Вашингтонський університет у Сент-Луїсі — Вікіпедія

Вашингтонський університет в Сент-Луїсі
англ. Washington University in St. Louis WashU
38°38′53″ пн. ш. 90°18′18″ зх. д. / 38.648° пн. ш. 90.305° зх. д. / 38.648; -90.305
Назва латиною	Universitas Washingtoniana
Тип	приватний дослідницький університет
Країна	США
Розташування	Сент-Луїс, Міссурі
Гасло	лат. Per veritatem vis
Гасло українською	Сила через правду
Засновано	22 лютого 1853; 171 рік тому (1853-02-22)
Засновник	Веймен Кроу
Ректор	Ендрю Д. Мартін
Ендавмент	7 953 986 000 $[1], 12 252 329 282 $[2] і 13 536 002 868 $[2]
Студентів	16 244
Співробітників	19 646
Кольори	червоний та зелений
Членство у	ORCID[d][4][5], Федерація цифрових бібліотекd[3], Асоціація наукових бібліотекd[6], arXiv.org[7], Асоціація американських університетів[8][9], Національний гуманітарний альянсd[10], Higher Education Leadership Initiative for Open Scholarshipd[11], Коаліція мережевої інформаціїd[12], SPARC[13] і Коаліція міських і столичних університетівd[14]
Мова викладання	англійська
Випускники	Категорія:Випускники Вашингтонського університету в Сент-Луїсі
Штаб-квартира	Сент-Луїс
Сайт	wustl.edu
Washington University in St. Louis у Вікісховищі

Вашингтонський університет у Сент-Луїсі (англ. Washington University in St. Louis) — приватний дослідницький університет у Сент-Луїсі, штат Міссурі, США. Заснований у 1853 році, університет названий на честь Джорджа Вашингтона, генерала континентальної армії та першого президента Сполучених Штатів.

Університет складається з восьми шкіл бакалаврату, магістратури та професійних шкіл, у тому числі Коледжу гуманітарних і природничих наук, Школи соціальної роботи імені Джорджа Воррена Брауна, Оліновської бізнес-школи, Медичної школи Вашингтонського університету, Маккелвівської інженерної школи, Школи права Вашингтонського університету, Школи післядипломної та професійної освіти та Школи дизайну та образотворчих мистецтв імені Сема Фокса.

Вашингтонський університет є членом Асоціації американських університетів з 1923 року та класифікується як «R1: Докторські університети — університет з дуже високим обсягом дослідницької діяльності».^[15][16] У 2021 році Національний науковий фонд поставив Вашингтонський університет на 25 місце серед академічних закладів США за витратами на дослідження та розробки.^[17][18] Університетська спортивна команда «Вошингтон-юніверсіті Беарз» грає в третьому дивізіоні Національної асоціації студентського спорту як член-засновник Університетської спортивної асоціації.

Станом на 2023 рік 26 лауреатів Нобелівської премії, 11 лауреатів Пулітцерівської премії, 4 лауреати поетів США та 6 стипендіатів Макартура були викладачами або випускниками.^[19][20] Серед випускників Вашингтонського університету також є: 16 президентів університетів, 21 член Конгресу США, 30 стипендіатів Родса, 7 стипендіатів Маршалла та 2 стипендіати Черчилля.^[21][22][23]

17 ділових, політичних та релігійних лідерів Сент-Луїса були занепокоєні відсутністю на Середньому Заході вищих навчальних закладів і замислились над створенням університету.^[24] Сенатор штату Міссурі Веймен Кроу та унітаріанський священник Вільям Ґрінліф Еліот, дід поета Томаса Стернза Еліота, очолили зусилля зі створення вищого навчального закладу.

Першим ректором університету був Джозеф Ґібсон Гойт. У 1853 році Веймену Кроу вдалося домогтись, щоб Генеральна асамблея штату Міссурі надала університету хартію, а Вільям Ґрінліф Еліот був призначений президентом університетської опікунської ради. На ранній стадії Еліот звернувся за підтримкою до членів місцевих ділових кіл, включаючи бізнесмена Джона О'Феллона, але Еліот не зміг домогтися постійного фінансування. Вашингтонський університет вирізняється серед великих американських університетів тим, що він не мав попередньої фінансової підтримки. Заклад не мав ані підтримки з боку релігійної організації, ані з боку жодного багатого спонсора, ані цільової державної підтримки. До цього дня Вашингтонський університет контролюється опікунською радою, яка відповідно до хартії призначає своїх членів.^[25]

Протягом перших трьох років з моменту заснування назва університету змінювалась кілька разів. Спочатку Опікунська рада схвалила назву «Семінарія Еліота», але Вільяму Еліоту було ніяково називати університет своїм іменем. Крім того, він заперечував проти створення семінарії, оскільки це б означало, що університет мав би пропонувати певне релігійне навчання. Він вважав, що університет не має прив'язуватись до певної релігії.^[26]

Під тиском Еліота Опікунська рада створила спеціальну групу, якій було доручено підібрати назву для університету. Групу очолив місцевий юрист і майбутній федеральний суддя Семюель Тріт. Через кілька місяців група Тріта запропонувала назвати університет Вашингтонським інститутом на честь першого президента країни Джорджа Вашингтона. У 1854 році Опікунська рада змінила назву на «Вашингтонський інститут» на честь Джорджа Вашингтона та тому, що хартія для закладу була випадково надана у день народження Вашингтона, 22 лютого.^[27] Присвоєння університету імені першого президента країни лише за сім років до громадянської війни в США та в період гострого національного розколу не було випадковістю. У цей час конфлікту американці захоплювалися Джорджем Вашингтоном як батьком-засновником США і символом національної єдності. Опікунська рада вважала, що університет має бути об'єднуючою силою в сильно розділеному Міссурі. У 1856 році університет змінив свою назву на «Вашингтонський університет».

Незважаючи на те, що заклад отримав статус університету, протягом багатьох років Вашингтонський університет функціонував переважно як вечірня школа, розташована на 17-й вулиці та Вашингтон-авеню в центрі Сент-Луїса. Через обмежені фінансові ресурси Вашингтонський університет спочатку користувався громадськими будівлями. Заняття розпочалися 22 жовтня 1854 року в будівлі Бентонівської школи. Спочатку університет оплачував вечірні заняття, але по мірі того, як їхня популярність зростала, їх фінансування було передано державним школам Сент-Луїса.^[28] Зрештою Опікунська рада знайшла кошти на будівництво Академік-холу та півтора десятка інших будівель. Пізніше університет поділився на три заклади: Школу ручної праці, Академію Сміта та Інститут Мері.

У 1867 році університет відкрив першу приватну неконфесійну школу права на захід від річки Міссісіпі. Близько 1882 року Вашингтонський університет розширився на численні кафедри, які розташовувалися в різних будівлях по всьому Сент-Луїсу. Медичні заняття вперше були проведені у Вашингтонському університеті в 1891 році після того, як Медичний коледж Сент-Луїса вирішив приєднатися до університету, створивши Медичну школу. Однак, вже близько до 1890-х років університет був на межі фінансового краху, доки Роберт Соммерс Брукінґс, президент Опікунської ради, не взявся за оздоровлення фінансів університету та придбання землі для нового студмістечка. Брукінґс відіграв важливу роль у зборі грошей для університету, с тих пір як Еліот, головний організатор збору коштів для університету, помер.

