Український генеральний військовий комітет — Вікіпедія

Український генеральний військовий комітет — найвища військова установа України^[1] у травні-листопаді 1917 року.

УГВК утворений у травні 1917 року на І Всеукраїнському Військовому З'їзді для координації українського військового руху, поширення українізації військових частин російської армії і флоту. Делегати УГВК ухвалили, що цей орган підпорядковується УЦР та не визнає над собою влади Тимчасового уряду та загальноросійського військового командування.

У червні 1917 до складу УГВК залучено:

• генерал-майора Л. Кондратовича,
• полк. О. Жуковського,
• пполк. Матяшевича,
• пполк. О. Сливинського,
• сотн. С. Білецького,
• сотн. Г. Глібовського,
• пор. В. Кедровського,
• пор. М. Левицького,
• пор. П. Скрипчинського,
• солдата С. Колоса.

Головою Комітету обрано С. Петлюру, заст. голови — В. Кедровського, секретарем — С. Колоса.

Керівним органом Комітету була президія, до складу якої входило 5 членів. УГВК поділявся на відділи:

• агітаційно-освітній та організаційний, із редакційно-видавничим підвідділом (гол. Д. Ровинський);
• інспекторський (М. Іванів),
• мобілізаційний та військової комунікації (В. Кедровський),
• військово-інженерний (М. Шумицький),
• санітарно-медичний (Д. Одрина),
• юрисконсультський (М. Левицький),
• відділ вишколу (В. Поплавко),
• канцелярія (С. Колос),
• комендатура комітету та організація Вільного Козацтва (А. Певний),
• комісія спеціальних служб (Л. Кондратович).

Комітет мав своїх представників при:

• Головному штабі у Петербурзі (О. Пилькевич),
• Генеральному штабі у Петербурзі (О. Жуковський),
• міністрі військових справ у Петербурзі (М. Полоз)
• штабі Південно-Західного фронту (П. Скрипчинський).
• Питаннями, пов'язаними з військово-морським флотом, займався С. Письменний.

Після проголошення Українською Центральною Радою III Універсалу реорганізований у Генеральне секретарство військових справ. Генеральним секретарем призначено С. Петлюру, його товаришем — В. Кедровського.

У листопаді 1917 був створений Український генеральний військовий штаб.

У січні 1918 Генеральне секретарство було перетворено на Міністерство військових справ.

• П.  П. Гай-Нижник. com. ua/search_articles. php?id=29054 Генеральний військовий комітет Український // Енциклопедія Сучасної України.  — Т. 5.  — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
• І.  З.  Підкова, Р.  М.  Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
• Щусь О. Й. history. org. ua/cgi-bin/eiu/history. exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gen_vijsk_komitet Український генеральний військовий комітет [Архівовано 13 серпня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 77. — ISBN 966-00-0405-2.
• В. Кедровський 1917 рік (177—178 с. ); Вінніпег, «Тризуб», 1967, 525 с.

• Український військовий генеральний комітет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1957. — 1000 екз.
• pl. ua/pages/content. php?page=998 Український генеральний військовий комітет

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.