизм
Роки творчості	1787—1829
Покровитель	король і королева Англії
Вплив	Джошуа Рейнольдс
Вплив на	Джордж Доу, Джон Хопнер
Відомі учні	George Fennell Robsond і Річард Еванс[d][5]
Член	Лондонське королівське товариство[1] і Королівська академія мистецтв
Твори	портрети
Батько	Томас Лоуренс[d]
Брати, сестри	Anne Bloxhamd
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Musée de la civilisationd[6], Колекція Фріка[7], Музей мистецтва Метрополітен[8], Королівський музей витончених мистецтв, Національна галерея[1], Смітсонівський музей американського мистецтва[9], Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Royal Museums Greenwichd, Museum of the History of Franced, Гантінгтонська бібліотека, Художній музей, Далласький музей мистецтв, Бруклінський музей, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Єльський центр британського мистецтваd, Картинна галерея Далвічd, Національна портретна галерея (Лондон)[10], Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей мистецтв Толедо, Баварські державні колекції картин, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Словацька національна галерея, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національна бібліотека Уельсу, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Фогга[d], Національний музей старовинного мистецтва, Музей Кон'як-Жеd, Birmingham Museum and Art Galleryd, Vanderbilt Museum of Artd, Братиславська міська галереяd, Інститут мистецтв Кларкаd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Музей Галуста Гюльбенкяна, Національний музей образотворчого мистецтва[11], Гарвардський художній музей, Зібрання Воллеса, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Музей сера Джона Соуна, Королівський замок на Вавелі, Віндзорський замок, Королівська академія мистецтв, Епслі-хаус, Watford Museumd, Версальський палац, Brighton Museum & Art Galleryd, Британський музей, Музей Вікторії та Альберта, Whitworth Art Galleryd, Манчестерська художня галереяd, Barber Institute of Fine Artsd, Bristol City Museum and Art Galleryd, Guildhall Art Galleryd, Галерея мистецтв Вокера, Кенвуд-хаус, Художня галерея леді Левер, Музей Боуз, Herbert Art Gallery and Museumd, Laing Art Galleryd, Королівський корнуольський музейd, Національний музей Кардіффа, Abbot Hall Art Galleryd, Gipsoteca canovianad, Національний морський музей, Glynn Vivian Art Galleryd, Holburne Museumd, Hereford Museum and Art Galleryd, Perth Art Galleryd, Salford Museum and Art Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Shipley Art Galleryd, Денверський художній музей, Музей Ласаро Гальдйано, Museum of John Paul II Collectiond, Музей Конде, Southampton City Art Galleryd, Ашмолеан музей, Ватиканська пінакотека, Музей Лондона, Victoria Art Galleryd, Stanley & Audrey Burton Galleryd, Ulster Museumd, Teign Heritage Centred, Peebles Museum and Galleryd, Wellcome Collectiond і Hunterian Museumd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Томас Лоуренс у Вікісховищі

То́мас Ло́уренс (англ. Sir Thomas Lawrence; 13 квітня 1769 — 7 січня 1830) — англійський художник зламу 18—19 ст. Портретист^[12].

Народився в місті Бристоль^[12]. Батько був власником невеличкого готелю. Згодом справи не задалися і в 1779 році батько декларував власне банкрутство. В родині було 16 дітей, але тільки п'ятеро дожили до дорослого віку. Один із братів Томаса став священиком, другий — військовим.

Родина перебралась у курортне містечко Бат. Хлопець рано виявив художні здібності і вже там почав заробляти малюванням олівцевих портретів та декламацією віршів британських поетів. Його початкова освіта припинилась після двох років школи. Але в пригоді стали здібності та прагнення вижити. Почав працювати в техніці «пастель», що не портребувала довгих етапів підготовки чи сушки.

У віці 18 років покинув Бат і відбув у Лондон, де почав заробляти на життя створенням портретів олійними фарбами. Два роки в столиці відвідував Королівську художню академію, де опанував техніку олійного живопису^[12].

Серед перших творів цього періоду — «Автопортрети». Практично автодидакт, він опановував художню майстерність вивченням чужих творів. Мав точне око, твердий малюнок і здатність досить точно відтворювати індивідуальні риси портретованих. Не гребував лестити своїм вельможним моделям, що сприяло його популярності модного портретиста (бо треба було вижити в столиці).

На нього звернули увагу аристократи і родина короля Англії. 1790 року Томас Лоуренс портретував королеву [[Софія Шарлотта Мекленбург-Стреліцька |Шарлотту Мекленбург-Стрелицьку]]. Був прийнятий до членів Королівської художньої академії.

Меценатом Томаса Лоуренса згодом став принц-регент. На гроші принца художник відбув на континент, де працював портретистом вельможних лідерів Священого союзу, що розбили війська Наполеона І Бонапарта, а потім остаточно усунули його з європейської політики. Вже на початку 19 ст. твори Томаса Лоуренса розійшлися різними країнами Західної Європи і перейшли у збірки Франції, Австро-Угорщини, Російської імперії.

