Фелікс Мендельсон — Вікіпедія

Фелікс Мендельсон
нім. Felix Mendelssohn Bartholdy
Народився	3 лютого 1809(1809-02-03)[1][2][…] Гамбург, Рейнський союз[4][5]
Помер	4 листопада 1847(1847-11-04)[1][2][…] (38 років) Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький союз[4][5] ·інсульт
Поховання	Цвинтарі біля Галльських ворітd
Країна	Саксонське королівство  Гамбург
Діяльність	композитор, піаніст, органіст, диригент, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, художник, письменник
Відомий завдяки	мовознавство, філологія і філософія
Alma mater	HU Berlin
Вчителі	Карл Фридріх Целтер, Ludwig Bergerd, Marie Bigotd[6], Lea Mendelssohn Bartholdyd[6], Franz Lauskad[6] і Ігнац Мошелес
Відомі учні	Charles Edward Horsleyd і Camille-Marie Stamatyd
Знання мов	німецька[1][7], французька і англійська
Заклад	Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Роки активності	1826 — 1843
Напрямок	музика епохи романтизму
Жанр	опера, класична музика і симфонічна музика
Magnum opus	Сон літньої ночі (Мендельсон), Симфонія № 3, Симфонія № 4, Концерт для скрипки з оркестром, The Hebridesd, St. Pauld і Elijahd
Конфесія	лютеранство
Рід	Famille Mendelssohn Bartholdyd
Батько	Abraham Mendelssohn Bartholdyd[8]
Мати	Lea Mendelssohn Bartholdyd[8]
Родичі	Мозес Мендельсон
Брати, сестри	Rebecka Mendelssohnd[9], Мендельсон Фанні[10][9][11] і Paul Mendelssohn Bartholdyd
У шлюбі з	Cécile Mendelssohn Bartholdyd
Діти (5)	Paul Mendelssohn Bartholdyd, Carl Mendelssohn Bartoldyd[12], Lili Wachd і Marie Benecked
Автограф
Нагороди	honorary citizen of Leipzigd (13 квітня 1843)
IMDb	ID 0006196
Сайт	mendelssohn-stiftung.de/de/
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Фе́лікс Мендельсо́н (нім. Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; 3 лютого 1809 — 4 листопада 1847) — німецький композитор епохи романтизму, диригент, музично-громадський діяч.

Народився 3 лютого 1809 році у Гамбурзі, в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли лютеранство, і їхні діти були охрещені під прізвищем Мендельсон — Бартольді. Мав сестру Фанні Мендельсон. Дід Фелікса — Мозес Мендельсон був відомим у Німеччині філософом. 1812 року родина Мендельсонів переїхала до Берліна, де у 1817 році Фелікс почав займатися музикою з К. Цельтером. У 1821 році він познайомився з Й.-В. Ґете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видатними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гайне, Е. Т. А. Гофманн, К. М. Вебер, Н. Паґаніні); велику роль у становленні майбутнього композитора мав багаторічний контакт із Ґете, який прищепив Мендельсонові симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Геґеля з естетики, які Мендельсон прослухав у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії В. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. У 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Й.-С. Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забуті і не виконувалися. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. У 1829—1832 роках композитор подорожував Європою, враження від мандрівок знайшли відгук в «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших творах.

У 1833 році Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, у 1833—1835 роках музик-директор у Дюссельдорфі (під диригуванням Мендельсона вперше виконано багато творів Г.-Ф. Генделя, Й.-С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 року — диригент і керівник оркестру Гевандгаусу в Лейпцигу, який завдяки Мендельсонові здобув світову популярність. У 1843 році з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія.

Серед його учнів — бельгійський скрипаль і музичний педагог Юбер Леонар.

Ф. Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника ляйпціґської школи — вирізнялася орієнтацією на класичні зразки, проте він шукав нові типи виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано та ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична «скерцозність» (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» та ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, противника поверхової віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі та ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

• 3954 Мендельсон — астероїд, названий на честь композитора.
• Марш Мендельсона

• Ф.Мендельсон на сайті А.Чубрика(рос.)
• Енциклопедія Кругосвєт(рос.)
• Ф.Мендельсон на сайті Gromko.ru(рос.)
• Felix Mendelssohn House and Foundation, Leipzig [Архівовано 14 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
• Felix Mendelssohn on Carolina Classical site(англ.)
• Mendelssohn's Scores(англ.)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Фелікс Мендельсон

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелікс Мендельсон

• Иванов-Борецкий М. В. Мендельсон. — М., 1910.
• Дамс В. Ф. Мендельсон-Бартольди / Пер. с нем. — М., 1930.
• Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. / Пер. с нем. М., 1966.
• Карминский М. В. Счастливый гений // Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р.: «Ф. Мендельсон-Бартольді та просвітництво». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1994. — С. 11-16.
• Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с.
• Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972.
• Brown C. A Portrait of Mendelssohn. Yale University Press. 2003. — 551pp.
• Cooper J. M.; Prandi J. D. (editor). The Mendelssohns: Their Music in History. Oxford University Press. 2002. — 382 pp.

• Мендельсон-Бартольді Якоб-Людвіґ-Фелікс // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 167.