У 1896 році Голмс Сміт, викладач малювання та історії мистецтва, розробив те, що стане основою для печатки сучасного університету. Печатка складається з елементів родинного герба Вашингтона та символу французького короля Людовика IX, на честь якого названо місто Сент-Луїс.^[29]

Протягом першого півстоліття свого існування Вашингтонський університет розташовувався в центрі Сент-Луїса, в районі Вашингтон-авеню, Лукас-Плейс і Лакаст-стріт. До 1890-х років, завдяки різкому розширенню Медичної школи та новому благодійнику в особі Роберта Брукінґса, університет почав рухатися на захід. Рада директорів університету розпочала процес пошуку відповідного місця та найняла ландшафтно-архітектурну фірму Olmsted, Olmsted & Eliot з Бостона. Комітет у складі Роберта С. Брукінґса, промисловця Генрі Вер Еліота та Вільяма Г'юза знайшов ділянку площею 41, 7 гектарів, що розташовувалась одразу за лісопарковою зоною Форест-Парк, який знаходився на захід від межі міста в окрузі Сент-Луїс . Вважалося, що висота землі нагадує Акрополь і надихнула неофіційну назву студмістечка — Hilltop, що з англійської перекладається як «Вершина холму». У 2006 році студмістечко було перейменовано на Денфорт-кампус на честь колишнього ректора Вільяма Г. Денфорта.^[30]

У 1899 році університет оголосив загальнодержавний конкурс проектів нового студмістечка.^[31] Відома філадельфійська фірма Cope & Stewardson (ті самі архітектори, які спроектували значну частину Пенсільванського університету та Принстонстького університету) перемогла зі своїм планом ряду чотирикутних будівель в стилі колегіальної готики, натхненних Оксфордським і Кембриджським університетами.^[32]

20 жовтня 1900 року відбулось закладення камню першої будівлі, Буш-холу. Невдовзі після цього почалося будівництво Брукінґс-холу, Ріджлі-холу та Каплз-холу.^[33]

Університет відклав заселення цих будівель до 1905 року для проведення Всесвітньої виставки 1904 року та літніх Олімпійських ігор 1904 року, що дозволило університету побудувати десять замість спочатку запланованих семи будівель. Початковий ансамбль будівель став зразком для будівництва Денфорт-кампусу; за деякими винятками, будівництво та розширення Денфорт-кампусу, а також вибір будівельних матеріалів відбувались за оригінальним планом філадельфійської фірми Cope & Stewardson.^[32]

В 1915 року було завершено будівництво нового медичного комплексу на вулиці Кінґс-Хайвей у теперішньому районі Сент-Луїса Центральний Вест-Енд. У 1918 році у Вашингтонському університеті почали навчання перші жінки-медичні студентки.^[34]

Під час Другої світової війни в рамках Мангеттенського проекту у Вашингтонському університеті використовувався циклотрон для виробництва невеликих кількостей нещодавно відкритого елемента плутонію за допомогою нейтронного бомбардування нітрату уранілу. Плутоній, вироблений там у 1942 році, був відправлений до металургійної лабораторії Чиказького університету, де команда Глена Сіборга використовувала його для вилучення, очищення та вивчення характеристик екзотичної речовини.^[35][36]

Пропрацювавши 22 роки в Чиказькому університеті, Комптон повернувся до Сент-Луїса в 1946 році, щоб стати дев'ятим ректором Вашингтонського університету.^[37] Комптон відновив футбольну команду Вашингтонського університету, заявивши, що відтепер у спортивні ігри гратимуть на «суворо аматорській» основі без спортивних стипендій. Під керівництвом Комптона кількість вступників до університету різко зросла, головним чином завдяки тому, що ветерани Другої світової війни користувалися своїми пільгами.^[38]

Десегрегація Вашингтонського університету почалася в 1947 році з Медичної школи та Школи соціальної роботи.^[39] Університет поклав край расовій сегрегації на своїх бакалаврських кафедрах у 1952 році. Таким чином, Вашингтонський університет став останнім місцевим вищим навчальним закладом, який здійснив десегрегацію. У 1940-х роках університет зіткнувся з критикою з боку місцевих афроамериканських засобів масової інформації, яка включала кампанію написання листів церквами, місцевою Міською лігою та юридичних звітів Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення, які прагнули позбавити університет безподаткового статусу.

У другій половині 20-го століття Вашингтонський університет перетворився з приміського коледжу на всесвітньо відомий заклад.^[40] У 1957 році почалося планування будівництва «Півдня 40» — комплексу сучасних гуртожитків, в яких переважно проживають першокурсники та деякі другокурсники.^[41]

Завдяки доступному в студмістечку житлу, університет, студентам якого доводилось їздити з інших ближніх місць, став привабливим для більшої кількості абітурієнтів з усієї країни.^[42] Вже в 1964 році більше двох третин нових студентів прибули з-за меж Сент-Луїса.^[43]

У 1971 році опікунська рада призначила ректором університету Вільяма Генрі Денфорта, який провів університет через соціальну та фінансову кризу 1970-х років, зміцнив медичну школу та покращив часто напружені відносини між університетом та громадою Сент-Луїса. Під головуванням Денфорта було створено 70 нових професорських посад, побудовано десятки будівель, залучено фінансування у розмірі 1,72 мільярда доларів США та втричі збільшено суму студентських стипендій.^[40]

В 1976 році Опікунська рада університету вирішила додати до назви університету фразу «в Сент-Луїсі», щоб університет краще вирізнявся у національних ЗМІ .^[44]

У 1995 році Марк С. Райтон, колишній ректор Массачусетського технологічного інституту, був обраний 14-м ректором університету.^[45] Під час перебування Райтона на посаді ректора кількість заявок на вступ до бакалаврату Вашингтонського університету зросла більш ніж удвічі. З 1995 року до університету приєдналось понад 190 професорів, було оновлено навчальний план із гуманітарних і природничих наук, а також завершено будівництво понад 30 нових будівель.^[46]

У 2002 році Вашингтонський університет став співзасновником інноваційної спільноти Cortex у сент-луїському районі Мідтаун. Cortex є найбільшим інноваційним центром на Середньому Заході, де розташовані офіси компаній Square Inc., Microsoft, Aon, Boeing і Centene. Інноваційний центр за 14 років створив понад 3800 технологічних робочих місць.^[47][48]

У 2005 році Вашингтонський університет заснував Макдоннелську Міжнародну наукову академію — міжнародну мережу провідних дослідницьких університетів, з початковим внеском у розмірі 10 мільйонів доларів від американського бізнесмена Джона Ф. МакДоннела.^[49][50] Академія, яка обирає вчених із 35 університетів-партнерів по всьому світу, була створена для формування когорти майбутніх лідерів, зміцнення зв'язків із провідними іноземними університетами та сприяння глобальній обізнаності та соціальній відповідальності.^[51][52]