1814 року принц-регент став королем Англії під ім'ям Георга IV. З нагоди події Томас Лоуренс створив коронаційний портрет Георга, а король дарував художникові звання лицаря. 1818 року Лоуренс знову відбув на континент, де працював у містах Німеччини (Ахен), Австро-Угощини (Відень), Італії. Окрім тодішніх політиків портретував і представників художніх кіл («Портрет скульптора Антоніо Канова»).

1820 року був обраний президентом Королівської художньої академії. Томас Лоуренс помер у Лондоні та був похований в соборі Святого Павла.

Томас Лоуренс не мав власної родини все життя. Мав тривалі і бурхливі стосунки то із Саллі, то із Марією Сіддонс, що не завершились шлюбом. Це дало підстави створити декілька романів англійським літераторам, жадібним до пліток, фантазій і біографій чимось відомих осіб.

Всі зароблені гроші витрачав на хобі — колекціонування живопису та малюнків інших художників. Незважаючи на прибутки, мав борги. Відомо, що прихильник творчості Томаса Лоуренса — Френсіс МакКензі, барон Сеафрт оплатив борги художника, віддавши одну тисячу фунтів стерлінгів його кредиторам.

Колекція Лоуренса вийшла непоганою і по смерті художника була придбана до музейних збірок Національної галереї (Лондон).

У третій третині 19 ст. відбувся критичний перегляд творчості Томаса Лоуренса. Порівняння його малюнків і портретів олійними фарбами виявили слабкість і відсутність помітного художнього темпераменту в порівнянні з майстрами Франції, Російської імперії. В Meyers Lexikon 1889 року про твори Томаса Лоуренса сповіщали:

Твори Лоуренса не позбавлені елегантності, але сентиментальні, жіночні. Його малюнок має щось слабке, його фарби не відповідають реальності, а його характеристики поверхневі. В його композиціях відсутня різноманітність. Декілька його картин історичного жанру — не мають значущості. Тим не менше він став модним портретистом, прийшов, аби задовольнити сентиментальні смаки лондонських аристократів.

• «Автопортрет», (погруддя) 1787
• «Автопортрет», (поясний) 1788
• «Вільям Лінлі», 1789
• «Мері Лінлі», пастель
• «Портрет леді Елізабет Фаррен, графині Дербі», 1791
• «Сара Баррет Маултон», 1794, Бібліотека Гантінгтона, США
• «Джон, лорд Монтстюарт», 1795
• «Портрет леді Е. Фіцрой», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Олександр МакКензі», 1800, Національна галерея Канади
• «Марта Карр», 1800
• «Франсуа Жерар», 1824, Версальський палац
• «Кароліна Брунсвік», 1804, Національна портретна галерея (Лондон)
• «Портрет Маргарет, графині Блессингтон», 1819
• «Коронаційний портрет англійського короля Георга IV», 1821
• «Портрет леді Сеймур Батерст», 1828, Художній музей Далласа

• 
  «Вільям Лінлі», 1789
• 
  «Фредерік Геммінг», 1825
• 
  «Кароліна Матільда Котерон», 1808
• 
  «Місс Гаріет Клеменс», 1805

• Гос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981
• Meyers Konversations-Lexikon. 4-е издание. том 10, Bibliographisches Institut, Leipzig 1885—1892, стр. 583.
• Caroline, Princess of Wales, 1804, Leinwand, 127×102 cm. London, National Portrait Gallery (London)|National Portrait Gallery.
• Charles William Lambton, vor 1826, Leinwand, 141×110 cm. London, Slg. Earl of Durham.
• Der Dauphin, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Collection.
• Elizabeth Farren, vor 1791, Leinwand, 238×147 cm. New York, Metropolitan Museum of Art, Vermächtnis Edward S. Harkness. (siehe Bild 2)
• Emily Lamb und Harriet Lamb, vor 1793, Leinwand, 76×63 cm. London, Slg. Lady Salmond.
• Emily und Laura Calmady (Tondo), vor 1825, Leinwand, Durchmesser 77 cm. New York, Metropolitan Museum of Art
• Papst Pius VII., 1818, London, National Portrait Gallery
• Karl von Österreich-Teschen|Erzherzog Karl, 1818—19, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Art Collection.
• Homer rezitiert die «Ilias», vor 1792, Leinwand, 85×114 cm. Downton Castle (Herefordshire), Slg. W. M. P. Kincaid Lennox

• Живопис
• Портрет
• Парадний портрет
• Сентименталізм
• Романтизм
• Колекціонування
• Джошуа Рейнольдс
• Джордж Доу
• Генрі Реберн
• Джон Хопнер

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Томас Лоуренс