Феррара — Вікіпедія

Феррара
Ferrara
Комуна
Герб Прапор
КраїнаІталія Італія
РегіонЕмілія-Романья
ПровінціяФеррара
Код ISTAT038008
Поштові індекси44100
Телефонний код0532
Координати44°50′42″ пн. ш. 11°37′58″ сх. д. / 44.84500° пн. ш. 11.63278° сх. д. / 44.84500; 11.63278
Висота9 м.н.р.м.
Площа404,26 км²
Населення129 340 (01-01-2023)
Густота319,94 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
МерAlan Fabbri (11-6-2019)
Офіційна сторінка
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Феррара (значення).

Ферра́ра (італ. Ferrara) — місто й комуна в Італії, регіон Емілія-Романья. Адміністративний центр одноіменної провінції. Головне місто Феррарської сеньйорії (1209 — 1471) і Феррарського герцогства (1471 — 1598), які належали шляхетному Естенському дому. У місті розташований Феррарський собор (1177), Естенський замок (1385), Феррарський університет (1391). Прославилося завдяки Феррарській школі живопису. Населення — 133 682 особи (2014)[1]. Щорічний фестиваль відбувається 23 квітня. Покровитель — святий Юрій.

Географія

[ред. | ред. код]

Феррара розташована на відстані[2] близько 340 км на північ від Рима, 50 км на північний схід від Болоньї.

Клімат

[ред. | ред. код]
Феррара Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 4.1 7.4 12.7 17.3 22.0 26.4 29.1 28.5 24.2 17.6 10.8 5.6 5.7 17.3 28 17.5 17.1
Темп. мін. (°C) -0.9 0.8 4.7 8.6 12.8 16.5 18.8 18.6 15.4 10.4 5.4 1.1 0.3 8.7 18 10.4 9.4
Опади (мм) 39 41 53 62 62 61 44 47 56 75 64 48 128 177 152 195 652
Дні опадів (≥ 1 мм) 6 6 8 8 9 7 4 5 6 8 8 7 19 25 16 22 82
Роза вітрів (Вузлів) W
3.4 		NE
3.5 		NE
3.5 		NE
3.6 		NE
3.5 		NE
3.4 		NE
3.3 		NE
3.1 		NE
3.1 		NE
3.2 		W
3.5 		W
3.5 		3.5 3.5 3.3 3.3 3.4

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Феррарська сеньйорія та Феррарське герцогство

Про заснування Феррари достоменних відмостей немає. Вперше місто згадане в документах 753 року, виданих королем Лангобардів Дезидерієм. В перші століття свого існування місто переходило з рук в руки, пізніше було феодальним володінням Каносси і нарешті отримує достатньо самостійності для оголошення незалежної комуни.

Подальші роки супроводжувалися міжусобними війнами партії Гвельфів, очолювованою родиною Аделарді, та Гібеллінів, під орудою Тореллі-Салінґуерра.

Період культурного розквіту Феррари розпочався в 1391 році, після заснування Феррарського університету, який пов'язаний з іменами Парацельса, Коперника та Савонароли.

Після періоду Наполеону Феррара активно бере участь у возз'єднанні Італії.

Хронологія

[ред. | ред. код]
  • 1115 — 1208: Феррара як вільна комуна[3].
  • 1208: Феррара входить до складу Феррарської сеньйорії[3].
  • 1236 - 1240: Феррара входить до Священної Римської імперії і керується родиною Тореллі[3].
  • 17 лютого 1264: у Феррарі почалося спадкове правління Естенського дому. Обіццо II д'Есте проголосили довічним правителем Феррари[3].
  • 10 жовтня 1309: Феррара анексована Венеційською республікою[3].
  • 28 серпня 1309: Феррара перейшла під управління Папської держави[3].
  • 22 серпня 1317: відновлено сеньйорію під управлінням Естенського дому[3].
  • 14 квітня 1471: Есте створили Феррарське герцогство[3].
  • 1796.06.21: французи окуповують Феррару[3].
  • 1796.10.01: створено Феррарську центральну адміністрацію (Amministrazione Centrale del Ferrarese), так звану «Феррарську республіку»[3].
  • 1796.10.18: Феррара увійшла до складу Циспаданської республіки[3].
  • 1797.06.02: Феррара стала частиною Поського департаменту Центральної адміністрації[3].
  • 1796.06.29: Феррара увійшла до складу Цизальпійської республіки[3].
  • 1799.05.23: австрійці окупували Феррару; створено Цезарейське тимчасове регентство (Regia Cesarea Provvisoria Reggenza)[3].
  • 1801.01.19: французи повторно окуповують Феррару, відновлюють Цизальпійську республіку[3].
  • 1805.03.17: Феррара переходить до складу Італійського королівства Наполеона[3].
  • 1814.01. — 1815.07: Феррара перебуває під австрійською окупацією[3].
  • 1815.04.07: Феррару окуповають війська Неаполітанського королівства. Містом керує інтендант Карло Гріленцоні (Carlo Grillenzoni)[3].
  • 1815.07.15: Феррара повертається до складу Папської держави[3].
  • 1831.02.07: Феррару охоплює повстання. В місті встановлюється тимчасове регентство[3].
  • 1831.03.04: Феррара проголошується частиною Італійських об'єднаних провінцій[3].
  • 1831.03.06: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють порядок і залишають 15 березня того ж року[3].
  • 1847.07.17: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють порядок і залишають в грудні того ж року[3].
  • 1848.07.13: Феррару окуповують австрійські війська і залишають в листопаді того ж року[3].
  • 1848.11: Феррару охоплює революція, в місті постає тимчасовий уряд[3].
  • 1849.02.09: Феррара входить до складу революційної, новопроголошеної Римської республіки[3].
  • 1849.05.06: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють владу Папської держави під наглядом австрійського гарнізону[3].
  • 1859.06.22: Феррара виходить з під влади Папської держави[3].
  • 1860.03.18: Феррару анексовує Сардинське королівство. Через рік місто стає частиною об'єднаного Італійського королівства[3].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Феррара
Ferrara, City of the Renaissance, and its Po Delta [4]
Світова спадщина
Феррара
44°50′07″ пн. ш. 11°37′12″ сх. д. / 44.835297° пн. ш. 11.619865° сх. д. / 44.835297; 11.619865
КраїнаІталія
Типкульт.
Критеріїii, iii, iv, v, vi
Об'єкт №733
Зареєстровано:1995 (19 сесія)
Внесено зміни1999
Мапа
CMNS: Феррара у Вікісховищі

