Фердінандо Мартіні — Вікіпедія

Фердінандо Мартіні
італ. Ferdinando Martini
 
Ім'я при народженні: італ. Ferdinando Martini
Народження: 30 липня 1841(1841-07-30)[1][2][…]
Флоренція, Італія[4]
Смерть: 24 квітня 1928(1928-04-24)[1][2][…] (86 років)
Монсуммано-Терме, Провінція Пістоя, Тоскана, Італія[4]
Країна: Королівство Італія
Ступінь: лауреат[d][5]
Партія: Historical Leftd
Нагороди:
орден Святих Маврикія та Лазаря

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фердінандо Мартіні (італ. Ferdinando Martini; 30 липня 1841, Флоренція, муніципальне управління міста Флоренції — 24 квітня 1928, Монсуммано-Терме, Тоскана) — італійський письменник і політик, губернатор Італійської Еритреї (1897—1907).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у місті Флоренція. Син театрального письменника Вінченцо Мартіні. Працював письменником та журналістом, співпрацював із газетою Il Fanfulla і заснував видавництво Fanfulla della domenica, був редактором до 1882 року. Із 1882 по 1885 роки — професор Пізанського університету[6].

У 1876 році обраний до парламента Королівства Італії. Призначений міністром колоній Італії в уряді Антоніо Саландра і обіймав посаду міністра народної освіти при Джованні Джолітті. Із 1897 по 1907 роки був губернатором Італійської Еритреї[6]. Його управління привело Еритрею до скромного, але здорового і збалансованого розвитку, заснованого насамперед на процвітаючих плантаціях.

Із 1 березня 1923 року в Сенаті Італії. У 1920 році опублікував відомі записки про час перебування губернатором Італійської Еритреї[6].

У 1925 році був одним із засновників Інституту Італійської енциклопедії.

Помер у Монсуммано-Термі.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Chi sa il gioco non l'insegni. Proverbio in un atto in versi, Pisa, 1871;
  • Ad una donna. Versi, Venezia, Visentini, 1872;
  • Il peggio passo è quello dell'uscio, Milano, Carlo Barbini, 1874.
  • Il primo passo, 1882.
  • Fra un sigaro e l'altro: chiacchiere di Fantasio, Milano, G. Brigola, 1876, e successive edizioni tra le quali: Milano, Treves, 1930;
  • Cose africane, da Saati ad Abba Carima, discorsi e scritti, Milano, F.lli Treves, 1896;
  • Confessioni e ricordi, Firenze, Bemporad, 1922 (e successive edizioni);
  • Ferdinando Martini, Lettere, 1860-1928, Milano, A. Mondadori, 1934.
  • Nell'Africa italiana, Milano, Treves, 1891;
  • Il Quarantotto in Toscana, Firenze, Bemporad, 1918.
  • A Pieriposa, novella antica, Milano, Treves, 1923.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. storia.camera.it
  6. а б в Мартини, Фердинандо // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

[ред. | ред. код]