У жовтні 2021 року Вашингтонський університет оголосив, що додатково інвестує 1 мільярд доларів у фінансову допомогу студентам.^[53] Університет практикує зарахування студентів без врахування їхніх фінансових можливостей і задовольняє 100 % підтверджених потреб зарахованих студентів.^[54] Нова ініціатива фінансової допомоги під назвою «Ворота до успіху» включала 800 мільйонів доларів США у вигляді цільового фінансування вступників на бакалаврат, тобто університет не враховуватиме фінансову ситуацію абітурієнта, приймаючи рішення щодо вступу, але задовольнить 100 % продемонстрованих фінансових потреб зарахованих студентів.^[55] Ще 200 мільйонів доларів буде виділено на фінансову допомогу для аспірантів і студентів-спеціалістів Браунівської школи, Школи права та Медичної школи, а також у студентів сферах бізнесу, інженерії, мистецтва та архітектури, гуманітарних і природничих наук.^[54]

У 2022 році Вашингтонський університет був одним із 10 університетів, обраних для приєднання до програми Kessler Scholars Collaborative, яка надає підтримку обраним студентам наукових, технічних, інженерних та математичних спеціальностей, які є студентами вищих навчальних закладів в першому поколінні та які підходять під критерії для отримання субсидії Пелл-Ґрант.^[56]

У 2022 році Вашингтонський університет розробив безголкову назальну вакцину для боротьби з COVID-19.^[57]

Вашингтонський університет обирався Комісією з президентських дебатів для проведення більшої кількості президентських і віце-президентських дебатів, ніж будь-який інший навчальний заклад в історії.^[58]

Президентські дебати в університетському студмістечку проходили 4 рази, а віце-президентські — 1 раз: перші президентські дебати 1992 року відбулися 11 жовтня 1992 року,^[59] треті президентські дебати 2000 року відбулися 17 жовтня,^[59] другі президентські дебати 2004 року відбулися в жовтні 8,^[59] єдині віце-президентські дебати 2008 року між Джо Байденом і Сарою Пейлін 2 жовтня^[60] та другі президентські дебати 2016 року 9 жовтня. Університет мав провести дебати в 1996 році, але ці дебати було скасовано, у зв'язку з тим, що кількість запланованих дебатів скоротили до двох.^[61][62]

Всупереч думці більшості студентів, університет вирішив не ставати місцем проведення президентських дебатів 2020 року.^[63]

В рейтингу американських університетів на 2024 рік, що складається виданням US News & World Report, Вашингтонський університет у Сент-Луїсі посів 24 місце. В рейтингу «Навчальний заклад з найкращою цінністю», який також складається US News & World Report, університет обійняв 18 місце. В рейтингу навчальних закладів з найкращою програмою з інжинірингу, що також складається US News & World Report, університет посів 46 місце. Крім того, університет посів 26 місце в рейтингу навчальних програм з економіки для студентів бакалаврату, 51 місце — в рейтингу досвід першокурсників, 48 місце — в рейтингу викладання для студентів бакалаврату.^[64]

В рейтингу видання Forbes за 2023 рік університет посів 40 місце.^[65]В рейтингу американських університетів видання Washington Monthly за 2023 рік університет посів 27 місце.^[66] В рейтингу коледжів на 2024 рік, що складається виданням The Wall Street Journal, університет посів 26 місце.^[67]

Університетський Денфорт-кампус площею 169 акрів межує з лісопарковою зоною Форест-Парк Сент-Луїса та Клейтона та Юніверсіті-Сіті, Міссурі .

Велика частина Денфорт-кампусу визнана історичним районом Гілтоп-кампусу Вашингтонського університету, якому 27 лютого 1987 р. надано статус національної історичної пам'ятки^[68][69]

Інститут заснований завдяки великому грошовому внеску колишнього конгресмена США Річарда Гефардта. Серед основних напрямів діяльності Гефардського інституту: запрошення спікерів, стажування та послуги з працевлаштування, надання грошової підтримки викладачам і студентам для викладання та навчання в місцевій громаді, підтримка спільних заходів із громадськими службами та програма літніх стипендій, де університет фінансово підтримує студентів, які проходять безоплатну практику у сфері державної служби.

Художній музей Мілдред Лейн Кемпер, заснований у 1881 році, є одним із найстаріших навчальних музеїв у країні.^[70] Колекція включає роботи американських і європейських художників 19, 20 і 21 століть, зокрема Джорджа Калеба Бінгема, Томаса Коула, Пабло Пікассо, Макса Ернста, Александра Колдера, Джексона Поллока, Рембрандта, Роберта Раушенберга, Барбари Крюгер і Крістіана Болтанскі.

Також у комплексі розміщується Музей грошей Ньюмана, де виставлена колекція американського нумізмата Еріка П. Ньюмана. У жовтні 2006 року Художній музей Кемпер переїхав зі свого попереднього місця, Стайнберґ-холу, до нового приміщення, спроектованого колишнім викладачем Вашингтонського університету Фуміхіко Макі. Художній музей Кемпер розташований прямо навпроти Стайнберґ-холу, який був першою роботою Макі, виконаною на замовлення.

Медичний центр Вашингтонського університету займає територію площею 75,3 гектари, що розтягнулась на 18 міських кварталів, розташованих уздовж східного краю Форест-Парку в центральному районі Вест-Енд у Сент-Луїсі .^[71] У кампусі розташована Медична школа Вашингтонського університету та пов'язані з нею навчальні лікарні.

У 2019 році Вашингтонський університет отримав грант у розмірі 7,6 мільйона доларів США від Національного інституту раку на створення Наукового центру впровадження боротьби з раком для усунення розбіжностей у лікуванні онкологічних захворювань у частинах Міссурі та Іллінойсу.^[72] У 2022 році Інститут клінічних і трансляційних наук Вашингтонського університету отримав п'ятирічний грант у розмірі 61 мільйон доларів від Національного центру розвитку трансляційних наук Національного інституту охорони здоров'я, щоб зосередитися на персоналізованій медицині, рівності в охороні здоров'я та різноманітності.^[73]

Тайсонівський дослідницький центр займає територію площею 795 гектарів польової станції, розташованої на захід від Сент-Луїса на річці Мерамек. Вашингтонський університет отримав цю територію як надлишкову власність від федерального уряду в 1963 році. Дослідницький центр використовується університетом як біологічна польова науково-дослідницька станція та науково-освітній центр.

В Північному та Західному кампусах Вашингтонського університету в основному розташовуються адміністративні будівлі. Північний кампус розташований у Сент-Луїсі біля району Делмар-Луп. Територія Північного кампусу разом із будівлею була придбана в 2004 році. Раніше тут розташовувалась фабрика з пошиття форменого одягу.^[74] На території північного кампусу розташовані кілька адміністративних відділів університету, а також складські приміщення.Західний кампус розташований на відстані приблизно 1,6 кілометрів на захід від Денфорт-кампусу у Клейтоні, штат Міссурі, і в основному складається з чотириповерхової будівлі колишнього універмагу, де переважно розташовані адміністративні приміщення. Раніше в будівлі Вест-кампус розташовувалась клейтонська філія універмагу Famous-Barr. Університет придбав цю будівлю та прилеглу парковку в 1990 році та розпочав серію реновацій.^[75]

Коледж гуманітарних і природничих наук є центральним підрозділом бакалаврату університету, який складається з 330 штатних і постійних викладачів, а також понад 100 вчених-дослідників, викладачів, митців і запрошених лекторів, які обслуговують понад 3700 студентів у 40 академічних кафедрах, поділених за напрямами на кафедри гуманітарних наук, соціальних наук та природничих наук та математики. Середній розмір навчальної групи в Коледжі гуманітарних та природничих наук складає 18 студентів, при цьому понад 80 % навчальних груп мають менше 24 студентів. Майже половина студентських класів налічує менше 10 студентів. Співвідношення студентів і викладачів становить 7:1.