Історичний центр (італ. Centro Storico) Феррари оголошено ЮНЕСКО надбанням людства.


Діамантовий палац (італ. Palazzo dei Diamanti) — найвідоміша резиденція родини Есте, одна з найвідоміших споруд епохи Відродження. Будівництво палацу було розпочато 1493 року за проектом архітектора Б'яджо Россетті. Обидва фасади, що виходять на бічні вулиці, цілком облицьовані мармуром (понад 8,5 тис. кахлів), оброблених на подобі діаманту, що й дало таку поетичну назву палацу. За міськими переказами в одному з цих кахлів заховано справжній діамант.

Один з стародавніх палаців Феррари (Палаццо Массарі) відведено під Музей Джованні Болдіні, художника-портретиста 19 століття, Музей 18 століття, музей сучасного мистецтва Філіппо де Пізіса.

Палаццо Костабілі(італ. Palazzo Costabili) — архітектурна пам'ятка доби Відродження. Використана в місті як Національний археологічний музей, де експоновані знахідки в колишньому етрусько-римському місті Спіна. Серед знахідок в античному некрополі греко-римського міста — керамічний посуд, кераміка давньогрецьких центрів, вироби з бронзи і золота.

Палаццо Скіфаноя(італ. Palazzo Schifanoia) — архітектурна пам'ятка доби Відродження, відома завдяки вигадливим фрескам зі знаками зодіаку та побутовими і міфологічними сценами.

Студіоло палацу Бельфйоре (італ. Studiolo di Belfiore) — історичний інтер'єр (що мав функцію кабінету ) в колишньому палаці Бельфйоре, знищеному пожежею у 1632 році. Від оздоб колишнього інтер'єру збереглися лише вісім стулок з зображеннями муз.

Вулиця склепінь (італ. Via delle Volte) разом з вулицею Ріпаґранде утворює найстарішу частину міста. Особливість вулиці Склепінь — підвісні арки між будинками по обидва боки вулиці, які з'єднуюються на рівні другого поверху.

Феррарська школа — так називають художників Феррари, що створили свій неповторний стиль серед мистецьких центрів Італії. До складу Феррарської школи входять — Козімо Тура, Ерколє де Роберті, Доссо Доссі, Гарофало.

  • Діамантовий палац
    Діамантовий палац
  • Замок герцогів д'Єсте
    Замок герцогів д'Єсте
  • Палаццо Бевілаква Костабілі
    Палаццо Бевілаква Костабілі
  • Палаццо Массарі
    Палаццо Массарі
  • Палаццо Скіфаноя
    Палаццо Скіфаноя
  • П'яца Тренто і Трієсте. Палацо делла Раджіоне, башта делла Вікторія і Собор
    П'яца Тренто і Трієсте. Палацо делла Раджіоне, башта делла Вікторія і Собор
  • Пам'ятник Савонаролі
    Пам'ятник Савонаролі
  • Віа Джузепе Мазіні
    Віа Джузепе Мазіні

Освіта

[ред. | ред. код]

Демографія

[ред. | ред. код]

Населення за роками:[5]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 15 008 іноземців з 131 країни, серед них 3381 громадянин країн Євросоюзу та 2154 громадяни України.[6]

Сусідні муніципалітети

[ред. | ред. код]

Міста побратими

[ред. | ред. код]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Галерея зображень

[ред. | ред. код]
  • Veduta del Palazzo del Municipio
    Veduta del Palazzo del Municipio
  • Piazza Ariostea
    Piazza Ariostea
  • Scalone d'Onore di Palazzo del Municipio
    Scalone d'Onore di Palazzo del Municipio
  • Loggia dei Notai
    Loggia dei Notai
  • Volto del Cavallo
    Volto del Cavallo
  • Corso Martiri della Libertà
    Corso Martiri della Libertà
  • Piazzetta Sant'Anna
    Piazzetta Sant'Anna
  • Il Monte di Pietà
    Il Monte di Pietà
  • L'interno del Monte di Pietà
    L'interno del Monte di Pietà
  • Palazzo San Crispino
    Palazzo San Crispino
  • La Via Coperta
    La Via Coperta
  • Veduta aerea della città durante il volo delle mongolfiere al Balloons Festival
    Veduta aerea della città durante il volo delle mongolfiere al Balloons Festival

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  2. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Ferrara // Italian states to 1861.
  4. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  5. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
  6. ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Bassi, Carlo. Breve ma veridica storia di Ferrara. Ferrara: 2G Libri, 2015.

Довідники

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Феррара

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Феррара&oldid=43717161