Фредерік Гартт — Вікіпедія

Фредерік Гартт
Народився	22 травня 1914(1914-05-22)[4] Бостон, США[1]
Помер	31 жовтня 1991(1991-10-31)[1][2][3] (77 років) Вашингтон, США[1][4]
Країна	США
Діяльність	мистецтвознавець, історик
Alma mater	Інститут образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університетуd[4] і Колумбійський університет[4]
Знання мов	англійська[3]
Заклад	Університет Вірджинії[5], Коледж Сміт[4] і Художня галерея Єльського університету[4]
Членство	Monuments, Fine Arts, and Archives programd[4]
Батько	Rollin Lynde Harttd
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1946, 1954)

Фредерік Гартт (англ. Frederick Hartt;22 травня 1914 — 31 жовтня 1991) — американський дослідник епохи Відродження, письменник і професор з мистецтвознавства. Серед його книг «Історія мистецтва італійського Відродження» (англ. History of Italian Renaissance Art), «Мистецтво: історія живопису, скульптури та архітектури» (англ. Art: A History of Painting, Sculpture, and Architecture; два томи), «Мікеланджело» (серія «Майстри мистецтва»), «Сікстинська капела» та «Відродження в Італії та Іспанії» (серія «Музей Метрополітен»). Він також брав участь у каталогізації та репатріації творів мистецтва, награбованих і вкрадених Третім рейхом під час Другої світової війни^[6].

Фредерік Гартт народився 22 травня 1914 року в Бостоні, штат Массачусетс^[7], в сім'ї Ролліна Лінда Гартта (англ. Rollin Lynde Hartt) та Джессі Кларк Найт (англ. Jessie Clark Knight; після шлюбу — Гартт)^[6]. Він закінчив Колумбійський коледж у 1935 році та отримав ступінь доктора філософії в Інституті образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університету в 1950 році; темою його дисертації були Джуліо Романо і Палаццо Те^[6][8].

З 1942 по 1946 рік, під час Другої світової війни, Гартт був офіцером у програмі «Monuments, Fine Arts, and Archives program» (захист пам'ятників, образотворчого мистецтва та архівів) армії США та отримав бронзову зірку^[6]. Його також зробили почесним громадянином Флоренції, а італійський уряд нагородив Лицарським хрестом.

З 1949 по 1960 рік він викладав на факультеті історії мистецтв Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, а з 1960 по 1967 рік викладав в Університеті Пенсільванії. У 1967 році він переїхав до Університету Вірджинії, де він очолював художній факультет із 1967 по 1976 роки^[6].

1969 року Гартт опублікував підручник з огляду мистецтва Відродження «Історія італійського мистецтва Відродження: живопис, скульптура, архітектура» (англ. History of Italian Renaissance Art: Painting, Sculpture, Architecture), який неодноразово переглядався та перевидавався^[6].

У 1984 році він став почесним професором Університету Вірджинії^[7].

Гаррт помер у Вашингтоні, округ Колумбія, 31 жовтня 1991 року^[7].

У 1986 році Гартт підтвердив автентичність гіпсової статуї безголового торсу як оригінал роботи Мікеланджело. «У березні 1987 року він представив свої висновки в Нью-Йоркській академії наук, де кілька інших учених підтвердили його судження»^[8]. Пізніше англійська газета «The Independent» опублікувала статтю, в якій натякала, що Гартт діяв нечесно. Він подав на газету до суду за наклеп. Хоча Гартт виграв справу, суддя зменшив присуджену суму, оскільки Гартт прийняв «комісію з продажу статуї після того, як його висновки про це[її оригінальність] були опубліковані»^[8].

• Hartt, Frederick (1949). Florentine Art Under Fire. Princeton, NJ: Princeton University Press.
• Hartt, Frederick (1953). Sandro Botticelli. Harry N. Abrams, Inc.
• Hartt, Frederick (1964). Love in Baroque Art. J.J. Augustin.
• Hartt, Frederick (1968). Michelangelo: The Complete Sculpture. ISBN 9780810903005.
• Hartt, Frederick (1969). History of Italian Renaissance Art: Painting, Sculpture, Architecture. Harry N. Abrams, Inc. ISBN 9780810911635.

• Kleinbauer, W. Eugène (1989). Modern perspectives in Western art history: an anthology of twentieth-century writings on the visual arts; Volume 25 of Medieval Academy reprints for teaching. University of Toronto Press, 1989. с. 293. ISBN 0-8020-6708-5.