Фернан Леже — Вікіпедія

Фернан Леже
Fernand Léger
Фернан Леже
При народженніJoseph Fernand Henri Léger
Народження4 лютого 1881(1881-02-04)
Аржантан, Нормандія
Смерть18 серпня 1955(1955-08-18) (74 роки)
 Жіф-сюр-Івет, Нормандія
ПохованняЖиф-сюр-Іветт[1]
Національністьфранцуз
КраїнаФранція Франція
Жанрпортрет, figure paintingd[2], пейзаж[2], релігійний живописd[2] і натюрморт[2]
НавчанняАрхітектурна школа, Школа декоративних мистецтв, Париж
Діяльністьхудожник, кінорежисер, скульптор, сценограф, художник з костюмів, дизайнер, педагог, графік, архітектурний кресляр, ілюстратор, художник-гравер, кінематографіст, кераміст, рисувальник
Напрямокпостмодернізм, кубізм
Роки творчості1904—1954
ПокровительДаніель Анрі Канвейлер
Відомі учніMati Klarweind, Pierre Faniestd, Joël Baudouind, Асгер Йорнd, Franciska Clausend, Rita Kernn-Larsend, Tonia Cariffad, Bengt Olsond, Yen Shui-longd[3], Gordon Onslow Fordd, Nurullah Berkd, Claude de Soriad[4], Ruth Reevesd, Donald Deskeyd і Tarsila do Amarald[5]
ЧленAmerican Abstract Artistsd[6] і Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
ТвориМозаїки, вітражі, графіка, станкова картина, поліхромна скульптура, кераміка
У шлюбі зХодасевич-Леже Надія[7]
УчасникПерша світова війна
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Штедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[8], Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен, Fernand Leger National Museumd, Музей Креллер-Мюллер, Міський музей (Амстердам)[9][10][…], Музей ван Аббе[12], Національні галереї Шотландіїd, Художній музей Базеля, Aberdeen Art Galleryd, Saarland Museumd, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Соломона Гуггенгайма, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей Ізраїлю, Hiroshima Museum of Artd, Далласький музей мистецтв, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Національний музей образотворчого мистецтва[13], Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Національна галерея Австралії, Музей Фіцвільяма, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Музей Ґренобляd, Клівлендський музей мистецтв, Beyeler Foundationd, Гаазький муніципальний музей, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Kreeger Museumd, Kunsthalle Mannheimd, Музей мистецтв Кімбеллаd, Художній музей Мілвокі, Художня галерея Онтаріо, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Художній музей Сієтла, Музей мистецтв Толедо, Barber Institute of Fine Artsd, Columbus Museum of Artd, Smith College Museum of Artd, Музей д'Орсе, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Манчестерська художня галереяd, Memorial Art Galleryd, Hood Museum of Artd, Ам Ремерхольцd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Гамбурзька картинна галерея, Балтиморський музей мистецтв, Menard Art Museumd, Johannesburg Art Galleryd, Ikeda Museum of 20th Century Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Rose Art Museumd, Музей Унтерлінден, Фундація Жуана Міро, Vanderbilt Museum of Artd, Національний музей у Варшаві, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Королівські музеї витончених мистецтв[14], Смітсонівський музей американського мистецтва[15], Гетеборзький художній музей, Musée des beaux-arts de Lièged, Гарвардський художній музей, Contemporary Art Museum of Caracasd, Художній музей Фогга[d], Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Монреальський музей красних мистецтв, Нова національна галерея, Menil Collectiond, Палац витончених мистецтв, Munsond, Художній музей, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Музей Фолькванг, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museum Ludwigd, Kunstsammlung Nordrhein-Westfalend, Музей мистецтва Нортона, Building of the Winterthur Museum of Artd, Національна галерея, Альбертіна, Musée des Arts décoratifsd, Pallant House Galleryd, Musée Cantinid, Нантський музей образотворчого мистецтва, Художній музей Перес[16], Design Museum Den Boschd[17], TextileMuseumd[18], Print Collectiond[19], Денверський художній музей, Тель-Авівський музей мистецтв, Von der Heydt Museumd, LaM (Lille Métropole musée d'art moderne, d'art contemporain et d'art brut)d, Kunsthaus Zürichd, Queensland Art Gallery & Gallery of Modern Artd і Artizon Museumd
Автограф
CMNS: Фернан Леже у Вікісховищі

Ферна́н Леже́, повне ім'я Жозе́ф Ферна́н Анрі́ Леже́ (фр. Joseph Fernand Henri Léger; * 4 лютого 1881, Аржантан, Нормандія, Франція — † 18 серпня 1955, Жіф-сюр-Івет, Нормандія, Франція) — французький художник, графік, скульптор, кінорежисер, один з піонерів кубізму.

