У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К. — Вікіпедія

У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.
рос. В моей смерти прошу винить Клаву К.
Жанр	мелодрама
Режисер	Микола Лебедєв Ернест Ясан
Сценарист	Михайло Львовський
У головних ролях	Надія Горшкова Володимир Шевельков Олена Хопшоносова Ольга Озерецковська Максим Ясан Андрій Мусатов Володимир Сидоров Любов Поліщук Веніамін Смєхов Ольга Волкова Наталія Журавльова
Оператор	Валерій Миронов
Композитор	Олександр Журбін
Кінокомпанія	Ленфільм
Тривалість	72 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1979
IMDb	ID 0080073

«У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» (рос. «В моей смерти прошу винить Клаву К.») — російський радянський художній фільм про перше кохання, знятий в 1979 році режисерами Миколою Лебедєвим і Ернестом Ясаном за повістю Михайла Львовського. Зйомки фільму проходили в Краснодарі, Ростові-на-Дону, Ленінграді і Карелії.

Сергій закохався у Клаву ще в дитячому садку, коли вони разом збирали жолуді. Він завжди був гордістю школи, відмінником, переможцем і з легкістю вирішував за Клаву всі її проблеми. Та вже у старших класах вона покохала іншого, адже Сергій став усього лиш обридлою іграшкою.

Фільм знятий за однойменною повістю Михайла Львівського, в якій, за його словами, знайшли відображення перипетії його юнацьких відносин з Валентиною Архангельською, яка потім стала дружиною Олександра Галича. У 1980 році був виданий збірник кіносценаріїв та повістей «Сигнал надії», куди в тому числі увійшли написана в 1976 році повість «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» і її продовження «Сестра милосердя» (1977 р.). Більше ці твори ніколи не видавалися.

Відмінною особливістю однойменної повісті є почергову розповідь від імені практично всіх головних героїв, що дає можливість зрозуміти причину тих чи інших вчинків і їх сприйняття оточуючими.

Між книгою і фільмом є деяка кількість відмінностей, головне з яких — випадкове падіння Сергія з обриву річки, після повернення з поїздки на море, заміненої у фільмі туристичним походом. Після цього Таня доглядала за юнаками у лікарні, і тільки потім відбувається їх пояснення. Також у повісті уточнюється річка — Кубань, згадується прізвище Лаврика — Корнільєв. У фільмі на падіння є лише натяк в одному з кадрів. За твердженнями, зйомки включали всі епізоди повісті, проте урізання сюжету сталося через бажання режисера не відволікати увагу глядача від основної теми фільму і цим надати йому динаміки.

У книзі «Сестра милосердя» розкривається подальший розвиток сюжету. Про Клаву в повісті згадується побіжно — лише повідомляється, що вона вийшла заміж. Дія відбувається через 5-6 років (це можна побічно вирахувати за словами автора: в повісті «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» Таня каже Сергію про свою сестру Світлану, що їй три роки, а в повісті «Сестра милосердя» про Світу йдеться, що їй 8 років). Таня працює медсестрою в клініці професора Корнільєва (батька Лаврика), Серьожа вчиться і живе в Москві, де одночасно зі здачею диплома захищає і кандидатську дисертацію з математики. Він повертається в своє рідне місто — Синьогорськ, і вмовляє Таню переїхати до нього. Через кілька місяців дівчина їде до Москви, де перемагає в конкурсі пісні медичних працівників. Її відносини з Сергієм мають відкритий фінал з натяком на щасливе розвиток: Сергій знову пропонує продовжити роман, проте Таня відмовляється, мотивуючи це тим, що вийде за нього заміж тільки тоді, коли буде впевнена, що його почуття до неї такі ж міцні, як і у неї до нього. Книга закінчується тим, що Тані приходить лист, в якому Сергій пише, що не може жити без неї та її друзів, з якими він встиг познайомитися.

Слід зауважити, що Синьогорськ дійсно існує в Краснодарському краї, однак це невелике селище, і річка Кубань через нього не протікає. Більш ймовірно, що під Синьогорськом мається на увазі сам Краснодар.

• Максим Ясан — Сергійко Лавров в дитинстві
• Андрій Мусатов — Сергійко Лавров-третьокласник
• Володимир Шевельков — Сергійко Лавров
• Олена Хопшоносова — Клава в дитинстві
• Ольга Озерецковська — Клава-третьокласниця
• Надія Горшкова — Клава Климкова
• Наталія Журавльова — Туся (Тетяна Іщенко)
• Володимир Сидоров — Лаврик Корнільєв
• Любов Поліщук — Віра Сергіївна, мама Клави
• Валентина Паніна — Рита, мама Сергійка
• Віктор Костецький — Павло, батько Сергія
• Антон Гранат — Шурик, брат Сергійка
• Веніамін Смехов — дядько Сєва
• Ольга Волкова — Олена Григорівна, вихователька в дитячому садку
• Любов Малиновська — Неоніла Миколаївна, вчителька музики в Палаці піонерів
• Олександр Анісімов — Дмитро Олександрович, директор Палацу піонерів
• Олег Єфремов — режисер Палацу піонерів
• Любов Тищенко — завідувачка дитячого садка