Коледж гуманітарних і природничих наук пропонує курси більш ніж дванадцяти мов, включаючи арабську, іврит, іспанську, німецьку, французьку, суахілі, китайську, японську, корейську, російську, грецьку, італійську, гінді, португальську та латину. Школа безперервної та професійної освіти також пропонує заняття зі шведської, в'єтнамської, ірландської та чеської мов.

Заснована як школа комерції та фінансів у 1917 році, Оліновська бізнес-школа була названа на честь підприємця Джона М. Оліна в 1988 році. Серед академічних програм школи — програма бакалавра наук ділового адміністрування, програма Магістра ділового адміністрування, програма професійного магістра ділового адміністрування, програма Магістра ділового адміністрування для керівників компаній, програма Магістра наук з фінансів, програма Магістра наук з управління системою постачання, Магістр наук з аналізу поведінки споживачів, Магістр бухгалтерського обліку, програма для отримання подвійного ступеню Глобального Магістра фінансів, а також докторські програми та бездипломні програми навчання для керівників компаній. У 2002 році в Шанхаї у співпраці з Фуданським університетом було створено програму Магістра ділового адміністрування.

По всьому світу нараховується понад 16 000 випускників Оліновської бізнес-школи.^[76] За останні кілька років фонд бізнес-школи зріс до 213 мільйонів доларів (2004), а щорічні внески становлять у середньому 12 мільйонів доларів на рік.^[77]

Студенти програми бакалавра наук ділового адміністрування проходять 40–60 % своїх курсів у бізнес-школі та можуть обрати спеціальність у восьми сферах: бухгалтерський облік, підприємництво, фінанси, менеджмент охорони здоров'я, маркетинг, управлінська економіка та стратегія, організація та людські ресурси, міжнародний бізнес, і керування ланцюгом постачання. Аспіранти можуть отримати ступінь магістра ділового адміністрування, навчаючись на денній формі або заочній формі. Студенти також можуть вивчати факультативні курси з інших дисциплін Вашингтонського університету, включаючи право та багато інших галузей.

Школу дизайну та образотворчого мистецтва імені Сема Фокса було засновано в 2006 році шляхом об'єднання кафедр архітектури та мистецтва з університетським музеєм. До складу школи входять:

• Архітектурний коледж
• Вища школа архітектури та міського дизайну
• Коледж мистецтв
• Вища школа мистецтв
• Художній музей Мілдред Лейн Кемпер, який вважається однією з найвидатніших університетських колекцій мистецтва в країні.^[78]

Школа зосереджується на медицині та здоров'ї, енергетиці та навколишньому середовищі, підприємництві та безпеці.

31 січня 2019 року Школу інженерії та прикладних наук було перейменовано на Маккелвівську Інженерну школу.^[79] Це перейменування в честь шанованого опікуна та видатного випускника Джима Маккелві-молодшого, співзасновника компанії Square Inc., після його значного фінансового внеску.^[80]

У червні 2023 року Вашингтонський університет оголосив про перейменування та реконструкцію Університетського коледжу на Школу безперервної та професійної освіти.^[81] Школу було створено для дорослих учнях із фокусом на швидко зростаючих і високооплачуваних галузях, таких як аналіз даних, освіта, охорона здоров'я та менеджмент.^[81]

Школа права Вашингтонського університету пропонує спільні програми з Оліновською бізнес-школою, Вищою школою гуманітарних і природничих наук, Медичною школою та Школою соціальної роботи. Також у Школі права можна отримати ступінь магістра права інтелектуальної власності та технологічного права, ступінь магістра права в сфері оподаткування, ступінь магістра права США для іноземних юристів, ступінь магістра юридичних наук та ступінь доктора права.

Медична школа Вашингтонського університету була заснована в 1891 році. У рейтингу видання US News & World Report медичних шкіл США за 2021 рік вона посіла шосте місце у рейтингу досліджень^[82] та 31 місце за навчання первинній медичній допомозі.^[83] Макдоннелський Інститут генома (директор Річард К. Вілсон) розташований у Медичній школі Вашингтонського університету; це один із трьох головних центрів секвенування ДНК у США, які фінансуються Національним інститутом здоров'я США, і відіграв значну роль у проекті геному людини.^[84] У 2022 році Медична школа Вашингтонського університету посіла третє місце серед медичних шкіл США за обсягом отриманого від Національного інституту здоров'я фінансування.^[85][86]

Школу соціальної роботи імені Джорджа Воррена Брауна була заснована в 1925 році. Школа пропонує програми для здобуття наступних академічних ступенів: магістр соціальної роботи, магістр охорони здоров'я, доктор філософії в галузі соціальної роботи та доктор філософії в галузі охорони здоров'я. Школа була заснована Бетті Бофінгер Браун і названа на честь її чоловіка Джорджа Воррена Брауна, філантропа зі Сент-Луїса та співзасновника компанії з виробництва взуття Brown Shoe Company.

Більше 60 % студентів беруть участь у наукових дослідженнях у всіх галузях;^[87] За даними Центру вимірювання ефективності університетів, Вашингтонський університет вважається одним із 10 найкращих приватних дослідницьких університетів у країні.^[88] Спеціальний офіс досліджень студентів бакалаврату розташований в Денфорт-кампусі і слугує ресурсом для публікації можливостей прийняття участі в дослідженнях, консультування студентів щодо пошуку відповідних посад, які відповідають їхнім інтересам, видання студентських наукових журналів та надання грантів на дослідження, щоб фінансово уможливити проведення досліджень.^[89]

За даними Національного наукового фонду, у 2021 році Вашингтонський університет витратив 989 мільйонів доларів на дослідження та розробки, таким чином, посівши 25 місце в країні.^[17][18] Університет має понад 150 винаходів, профінансованих Національним інститутом охорони здоров'я, багато з них ліцензовані приватними компаніями. Урядові установи та некомерційні фонди, такі як Національний інститут охорони здоров'я, Міністерство оборони США, Національний науковий фонд і НАСА, фінансово забезпечують більшість досліджень, причому Вашингтонський університет є одним із найбільших одержувачів грантів Національного інституту здоров'я з року в рік.

