Удайці — Вікіпедія

село Удайці
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Тер. громада Линовицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA74080070160084390
Основні дані
Засноване 1629
Населення 709
Площа 3,37 км²
Густота населення 210,39 осіб/км²
Поштовий індекс 17585
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°27′45″ пн. ш. 32°29′12″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 32.48667° сх. д. / 50.46250; 32.48667
Середня висота
над рівнем моря 		104 м
Водойми Удай
Місцева влада
Адреса ради 17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Линовиця, вул. Шевченка, буд. 1
Карта
Удайці. Карта розташування: Україна
Удайці
Удайці
Удайці. Карта розташування: Чернігівська область
Удайці
Удайці
Мапа
Мапа

Удайці́ (до 1947 — Мамаївка) — село в Україні, у Линовицькій селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 709 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Удайцівська сільська рада, якій було підпорядковане село Полонки. Розташовані на р. Удаї, за 18 км від райцентру і за 8 км від залізничн., ст. Линовиця.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадуються 1629. У 1654— 1781 село входило до складу полкової сотні Прилуцького полку. 1689—1705 належали полковому судді К. Тарасевичу, згодом полковникові Дмитру та його брату Степану Горленку, 1708—1722 — полковому судді М. Огроновичу, 1722–1736 — генералу Вейсбаху, з 1742 — ген.-майору сербського гусарського війська Івану Стоянову, що перебував на службі на Росії, та його сину ген.-майору, шефу гусарского полку в 1762, Михайлу Стоянову (?-до 1783)[1], одруженому з дочкою І. Ломиковського, зятя гетьмана Д. Апостола.

Найдавніше знаходження на мапах 1787 рік як Мамай.[2]

У 1862 році у селі володарському та казеному Мамаївка була церква та 138 дворів де жило 1280 осіб[3]

У 1911 році у селі Мамаївка була Миколаївська церква[4][5][6], 3 земські та церковно-парафіївська школи та жило 1810 осіб[7]

Під час революції 1905— 1907 селяни захопили поміщицькі землі. У 1905 вони спалили садибу поміщика.

У селі станом на 1988 — центральна садиба колгоспу ім. С. М. Кірова (спеціалізація — м'ясо-молочне тваринництво), відділення зв'язку, 8-річна школа і школа-інтернат, фельдшерсько-акушер. пункт, аптека, дит. ясла, клуб, кіноустановка, бібліотека. Споруджені 1951, 1963 пам'ятний знак і надгробок на трьох братських могилах рад. воїнів, полеглих 1943 під час вигнання з села нім.-нацист, загарбників. У с. Полонках — пам'ятка архітектури кін. 18 ст.— Михайлівська церква[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Линовицької селищної громади.[9]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Прилуцького району, село увійшло до складу новоутвореного Прилуцького району Чернігівської області[10].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Кількість Відсоток
українська 700 98.73%
російська 7 0.99%
румунська 2 0.28%
Усього 709 100%

Освіта і культура

[ред. | ред. код]
  • Удайцівська допоміжна школа-інтернат для дітей-сиріт
  • Удайцівська сільська бібліотека-філіал Прилуцької ЦБС. Адреса: 17585 с. Удайці; вул. Шевченка, 30; Прилуцький район. Керівник: Розуменко Тетяна Євгенівна.

Години роботи: 10.00-18.00; вихідний: понед.,вівтор. Всього працівників: 1; Користувачі: жителі сіл Удайці, Полонки; працівники сільського господарства; службовці; пенсіонери; вчителі, учні ЗОШ; безробітні та ін.

Дата заснування: 1911 — пришкільна бібліотека; 1920-ті роки — хата-читальня; 1930-ті роки — Удайцівська приклубна бібліотека; 1946 — Удайцівська сільська бібліотека; 1978 — Удайцівська сільська бібліотека-філіал Прилуцької ЦБС.

Бібліотека надає послуги: -ВСО; -нестаціонарне обслуговування; В тому числі платні послуги: -видача комерційної літератури та періодики.

Історія бібліотеки розпочинається у 1911 році, перші книги були подаровані меценатом-підприємцем Поневіним Ф. І. Їх було 2 чи 3 десятки. Хто був першим бібліотекарем невідомо. До німецько-радянської війни при клубові діяла бібліотека, книги розібрали по домівках, щоб нацисти не попалили їх. Одним з юнаків, що переховував книги, був Лобатенко А. В. У 1946 році робота бібліотеки була відновлена. Першим бібліотекарем у повоєнні роки був Коваленко А. М. На початку 70-х років у селі було збудовано новий будинок культури і при ньому було виділено приміщення під бібліотеку[12].

Фонд бібліотеки: 10080

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2015. Процитовано 13 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-03-01 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 27 січня 2022.
  3. ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 15 січня 2022.
  4. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 623 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  5. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 105, 534 та 600 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  6. ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  7. ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 257 з 562.
  8. ↑ Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.816-817.
  9. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  12. ↑ http://www.prcb.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=64&Itemid=71

Інтернет-посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Удайці&oldid=43906665