• Автор сценарію: Михайло Львовський
• Режисер: Микола Лебедєв, Ернест Ясан
• Оператор: Валерій Миронов
• Художник: Олексій Федотов
• Композитор: Олександр Журбін

• Алекс Сильванні (Alex Silvanni)— «Disco stomp»/«Музичний автомат» (мелодія, під яку танцюють Клава і її мама);
• Франц Шуберт — «У шлях»/«Das Wandern» з вокального циклу «Прекрасна мельничиха» (пісня, що виконується хором у Палаці піонерів);
• Африк Симон (Afric Simone) — «Hafanana» (пісня, під яку герої танцюють в парку);
• Алекс Сильвані (Alex Silvanni) — «Para que no me olvides»/«Щоб ти знала» (танго, під яке герої танцюють в парку, а Таня каже Лаврику: «Можна я тобі на долю поскаржуся — танго дуже красиве»);
• ВИА «Вірні друзі» — «Все на краще» (пісня, що виконується під час літньої туристичної поїздки Лаврових);
• Олександр Журбін — вокаліз 1 (у виконанні Клави);
• Олександр Журбін — «Не буває кохання нещасливого» (на вірші Бориса Заходера) (пісня, що виконується викладачем гуртка по співу);
• Олександр Журбін — вокаліз 2 (фінальна сцена пояснення Сергія та Тетяни).

• 1979 Грамота журі на 1-му Всесоюзному огляді робіт молодих кінематографістів
• 1979 Найкращий сценарій 1979 року М.Львовского на закритому професійному конкурсі Спілки кінематографістів СРСР
• 1980 ВКФ (Головна премія по розділу дитячих фільмів — Микола Лебідєв)
• 1980 XIII ВКФ (Головна премія по розділу дитячих фільмів — Ернест Ясан)
• 1980 XVIII МКФ фільмів для дітей та юнацтва в Хіхоні (Головний приз — Микола Лебідєв)
• 1980 XVIII МКФ фільмів для дітей та юнацтва в Хіхоні (Головний приз — Ернест Ясан)
• 1980 Найкращий фільм 1979 року по визнанню глядацького журі клубу «Екран» на VI МКФ країн Азії, Африки та Латинської Америки в Ташкенті
• 1981 Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської (Микола Лебідєв)
• 1981 Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської (Михайло Львівський)
• 1981 Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської (Валерій Миронов)
• 1981 Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської (Олексій Федотов)
• 1981 Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської (Ернест Ясан)

• І. С. Левшина «Підліток І ЕКРАН», Москва «Педагогіка» 1989, ISBN 5-7155-0151-2 :

…Коли достатньо задовго до виходу на екран я подивилася «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» (режисер Едуард Ясан), мені було зрозуміло, що фільм молодіжна аудиторія зустріне дуже добре. Але щоб такий успіх! — Треба зізнатися, не очікувала. Лавина листів в кіноредакціі, у всіх касах кінотеатрів — завжди і скрізь — квитки продані. Після демонстрації цієї стрічки по Центральному телебаченню в 1986 р. редакція кінопрограм ЦТ була завалена потоком відгуків: підросли нові 14-15 — річні, які у свої 10 років картину, може, і не бачили, а якщо й бачили, то не могли оцінити з позицій нинішніх, сформувалися запитів; колишні підлітки, нинішні 20 — річні молоді люди, заново переживали чудові враження тепер уже їх минулого дитинства. Знову успіх фільму приголомшував.

Ми, професіонали, звичайно, мають рацію, коли передусім стурбовані мірою і ступенем художнього осягнення життя з усіма її складнощами і суперечностями. Я згадую, як в сценарії М. Львівського слово передавалося по ходу дії всім героям драми (аж до малолітнього Сергія брата) і розповідь продовжувало розвиватися, переломлене вже з іншої точки зору… Життя поверталася різними гранями, стикалися різні позиції, мотиви вчинків кожного з діючих осіб мали поглиблені і непрості характеристики. Відносини фатальної красуні Клави, закоханого в неї з дитячого саду благородного Сергія, поява не менш, ніж Сергій, чудового хлопця Лаврика, що став новою, «справжньої» любов'ю для Клави, — все це представляло досить багатовимірну, складну картину життя.

У знятому фільмі нічого цього немає, дія спрямована по очищеному від всього «зайвого» (тобто від життєвої реальності) шляху. Прикро дивитися це видовище. Однак порахуємось і з юними глядачами, з їх способами дивитися, з їх очікуваннями від екрану!

• Головний герой кілька разів проходить по вулиці Красній повз будівлі колишнього крайвиконкому Краснодара, добре видно мозаїчне панно і сходи кафе на розі Будинку Книги.

• «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» на сайті IMDb (англ.)