Біографія

[ред. | ред. код]

Фернан Леже, народився в містечку Аржантан (департамент Орн у Нижній Нормандії) в родині торговця худобою, виховувала його сама мати, бо у віці чотирьох років він втратив батька. Вчився він мало і починав як архітектор, але відомо, що з ранніх років працював креслярем навчаючись у архітектора з Кану. 1900 року він влаштовується з допомогою своїх земляків — художників з Аржантану Андре Маре (André Mare) та Анрі Вьєля (Henri Viel) в Парижі.

Військову службу проходив в містечку Версаль.

У 1902—1903 рр. навчався в Школі декоративних мистецтв, потім в Школі красних мистецтв, але його відрахували. Свої роки навчання в офіційних навчальних закладах Леже пізніше зневажливо назвав «три порожні та марні роки».

У віці 25 років звернувся до живопису. На молодого тоді митця справили враження імпресіоністи і він працював з використанням їх настанов. Пізніше він знищив свої ранні твори як недосконалі.

У 1907 р. відвідав ретроспективну виставку творів Сезанна, і, сам прихильник прямокутних форм, звернувся до спрощених фігур у живо́писі.

У 1910 р. сформувалося мистецьке угруповання як відгалуження кубізму — «Група Пюто» (Puteaux Group). Леже приєднався до них, але в його творах зростали елементи абстракціонізму, відмови від фігуративного мистецтва. Перевага трубчастих конструкцій спонукала художніх критиків назвати цей період — тубізм. На відміну від імпресіоністів, Леже постійно використовує чорну фарбу з площинами чистих кольорів — синьої, червоної, жовтої, фіолетової. Устрій цих картин хаотичний, захаращений. незважаючи на спрощені форми.

На початку світової війни у 1914 р. мобілізований на фронт. У 1916 р. ледве не помер через отруєння іпритом, який використала німецька сторона проти своїх ворогів. Потрапив до шпиталю. Демобілізувався та одружився у грудні 1919 року.

У 1924 році Амеде Озанфан та Леже створили безоплатну художню школу, де разом з ними працювали жінки-художниці Олександра Екстер та Марі Лорансен.

У 1931 р. Леже відвідав Нью-Йорк, де виконав замовлення Нельсона Рокфеллера. А в 1935 р. Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку організував виставку його творів. У роки Другої світової війни Леже мешкав у Сполучених Штатах. 1945 року повернувся до Франції. На хвилі повоєнного піднесення вступив до лав комуністичної партії Франції.

Твори цього періоду менш абстрактні, художник звертається до сцен повсякденного життя, зображує будівників, акробатів, водолазів. звертається до створення вітражів, мозаїк, кераміки, поліхромних скульптур.

Перша дружина митця померла у 1950 р. Леже познайомився з Надією Ходасевич, білорускою за походженням. У 1952 р. вони побралися.

В останні роки життя встиг створити мозаїки та вітражі для Центрального університету Венесуели в місті Каракас, а також мозаїки для Оперного театру Сан-Паулу.

Леже помер 18 серпня 1955 р. в своєму будинку в Жіф-сюр-Івет, що в Нормандії.

Найвідоміші твори

[ред. | ред. код]

Живопис

[ред. | ред. код]
  • Оголені в лісі, 1910
  • «Дама в блакитному», 1912.
  • Місто, 1919, Музей сучасного мистецтва, Нью-йорк
  • Натюрморт з келихом для пива,1921, галерея Тейт
  • Дві жінки, 1922, Національна галерея, Вашингтон.
  • Оголена на червоному тлі, 1927.
  • Дві сестри, 1935
  • Адам та Єва, декільна версій
  • Три музики, 1944.
  • Портрет Наді Леже, 1949, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • Будівники, 1951.
  • Жінка з птахом, 1952.
  • Птахи, 1953.

Кіно

[ред. | ред. код]
  • фільм «Механічний балет» (фр. Ballet mécanique) (1924)

Декоративне мистецтво

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://actu.fr/insolite/toussaint-quelles-sont-les-celebrites-enterrees-en-essonne_46091418.html
  2. ↑ а б в г RKDartists
  3. ↑ https://vocus.cc/artist/5a121058eceaed97b402473d
  4. ↑ https://hedendaagsesieraden.nl/2020/02/27/claude-de-soria/
  5. ↑ https://www.moma.org/calendar/exhibitions/3871
  6. ↑ http://americanabstractartists.org/current-members/past/
  7. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  8. ↑ https://www.sfmoma.org/artist/Fernand_L%C3%A9ger/
  9. ↑ Fernard Léger
  10. ↑ Le samovar démonté
  11. ↑ Les fumeurs
  12. ↑ De accordeon
  13. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  14. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/leger-fernand-1
  15. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  16. ↑ https://www.pamm.org/en/artwork/2006.34
  17. ↑ La branche — 1952.
  18. ↑ Interieurtextiel 'Parade Sauvage' — 1955.
  19. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/412493

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фернан_Леже&oldid=43347055