French
DeutschФедько Козловський — Вікіпедія
| Федько Козловський | |
|---|---|
| канцлер | |
| 1444 — 1452 | |
| Монарх | Свидригайло Ольгердович |
| Народився | пер. пол. XV століття Волинське князівство, Козлів? |
| Помер | після 1474 року |
| Відомий як | державний діяч |
| Національність | русин |
| Рід Козловські | |
Федько (Федір) Козловський (нар. пер. пол. XV століття — пом. після 1474) — канцлер (1444-1452) великого князя Свидригайла.
Про Федька Козловського відомо, на жаль, дуже небагато. Народився, очевидно, на Волині, можливо — у селі Козлів біля Володимира (яке потім було в його власності), у першій половині XV століття. З цим населеним пунктом, імовірно, пов'язане його прізвище «Козловський». Був волинським зем'янином[1].
Майже від початку князювання Свидригайла в Луцьку, Федько Козловський був його канцлером протягом 1444-1452 років[2]. За свою працю, очевидно, отримав від князя у володіння певні маєтності біля Луцька, деякими, як зем'янин, володів спадково. Так, село Ступно належало йому та його родині протягом 1444-1474[3]. 15 серпня 1444 року копний суд виніс вирок про приналежність Мощаниці до маєтності Ступно канцлера Федька[4].
Після смерті Свидригайла, у березні 1452 року до Вільна приїхало посольство від Волинського князівства, яке привезло тіло померлого князя, і потім на сеймі мало вирішувати подальшу долю краю. Одним із членів цього посольства був Федько Козловський[5]. Після сейму Казимир IV Ягеллончик затвердив шляхетські маєтності на Волині, зокрема 5 сіл, які належали канцлеру Федьку Козловському[6][7]: Козлов (імовірно — Козлів (Володимирський район)), Бужани, Полгиновъ (можливо — Пильгани біля Бужан), селище Вятеро, Ступно[8].
1474 року він продав Ступно Андрушку Федоровичу[9]. Очевидно, пізніше він продав свої маєтності Студянку, Ступно та Мощаницю Федьку Олізаровичу за 60 кіп грошей[10].
- ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 142.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 51.
- ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 117.
- ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom 1, Lwów, 1887, s. 41-42.
- ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 188.
- ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 127.
- ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 189.
- ↑ Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 3: (1440—1498); Užrašymų knyga 3 / Lietuvos istorijos institutas; [parengė Lina Anužytė, Algirdas Baliulis]. — Vilnius: Žara, 1998 (Kaunas: Aušra). — p. 60.
- ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom 1, Lwów, 1887, s. 69.
- ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom III, Lwów, 1890, s. 92.
- Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Cz. 1, Tom. 5: Dowiattowie — Gąsiorkowicz, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1902, s. 264.
- Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku / ułożył i wyd. Adam Boniecki, Warszawa, Druk. J. Bergera, 1887, s. 54.