НАСА розміщує свій вузол системи планетарних даних геонаук в студмістечку Вашингтонського університету. Професори, студенти та дослідники активно брали участь у багатьох безпілотних місіях на Марс. Професор Реймонд Арвідсон був заступником головного дослідника місії Mars Exploration Rover і одним із дослідників роботизованого маніпулятора посадкового модуля космічного апарату Фенікс.^[90]

Професор Вашингтонського університету Джозеф Лоуенштайн за допомогою кількох студентів брав участь у редагуванні, анотуванні та створенні цифрового архіву першої за 100 років публікації колективних творів поета Едмунда Спенсера. На підтримку цього проекту був отриманий великий грант від Національного фонду гуманітарних наук.^[91]

У 2019 році Folding@Home, проект розподілених обчислень для виконання молекулярно-динамічного моделювання динаміки білка, було перенесено до Медичної школи Вашингтонського університету зі Стенфордського університету. Проект, який зараз очолює Ґреґ Боумен, використовує час простою центрального процесора персональних комп'ютерів, що належать волонтерам, для проведення досліджень згортання білка.^[92] Дослідження Folding@home в основному зосереджені на біомедичних проблемах, таких як хвороба Альцгеймера, злоякісні пухлини, коронавірусна хвороба 2019 і хвороба, викликана вірусом Ебола. У квітні 2020 року Folding@home стала першою у світі обчислювальною системою exaFLOP із максимальною продуктивністю 1,5 екзафлопс, що робить її більш ніж у сім разів швидшою за найшвидший у світі суперкомп'ютер Summit і потужнішою за 100 найкращих суперкомп'ютерів світу разом узятих.^[93][94]

Макдоннелська міжнародна наукова академія — це альянс між університетами, який підтримує співпрацю в дослідженнях, розвиток спільних освітніх можливостей і проведення спільних дослідницьких конференцій.^[95][96] Програма названа на честь Джона Ф. МакДоннелла, який зробив початковий внесок в розмірі 10 мільйонів доларів для заснування академії в 2005 році^[97] Академія пропонує стипендіальну програму для іноземних студентів, які навчаються у Вашингтонському університеті.^[98] Основана місія академії полягає в тому, щоб, у партнерстві з іншими закладами світу, розвивати спільноту майбутніх світових лідерів.^[99] Вважається, що ця програма є першою у своєму роді в США.^[100]

Бібліотечна система Вашингтонського університету складається з 12 бібліотека. Оліновська бібліотека, яка вважається головною бібліотекою, розташована в центрі Денфорт-кампусу. За даними Американської бібліотечної асоціації, це 44-та найбільша бібліотека в США за обсягом томів, що містить понад 5,3 мільйона томів.^[101] У 2020 році видання Princeton Review включив Оліновську бібліотеку до 10-ти найкращих університетських бібліотек США.^[102] Решта 11 бібліотек в системі включають:

• Кранцберґівська бібліотека мистецтва та архітектури
• Бізнес-бібліотека
• Хімічна бібліотека
• Східно-Азіатська бібліотека
• Юридична бібліотека
• Медична бібліотека Кеннета і Ненсі Бернард Бекер
• Музична бібліотека
• Бібліотека з фізики
• Бібліотека соціальної роботи
• Спеціальні колекції та архіви
• Бібліотека Західного кампусу

У 2023 році Вашингтонський університет зарахував приблизно 16 550 студентів, які прибули з усіх 50 штатів США та понад 110 країн.^[103]

З 1832 студентів першого курсу, зарахованих восени 2023 року, 35 % були білими, 27 % були азійцями, 13 % були латиноамериканцями/іспаномовними, 12 % були темношкірими/афроамериканцями, 11 % були іноземцями, 1 % були індіанцями/корінними гавайцями/корінними жителями тихоокеанських островів і 1 % не ідентифікували себе; 52 % були жінками і 48 % були чоловіками.^[104]

В студмістечку Вашингтонського університету діє понад 300 студентських організацій.^[105] Більшість організацій засновані Студентською Спілкою Вашингтонського університету, в 2024 фінансовому році річний бюджет цих організацій склав 4,2 мільйони доларів США.^[106] Студентська спілка спонсорує широкомасштабні програми в студмістечку, включаючи семестровий концерт, безоплатне розповсюдження газет New York Times, USA Today та St. Louis Post-Dispatch через програму студентського читання. Спілка також фінансує університетське телебачення та радіостанцію.^[107]

У Вашингтонському університеті є велика кількість студентських музичних колективів, у тому числі 13 офіційних акапельних колективів. The Pikers, повністю чоловіча група, є найстарішою подібною групою в студмістечку. The Greenleafs, повністю жіноча група, є найстарішою (і єдиною) жіночою групою в студмістечку. The Mosaic Whispers, заснована в 1991 році, є найстарішою спільною групою в студмістечку. Ця група випустила 9 альбомів і їхні пісні були включені до кількох збірних альбомів, включаючи альбом Ben Folds Presents: University A Cappella! The Amateurs, група, пісні якої також увійшли до цього альбому, є ще одним акапельним гуртом, заснованим у студмістечку в 1991 році. Вони записали сім альбомів і багато гастролювали. After Dark^[108] — спільний акапельний гурт, заснований у 2001 році. Він випустив три альбоми та отримав кілька нагород неприбуткової організації «Сучасне акапельне товариство». У 2008 році група виступала на американському кабельному каналі MSNBC під час репортажів про віце-президентські дебати зі спеціально написаними піснями про Джо Байдена та Сару Пейлін.^[109]

У Вашингтонському університеті діють одинадцять братств і дев'ять сестринств. У 2020 році велика кількість довічних членів, в основному з сестринств, назавжди деактивувала свої відділи внаслідок сприйманого систематичного гноблення, расизму та сексизму.^[110] Деякі студенти закликали до повного скасування братств та сестринств у студмістечку.^[110] Станом на весну 2021 року приблизно 14 % студентів брали участь братствах та сестринствах.^[111]

Більшість гуртожитків у студмістечку розташовані у районі «Південь 40», названий через прилегле розташування на південній стороні Денфорт-кампусу. Це місце розташування всіх гуртожитків першокурсників, а також кількох гуртожитків другокурсників. Усі гуртожитки спільні для чоловіків та жінок. «Південь 40» організований як зручне для пішоходів середовище, де гуртожитки оточують центральний рекреаційний газон, відомий як Болото. В районі «Південь 40» розташовані найбільша їдальня в університетському містечку, центр здоров'я, офіс житлового фонду, штаб-квартира університетської поліції, різноманітні студентські підприємства, а також поля для бейсболу, софтболу та внутрішньоуніверситетських ігор.

Інша група гуртожитків, відома як The Village (в перекладі з англійської — село), розташована в північно-західному кутку Денфорт-кампусу. Північна сторона, відкрита лише для студентів старших курсів і січневих стипендіатів, складається з апартаментів Millbrook, The Village, Village East на території студмістечка та всіх будівель братств, крім будівлі братства Дзета-бета-тау, яка знаходиться за межами студмістечка та розташована на північний захід від району «Південь 40». Сестринства Вашингтонського університету не мають будівель за власним бажанням. The Village — це група гуртожитків, куди студенти зі схожими інтересами чи академічними цілями подають заявки як невеликі групи від 4 до 24 осіб, відомі як BLOC, щоб жити разом у кластерних апартаментах разом із студентами, які не належать до BLOC.

Крім того, Вашингтонський університет володіє кількома багатоквартирними будинками в межах пішої досяжності від Денфорт-кампусу. Житло в цих будинках доступне для студентів-старшокурсників.

Вашингтонський університет підтримує чотири основні студентські ЗМІ. Університетська студентська газета Student Life (в перекладі з англійської — Студентське життя) виходить двічі на тиждень під егідою Washington University Student Media, Inc., незалежної некомерційної організації, заснованої в 1999 році. Газета була заснована в 1878 році.

Радіостанція KWUR (90,3 FM) є офіційною студентською радіостанцією; WUTV — це університетський телеканал закритого типу.

Основним студентським політичним виданням університету є Washington University Political Review (WUPR), щомісячний журнал, який себе називають «багатопартійним». Студенти Вашингтонського університету видають два журнали з питань літератури та мистецтва: The Eliot Review та Spiers Intercollegiate Arts and Literary Magazine .

Крім того, університетській спільноті доступні багато інших університетських видань, починаючи від внутрішніх академічних журналів до глянцевих журналів для випускників і WUnderground, студентської сатиричної газети.^[112]

Вашингтонський університет був членом-засновником Університетської спортивної асоціації третього дивізіону Національної асоціації студентського спорту^[113], а раніше був членом-засновником Конференції долини Міссурі. Між 1907 і 1942 роками Вашингтонський університет грав з командами, які зараз класифікуються як команди першого дивізіону Національної асоціації студентського спорту. Університетська спортивна команда «Вошингтон-юніверсіті Беарз» виграла 24 чемпіонати Національної асоціації студентського спорту у третьому дивізіоні — два з крос-кантрі серед жінок (2011, 2018), два з легкої атлетики серед жінок (2017, 2023), один з легкої атлетики на відкритому повітрі серед жінок (2017), один з чоловічого тенісу (2008), два з чоловічого баскетболу (2008, 2009), п'ять з жіночого баскетболу (1998—2001, 2010),^[114] десять з жіночого волейболу (1989, 1991—1996, 2003, 2007, 2009)^[115] і один з жіночого футболу (2016)^[116] — і 262 титули конференцій у 16 різних видах спорту.^[117]

У Вашингтонському університеті діють 42 спортивні клуби.^[103] Чоловіча клубна команда з водного поло Вашингтонського університету досягла особливого успіху, завоювавши титул національного чемпіона в третьому дивізіоні Асоціації студентського водного поло в 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 і 2019 роках^[118][119] Фінансування спортивних клубів здійснюється з бюджету студентської спілки, оскільки кожен клуб вважається університетською групою.

• WILD — Walk In, Lay Down, семестровий концерт у Quad, на якому виконуються популярні музичні номери.
• Туртенський карнавал — найстаріший і найбільший студентський карнавал у країні^[120][121], який проводить Почесна організація Тертен.^[122]
• Vertigo — танцювальна вечірка, організована Радою інженерної школи, з інноваційним модульним танцювальним майданчиком зі світлодіодним підсвічуванням, побудованим студентами.
• Культурні шоу. Щороку групи студентів Вашингтонського університету влаштовують кілька мультикультурних шоу. Ashoka, південноазіатська студентська асоціація, влаштовує виставу на свято Дівалі, індійського фестивалю вогнів. «Чорна антологія» — це студентське мистецьке шоу, присвячене афроамериканській культурі . Фестиваль місячного Нового року — це студентська група, яка ставить виставу у співпраці з філантропічною партнерською організацією, щоб відсвяткувати місячний Новий рік за допомогою різноманітних азіатських сценічних мистецтв. Тиждень Африки та Фестиваль африканського кіно є щорічними подіями, які проводить Асоціація студентів Африки. Нарешті, Асоціація латиноамериканських студентів демонструє різні форми латиноамериканських та іспанських танців під час свого виступу «Карнавал».
• Брукінґс-хол — забобон серед студентів ніколи не наступати на печатку університету в Брукінґс-хол. Кажуть, що той, хто наступить на неї, не закінчить вчасно навчання.^[123]
• Конвокація — велике зібрання для нових студентів та їхніх сімей, щоб привітати їх в університеті. До нього, зокрема, входять виступи студентів старших курсів та керівництва університету.^[124]
• DUC N' Donuts — ця традиція відбувається в першу п'ятницю кожного місяця в Університетському центрі Денфорта (DUC). Ця традиція дозволяє студентам дізнаватися про щомісячні події, насолоджуючись безкоштовною кавою та пончиками.^[125]
• Дешевий обід — щосереди Рада інженерної школи пропонує піцу, чіпси та печиво за низьку ціну.^[126]
• Мистецький випускний вечір — щовесни студенти Школи дизайну та образотворчих мистецтв імені Сема Фокса влаштовують «офіційні» танці з творчим відтінком.^[127]
• Панелі підземного переходу — низка панелей уздовж стін підземного переходу, що з'єднує район «Південь 40» із Денфорт-кампусом. Традиція передбачає розпис кожного панно студентами та клубами для реклами майбутніх подій. Поруч із підземним переходом розташована велика бетонна куля, також розмальована для реклами студентських заходів.^[128]

Серед видатних випускників університету: голова англійського футбольного клубу Манчестер Юнайтед Аврам Глейзер;^[129] Генеральний директор Lionsgate Films, продюсерської компанії, що виробляє фільми, Джон Фелтгаймер;^[130] Засновник Men's Wearhouse, компанії — роздрібного продавця чоловічого одягу, Джордж Зіммер;^[131] колишній виконавчий директор міжнародної неурядової природоохоронної організації Greenpeace Філ Редфорд;^[132] Засновник біотехнологічної компанії Gilead Sciences Майкл Л. Ріордан;^[133] сербський політик Сініша Малі;^[134] Сенатор від Міссурі, Джим Талент;^[135] Сенатор від Невади, Чік Гехт;^[136] Конгресмен від штату Небраска, Гел Дауб;^[137] Журналісти-лауреати Пулітцерівської премії Кен Купер^[138][139] і Генк Клібанофф;^[140] Театральний продюсер, лауреат премії Тоні, Девід Меррік;^[141][142] бейсболіст Дел Максвілл ;^[143] і перший директор Глобальної програми Всесвітньої організації охорони здоров'я зі СНІДу Джонатан Манн.^[144] Крім того, список включає ведучу наукового шоу Дін Белл (Design Squad);^[145] автора бестселерів за версією New York Times, Сюзанну Кахалан;^[146] актрису Мері Вікс;^[147] телевізійного актора Джонні Кастла ;^[148] 41-й генерального прокурора Міссурі, Кріса Костера;^[149] золоту медалістку Паралімпійських ігор Кендалл Гретш;^[150] і радикальну феміністку Шуламіт Фаєрстоун .^[151] Серед випускників бакалаврату також є один із винахідників нейлону Джуліан В. Гілл;^[152] співвідкривач нейтрино Клайд Коуен;^[153] ,губернатор штату Іллінойс Джеймс Р. Томпсон;^[154] Посол США в Бельгії Сем Фокс;^[155] Едвард С. Голден, президент Каліфорнійського університету;^[156] Томас Лемб Еліот,^[157] засновник Рід-коледжу; та Абрам Л. Сакар,^[158] президент-засновник Брандейського університету. Серед випускників Архітектурного коледжу: Джордж Гельмут^[159], Гьо Обата^[160] та Джордж Кассабаум^[161], засновники Hellmuth, Obata + Kassabaum, четвертої за величиною архітектурної фірми у світі.

Серед випускників магістратури та аспірантури є лауреати Нобелівської премії Ерл Сазерленд^[162], Едвін Кребс^[163] і Деніел Натанс^[164], які закінчили Медичну школу. Бізнесмен і мандрівник Стів Фоссет^[165] отримав ступінь магістра ділового адміністрування в бізнес-школі. Випускник Школи права Джозеф Пойндекстер^[166] був губернатором Гаваїв під час нападу на Перл-Харбор. Серед випускників докторських програм — колишні президенти університету Джонса Гопкінса, Клемсонського університету, Університету Вейк-Форест, Морхаус-коледжу, Університету Маунт-Юніон, Університету Йонсє та Гонконгського університету науки і технологій. Майк Сімпсон, член Палати преставників США у 2-му виборчому окрузі Айдахо, є випускником стоматологічного факультету.^[167][168]

Серед відомих викладачів — 56-й губернатор Міссурі Ерік Грейтенс;^[169] економіст Гайман Мінські;^[170] романісти Стенлі Елкін^[171] і Вільям Х. Гасс;^[172][173] поет Карл Філіпс;^[174] архітектор Луї К. Сперінг;^[175] художник Макс Бекманн;^[176] сексологи Вільям Мастерс і Вірджинія Джонсон;^[177][178] письменник і культуролог Джеральд Ерлі;^[179] засновник Американської асоціації університетських професорів Артур Онкен Лавджой;^[180] хімік Джозеф В. Кеннеді, співвідкривач елемента плутоній;^[181] перша жінка-директор Національної галереї Канади та Музею мистецтв Філадельфії Джин Сазерленд Боґґс;^[182] і хімік Голден Торп, головний редактор наукового журналу Science Magazine.^[183]

