French
DeutschМиколай Радзивілл (Рудий) — Вікіпедія
| Миколай Радзивілл | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 1512 Київ, Велике князівство Литовське |
| Помер | 27 квітня 1584[1][2][3] Вільнюс, Річ Посполита |
| Поховання | Дубінгяйський замок |
| Країна |  Велике князівство ЛитовськеРіч Посполита |
| Діяльність | дипломат, політик |
| Титул | Великий гетьман Литовський |
| Посада | Великий гетьман Литовський[4], воєвода Віленський[5], Троцький воєвода[6], староста ошмянськийd[7], Мозирський старостаd, Лідський старостаd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський[8], великий литовський підчаший[9], Ловчий великий литовський[10], борисовський старостаd і Великий гетьман Литовський[11] |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | кальвінізм |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Юрій Радзивілл[12] |
| Мати | Барбара Коланкаd |
| Брати, сестри | Anna Elżbieta Radziwiłłd і Барбара Радзивілл |
| У шлюбі з | Katarzyna Tomickad[12] |
| Діти | Кшиштоф Радзивілл[12], Миколай VII Радзивілл[12] і Barbara Radziwiłłd[12] |
 | |
Микола́й Радзиві́лл на прізвисько «Рудий» (лит. Mikalojus Radvila Rudasis, пол. Mikołaj Radziwiłł Rudy; 1512, Київ[13] — 27 квітня 1584, Вільнюс) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник литовського роду Радзивіллів гербу Труби. З 1547 року — князь Священної Римської імперії «на Біржах і Дубінках»)[14]. Швагер та довірена особа короля, великого князя Сигізмунда ІІ Августа[15].
Син великого гетьмана литовського Юрія Радзивілла «Геркулеса», брат польської королеви Барбари Радзивілл. Двоюрідний брат великого канцлера литовського Миколи Радзивілла «Чорного» (щоб не плутати тезок, двоюрідні брати отримали прізвиська «Рудий» і «Чорний»).
У 1547 році отримав від імператора Карла V титул князя. Здобув освіту за кордоном.
Одним з перших серед впливових магнатів прийняв кальвінізм, справив значний вплив на поширення й пропаганду реформаційних ідей. Запрошував закордонних вчених-протестантів, заснував вищу школу для кальвіністської молоді.
У 1569 році був противником Люблінської унії, прихильником збереження самостійности Великого князівства Литовського. Після смерти Сигізмунда II Августа був фактичним главою Великого князівства Литовського.
Був відомим полководцем. З 1561 року брав участь в Лівонській війні. Під час компанії короля Стефана Баторія взяв Венден, Великі Луки. Брав участь в облозі Пскова.
Його подвигам присвячена латиномовна поема «Радзивілліада» Яна Радвана.
Був похований правдоподібно влітку 1587 р.; за іншими даними, у 1588 р. в кальвінському зборі Дубинок.[16]
Підчаший литовський в 1544—1551, ловчий великий литовський в 1546—1554, воєвода троцький у 1550—1566 і віленський у 1566—1579, великий гетьман литовський у 1553—1566 і з 1577, великий канцлер литовський у 1566—1579.
У 1541 році Микола Радзивілл «Рудий» одружився з Катажиною Томицькою (пом. 1551), дочкою підкоморія каліського Яна Томицького. Діти:
- Микола Радзивілл (1546—1589) — воєвода новогрудський, зять Костянтина Вишневецького
- Христофор Микола Радзивілл «Перун» (1547—1603), великий гетьман литовський
- Барбара Радзивілл, померла в дитинстві.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73, 150.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 150, 354.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 59.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. I, Województwo wileńskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2004. — 764 с. — ISBN 83-7181-305-8
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 161.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 290.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 236.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 150.
- ↑ а б в г д Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
- ↑ Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Грицкевіч А. Радзівіл Мікалай
- ↑ тут Грушевський помилково назвав його Михайлом; М. Грушевський. Дмитро Байда-Вишневецький /| На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 289. — ISBN 5-319-01070-2/
- ↑ H. Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584)… S. 334
- Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 321—335. (пол.)
- Radziwiłł Mikołaj Rudy [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (пол.)
- Mikołaj «Rudy» ks. Radziwiłł h. Trąby [Архівовано 7 травня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |