Тютюн (рослина) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тютюн (значення).

Тютюн
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина:	Пасльонові (Solanaceae)
Підродина:	Nicotianoideae
Триба:	Nicotianeae
Рід:	Тютюн (Nicotiana) L.
Типовий вид
Nicotiana tabacum L.
Види
Кілька десятків, див. текст і посилання інші види
Вікісховище: Nicotiana

Тютю́н (Nicotiana) — рід однорічних і багаторічних рослин родини пасльонових (Solanaceae), що містить понад 70 видів. Батьківщиною видів роду є Північна й Південна Америки, Австралія, південно-західна Африка. Тютюни — найчастіше однорічні чи багаторічні трави, рідко — кущі чи малі дерева^[1].

Українське слово тютюн запозичене з турецької мови (тур. tütün)^[2].

Згідно зі «Словарем Грінченка» тютюн традиційно називався словом «табак»^[3], у той час як «тютюн» вживалося тільки щодо одного з видів тютюну — Nicotiána rústica^[4] (відомого зараз як «махорка»).

Слово табак проходить від фр. tabac, для європейців воно спочатку позначало і рослину і сигару, зроблену з його листя. Це слово, у свою чергу, походить від ісп. tabaco, яке у свою чергу запозичене з мови південноамериканського племені араваків і означало різновид люльки для куріння.^[5] Згодом, в іспанській мові, внаслідок семантичного зсуву отримало значення «тютюн».

У португальській мові тютюн як рослину позначало слово pétun (пор. петунія). Ця лексема зникла з португальської літературної мови внаслідок конкуренції з іспанським словом.

Баку́н — у західнополіських говірках «рослина тютюн», у східнополіських говірках — «різновид (сорт) тютюну, Nicotiana».^[6][7][8]

Рядова назва «Нікоціана» (Nicotiana) введена Далешаном (1586) і походить від прізвища французького посла в Португалії Жана Ніко, з ким зв'язана інтродукція тютюну в Європу.^[9]

Тютюн — світлолюбна рослина. При недостатньому освітленні у рослин сповільнюється накопичення сухих речовин, вуглеводів, змінюється текстура листя, знижується ароматичність сировини. Оптимум освітленості тютюну в польових умовах досягається створенням певної густоти рослин, а для отримання тонких, еластичних обгорткових листків для сигар застосовують штучне затінення рослин спеціальними тентами.

Сприятливі температури для росту і розвитку тютюну 21-27°С. Сума біологічно активних температур за період вегетації становить не менше 2000–3000° з тривалістю періоду близько 120—140 днів.

Для тютюну характерна висока екологічна пластичність по відношенню до умов вологозабезпеченості. Східні ароматичні дрібнолисті сортотипи тютюну успішно виростають без зрошення в сухих субтропіках при сумі опадів за вегетацію не більше 100—200 мм. Великолисті американські сортотипи тютюну дають хороші врожаї в районах тропіків і вологих субтропіків при 300—500 мм опадів за сезон. Однак надмірне зволоження тютюн не переносить.

Тривалість періоду вегетації тютюну має пряму залежність від середньодобових температур повітря. Так, при середньодобовій температурі 18°С період вегетації тютюну становить 175 днів, при 20°С — 130 днів, а при 26-27°С — 100 днів. Режим середньодобових температур має вирішальне значення особливо в період дозрівання листя: доброякісна сировина виходить тільки в тому випадку, якщо в період технічної зрілості листя середня температура знаходиться на рівні не нижче 20°С. Тому райони помірної зони, що знаходяться північніше липнево-серпневої ізотерми 20°С, вважаються непридатними для вирощування тютюну.

Найкращими ґрунтами для вирощування тютюну типу Вірджинія вважаються супіски на пухких мергелевих піщаних породах, що містять в орному шарі близько 85 % піску і 10 % фізичної глини і рН 5,5-6,5. На більш важких ґрунтах знижується якість тютюнової сировини.

Корінь представників роду тютюн довгий, довжиною близько двох метрів, з добре вираженим стрижневим коренем.

Стебло пряме, округле, розгалужене. Листки великі, черешкові, або сидячі, суцільні, загострені, у багатьох видів з крилатками.

Листки чергові, цілокраї, запушені, черешкові або без черешків, довжина листової пластинки від 12 см у дрібнолистих форм до 50 см у великолистих. Форма листової пластинки — від овальної до ланцетової. Розмір листя значно змінюється залежно від умов зростання, проте зберігається характерне співвідношення довжини до ширини: від 1,2-1,3 у європейських сортотипів до 2,2-2,5 у американських великолистих. Кількість листів на рослині коливається від 16 до 50 і більше. Забарвлення листа від жовто-зеленої до темно-зеленою, вміст нікотину в листі від 0,5 до 3,0 %.

Суцвіття — волоть, щіткоподібне. Квітки тютюну двостатеві, з 5-лопатевою чашечкою і воронкоподібним віночком, білого, рожевого або червоного забарвлення, тичинок п'ять. Стовпчик маточки простий, з голівчастим рильцем, двогніздовою верхньою зав'яззю, оточеній біля основи нектарником. Тютюн має тривалий період цвітіння, тому в місцях вирощування може дати бджолам значну кількість нектару. Мед гіркий на смак, і не придатний як харчовий продукт, але бджоли на ньому можуть зимувати.^[10]

Плід — багатонасінна коробочка, при дозріванні розтріскується.

Насіння овальне, довгасте, коричневого забарвлення різних відтінків, дуже дрібні — довжина їх дорівнює приблизно 600—850 мікрон, ширина — 450—600 мікрон, 1000 штук насіння важать 0,06 — 0,08 г, число насіння в 1 г досягає 12-15 тисяч. В одній коробочці формується близько 2-4 тисяч насіння.^[9] Оболонка насіння комірчаста. Проростає майже все.

Існує безліч шкідників, та захворювань, що уражають тютюн, зокрема — колорадський жук, тютюнова вогнівка, попелиця, тютюнова міль, трипса, бактеріальна рябуха, пестриця, пероноспороз, вірус тютюнової мозаїки, мокрий монтар та інші.

Історичною Батьківщиною тютюну є Північна і Південна Америки. В 1492 році під час експедиції до Америки Христофор Колумб висадившись на острові Гаунангані,^[11] названому ними (першовідкривачами) Сан-Сальвадор,^[11] побачив тютюн.^[12] Першовідкривачі з подивом спостерігали як місцеві жителі втягували в себе дим із тліючих листків якоїсь рослини, а також — як жують і проковтують його.^[11] Аборигени називали згортки висушеного листя «табако» і «сигаро».^[11] Колумб привіз тютюн до іспанського королівського двору, де рослину довгий час вирощували як декоративну.

У Францію тютюн потрапив у 1556 році з Бразилії. Його було привезено з подорожі монахом Андре Теве. Андре в околицях свого міста Ангулеме засіяв плантацію тютюну. Згодом цю рослину називали «ангулемською травою». Кардинал Рішельє в 1621 році ввів податок на продаж тютюну. Міністр Кольбер зробив з виробництва і продажу тютюну королівську монополію. В ті часи виробництво тютюну було найрозвинутішим в Європі.^[13]

До 1600 року в американських колоніях Іспанії з'явилися комерційні плантації тютюну. У 1612 році Джон Ролф зібрав перший свій урожай в англійській колонії Джеймстаун (Вірджинія), після чого країнами, в які він завозився з цих плантацій був охрещений вірджинський.

В Україні тютюн, завезений із Туреччини, почали вирощувати з кінця XVI століття^[14]. У Батуринських статтях 1663 року, що їх уклав 17 грудня в Батурині гетьман Іван Брюховецький з представниками царського уряду, українським купцям заборонялося вивозити тютюн і горілку в російські міста, щоб не порушувалася державна горілчана й тютюнова монополія в Росії^[15].

У 1717 році з указу Петра І збудовано в Охтирці (Харківщина) першу в Україні (і в Російській Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації найкращих сортів тютюну (50 га). В Україні площа під тютюном і махоркою постійно зростала: з 550 га у 1727 до 22 000 га у 1860.

У 1920 — 30-х роках посівні площі під тютюном і махоркою значно зросли; з 1950-х років площа під тютюном не зазнала значних змін, натомість зменшилася площа під махоркою (її перестали курити). Зміни посівної площі в УРСР подано у таблиці (у тис. га):

У 1950-х роках площа тютюну в УРСР становила до 30 % загальносоюзної, тепер близько 17 %. Валовий збір тютюну в УРСР становив 1970 23 тис. т, махорки — 2,3 тис. т; урожай 9,3 і 10,6 центнерів з га.

Основні посівні площі тютюну розміщені на Поділлі (зокрема в Тернопільській і Хмельницькій областях, на Покутті, у Криму і на Закарпатті, а також на Кубані й чорноморському узбережжі Кавказу.

Вітчизняний тютюн вирощують, в основному, на Кримському півострові, а також у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій і Тернопільській областях. Станом на 2007—2008 роки прикладом олігопольного ринку в Україні був і залишається ринок тютюнових виробів, де загальна частка п'яти найбільших суб'єктів господарювання становить 97 % ринку.^[16]

У агрокультурі значення мають лише два види тютюну — махорка (N. rustica L.) і тютюн (N. tabacum L.).^[9] Це однорічні рослини, обидві поширені в Україні.

З тютюну виготовляють вироби для тютюнопаління: сигарети, сигари, також товарний тютюн для паління, люльковий; нюхальний тютюн і тютюн для жування; з відходів одержують цитринову кислоту, препарати для боротьби з шкідниками сільського господарства тощо.

Для отримання курильного і нюхального тютюну листя рослини піддають складній обробці — сортуванню, в'яленню, ферментації, сушінню. Після цього з листків роблять подрібнений матеріал.

Хімічний склад обробленого листя тютюну такий: нікотину 1—4 %, вуглеводів 2-20 %, органічних кислот 5-17 %, білків 1—13 %, ефірних олій 0,1—1,7 %.^[11] Середня зольність тютюнів становить 15-18 %, махорки 20-25 % (із підвищенням вмісту золи погіршується якість тютюну).^[17]

Від різного співвідношення речовин, що входять до складу тютюну, залежить його якість. У вищих сортів вуглеводи переважають над білками, у нижчих — навпаки.^[11] Специфічний аромат обумовлюється вмістом ефірних олій.

Гібрид тютюну використовують для отримання біопалива для реактивних двигунів.^[18][19]

• Бернардіно де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
• Сігал А. Тютюни України. К. 1962.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Тютюн [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
• Тютюн // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1944. — 1000 екз.
• Тютюн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Тютюн гібридний // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 160. — 224 с.
• Тютюн духмяний // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 79. — ISBN 978-966-08-4940-2.