1. ↑ https://www.nacubo.org/-/media/Nacubo/Documents/EndowmentFiles/2019-Endowment-Market-Values--Final-Feb-10.ashx?
2. ↑ ^{а б} National Association of College and University Business Officers U.S. and Canadian 2022 NTSE Participating Institutions Listed by Fiscal Year 2022 Endowment Market Value, Change in Market Value from FY21 to FY22, and FY22 Endowment Market Values Per Full-time Equivalent Student (Excel) — 2023.
   d:Track:Q30268203
3. ↑ ^{а б в} https://www.clir.org/about/current-sponsors-and-funders
4. ↑ https://orcid.org/members/001G000001CyfVmIAJ-washington-university-in-st-louis
5. ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
6. ↑ http://old.arl.org/arl/membership/members.shtml
7. ↑ Our Members / Tier 5
8. ↑ https://web.archive.org/web/20240116123311/https://www.aau.edu/sites/default/files/AAU-Files/Who-We-Are/AAU%20Member%20Universities%20listed%20by%20year_updated%202023.pdf
9. ↑ https://www.aau.edu/who-we-are/our-members
10. ↑ https://web.archive.org/web/20240126121019/https://nhalliance.org/about/members/
11. ↑ https://web.archive.org/web/20221215225406/https://www.heliosopen.org/members
12. ↑ https://web.archive.org/web/20240227092307/https://www.cni.org/about-cni/membership/members
13. ↑ https://web.archive.org/web/20231015070603/https://sparcopen.org/who-we-are/members/
14. ↑ https://web.archive.org/web/20241007110620/https://www.cumuonline.org/membership/cumu-members/
15. ↑ Washington University in St. Louis: Association of American Universities (AAU). www.aau.edu. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
16. ↑ Carnegie Classifications Institution Lookup. carnegieclassifications.iu.edu. Center for Postsecondary Education. Архів оригіналу за 1 February 2021. Процитовано 26 липня 2020.
17. ↑ ^{а б} Universities Report Largest Growth in Federally Funded R&D Expenditures since FY 2011 | NSF — National Science Foundation. ncses.nsf.gov. Архів оригіналу за 28 грудня 2023. Процитовано 28 грудня 2023.
18. ↑ ^{а б} Zalaznick, Matt (6 січня 2023). Billion-dollar business: These are higher ed's top 30 R&D performers. University Business (амер.). Архів оригіналу за 24 грудня 2023. Процитовано 28 грудня 2023.
19. ↑ Washington University in St. Louis: Nobel Prize awarded to WashU economist Philip Dybvig. India Education (амер.). 20 жовтня 2022. Архів оригіналу за 7 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023. Dybvig joins a prestigious list of 26 Nobel laureates affiliated with Washington University. Dybvig joined Olin's faculty in 1990. He previously taught at Princeton University and was tenured at Yale University. He has published two textbooks and more than 35 articles in leading journals.
20. ↑ Rooney, Sonya. Research Guides: WashU History FAQ: Awards & Honors - WU Faculty. libguides.wustl.edu (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2023. Процитовано 1 січня 2024.
21. ↑ U.S. Rhodes Scholarships Number of Winners by Institution U.S. Rhodes Scholars 1904 – 2023 (PDF). The Rhodes Trust. Архів (PDF) оригіналу за 22 листопада 2022. Процитовано 5 січня 2023.
22. ↑ Keaggy, Diane Toroian (13 грудня 2021). Senior Kuziez named Marshall Scholar - The Source - Washington University in St. Louis. The Source (амер.). Архів оригіналу за 1 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
23. ↑ Churchill Scholarship. Архів оригіналу за 15 April 2021. Процитовано 30 квітня 2019.
24. ↑ About Arts & Sciences. Arts & Sciences (англ.). 3 червня 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
25. ↑ Charter | Board of Trustees | Washington University in St. Louis. boardoftrustees.wustl.edu. Архів оригіналу за 26 жовтня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
26. ↑ The Founding of Washington University. Washington University in St. Louis Magazine. Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 8 січня 2009.
27. ↑ Rectenwald, Miranda. Research Guides: WU History FAQ: Origin of Washington University's Name. libguides.wustl.edu (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
28. ↑ Washington University. Northern Illinois University Libraries Digitization Projects. Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 8 січня 2009.
29. ↑ History and Traditions. Washington University in St. Louis (амер.). Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
30. ↑ Washington-University (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
31. ↑ Gerfen, Katie (25 лютого 2020). Washington University's East End Transformation. Architect Magazine. Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
32. ↑ ^{а б} Architecture of Danforth Campus. Wustl.edu. Архів оригіналу за 2 грудня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
33. ↑ Washington University Hilltop Campus, 1899-1951. St. Louis County. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 8 січня 2023.
34. ↑ Frederic Aldin Hall | Facts, History and Traditions | About | Washington University in St. Louis. Wustl.edu. 8 березня 1918. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 13 березня 2013.
35. ↑ Arthur Holly Compton. Washington University in St. Louis (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
36. ↑ History. www.mir.wustl.edu. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
37. ↑ Allison, Samuel K. (1965). Arthur Holly Compton 1892–1962. Biographical Memoirs. National Academy of Sciences. 38: 81—110. ISSN 0077-2933. OCLC 1759017.
38. ↑ Arthur Holly Compton | Facts, History and Traditions | About | Washington University in St. Louis. Wustl.edu. 22 лютого 1946. Архів оригіналу за 3 березня 2013. Процитовано 13 березня 2013.
39. ↑ Desegregation at Washington University in St. Louis. Washington University in St. Louis: University Libraries. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 11 вересня 2008.
40. ↑ ^{а б} Seelye, Katherine (6 жовтня 2020). William Danforth, Who Led Washington University, Dies at 94. The New York Times. Архів оригіналу за 4 січня 2024. Процитовано 4 січня 2024.
41. ↑ South 40 Residential Colleges. Students (амер.). 29 жовтня 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
42. ↑ Ethan A.H. Shepley | Facts, History and Traditions | About | Washington University in St. Louis. Wustl.edu. 14 жовтня 1958. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 13 березня 2013.
43. ↑ O'Connor, Candace (2003). Beginning a Great Work: Washington University in St. Louis, 1853-2003. Washington University in St. Louis. с. 207. ISBN 9780972096645.
44. ↑ Origin of the 'Washington' Name. Washington University in St. Louis: University Libraries. Архів оригіналу за 10 лютого 2009.
45. ↑ Wash U chancellor to resign in 2019. ksdk.com (амер.). 6 жовтня 2017. Архів оригіналу за 21 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
46. ↑ Mark Stephen Wrighton | Leadership | About | Washington University in St. Louis. Wustl.edu. Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 13 березня 2013.
47. ↑ Cortex Innovation Community. www.cortexstl.com (англ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
48. ↑ Wagner, Julie (5 травня 2016). In St. Louis, a gateway to innovation and inclusion. Brookings (амер.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 2 серпня 2019.
49. ↑ Rhee, Helen. Student Life Archives (2001-2008) » Blog Archive » New McDonnell International Scholars Academy announced (англ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 13 квітня 2020.
50. ↑ Secretary-General's remarks at meeting with the McDonnell International Scholars Academy [as prepared for delivery]. United Nations Secretary-General (англ.). 11 березня 2014. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 13 квітня 2020.
51. ↑ McDonnell International Scholars Academy at Washington University in St. Louis. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 13 квітня 2020.
52. ↑ McDonnell International Scholars Academy. Global (амер.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
53. ↑ Burt, Chris (5 жовтня 2021). Windfall at WashU! Endowment gains lead to $1 billion in financial aid to students. University Business (амер.). Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
54. ↑ ^{а б} Nietzel, Michael T. Washington University Is Going Need-Blind In Admissions. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 30 липня 2022.
55. ↑ Bernhard, Blythe (5 жовтня 2021). Washington University to boost student financial aid by $1 billion. STLtoday.com (англ.). Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 16 квітня 2023.
56. ↑ Donadel, Alcino (25 травня 2023). This program dedicated to boosting first-gen success rates is tripling down. University Business (амер.). Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
57. ↑ India and China clear needle-free COVID-19 vaccines. AP NEWS (англ.). 6 вересня 2022. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
58. ↑ Vintage KSDK: The founding of Washington University in St. Louis. ksdk.com (амер.). 24 березня 2022. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 1 січня 2024.
59. ↑ ^{а б в} The 4 times Washington U. has hosted presidential or vice-presidential debates. STLtoday.com (англ.). 24 вересня 2015. Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
60. ↑ Vice Presidential Candidates Debate | C-SPAN.org. www.c-span.org. Архів оригіналу за 21 вересня 2022. Процитовано 12 жовтня 2022.
61. ↑ Camia, Catalina. Ready for debates? 16 sites eager to be 2016 hosts. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
62. ↑ First debate canceled; others still on schedule. Tampa Bay Times (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
63. ↑ Board, the Editorial (29 вересня 2019). St. Louis lost when Washington U. took a pass on hosting 2020 candidates. STLtoday.com (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
64. ↑ Washington University in St. Louis Rankings. www.usnews.com (англ.). US News & World Report. Процитовано 12 лютого 2024.
65. ↑ Forbes America's Top Colleges List 2023. Forbes (English) . Процитовано 11 лютого 2024.
66. ↑ 2023 National University Rankings. Washington Monthly (амер.). Процитовано 11 лютого 2024.
67. ↑ Best U.S. Colleges 2024 - WSJ / College Pulse Rankings. WSJ (англ.). Архів оригіналу за 14 вересня 2023. Процитовано 12 лютого 2024.
68. ↑ Washington University Hilltop Campus Historic District - National Historic Landmark. stlouis-mo.gov (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2022. Процитовано 25 серпня 2022.
69. ↑ Washington University Hilltop Campus Historic District. LandmarkHunter.com. Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 25 серпня 2022.
70. ↑ Mildred Lane Kemper Art Museum - St. Louis, MO. greatriverroad.com (амер.). 23 жовтня 2019. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 12 жовтня 2022.
71. ↑ Washington University Medical Campus. Washington University School of Medicine in St. Louis (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 20 січня 2024.
72. ↑ Washington University Receives $7.6 Million Grant from National Cancer Institute. Diverse: Issues In Higher Education (амер.). 20 жовтня 2019. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
73. ↑ Barr, Diana (16 травня 2022). Washington University researchers receive $61M federal grant for biomedical research. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
74. ↑ Clendennen, Andy (23 липня 2004). Sun rises on University's North Campus. Record. Архів оригіналу за 29 серпня 2006. Процитовано 10 січня 2007.
75. ↑ Historical Campus Tour: West Campus. Washington University in St. Louis homepage. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. Процитовано 10 січня 2007.
76. ↑ Olin Business School | Alumni | Washington University Business School Alumni. Olin.wustl.edu. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.
77. ↑ Washington University in St. Louis Endowment Fund. Endowments.com (амер.). Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
78. ↑ Eckmann, Sabine (2016). Spotlights: Collected by the Mildred Lane Kemper Art Museum. Mildred Lane Kemper Art Museum. ISBN 978-0936316420.
79. ↑ Wash U Receives Donation From Square Co-Founder And Renames School Of Engineering. STLPR (англ.). 31 січня 2019. Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
80. ↑ Barker, Jacob (31 січня 2019). Wash U renaming engineering school after Square co-founder Jim McKelvey. STLtoday.com (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
81. ↑ ^{а б} Gieseke, Drew (16 серпня 2023). WashU looks to the future for adult learners with new School of Continuing & Professional Studies. Ladue News (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
82. ↑ Best Medical Schools: Research [Архівовано 20 березня 2018 у Wayback Machine.] (2019), U.S. News & World Report.
83. ↑ Best Medical Schools: Primary Care [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.] (2019), U.S. News & World Report.
84. ↑ About the McDonnell Genome Institute. McDonnell Genome Institute. 5 квітня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
85. ↑ Home | Blue Ridge Institute for Medical Research. brimr.org (амер.). 27 жовтня 2022. Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
86. ↑ Niemeyer, Kelly Wiese (7 лютого 2023). WashU Medicine reaches new heights as it climbs to No. 3 in NIH research funding. The Source (амер.). Washington University in St. Louis. Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
87. ↑ More than 60% of undergraduates perform research. Washington University in St. Louis: Admissions. Архів оригіналу за 14 липня 2008. Процитовано 18 липня 2008.
88. ↑ The Top American Research Universities (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2015. Процитовано 13 березня 2013.
89. ↑ Office of Undergraduate Research | Washington University in St. Louis. Ur.wustl.edu. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 13 березня 2013.
90. ↑ Fitzpatrick, Tony (12 червня 2008). WUSTL plays key role in Phoenix Mars Mission. Record. Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 18 липня 2008.
91. ↑ National Endowment for the Humanities Awards and Offers, June 2009 (PDF). 1 червня 2009. Архів (PDF) оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
92. ↑ Computational biology project aims to better understand protein folding. The Source (амер.). Washington University in St. Louis. 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
93. ↑ Patrizio, Andy (1 квітня 2020). Thousands of PCs break exaFLOP barrier. Network World (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
94. ↑ Folding@home stats report. archive.is. 8 квітня 2020. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
95. ↑ Major Indo-US Advanced Bioenergy Consortium launches. Biodiesel Magazine. 17 жовтня 2014. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 28 травня 2020.
96. ↑ IIT Delhi students to be mentored by Washington University. The Times of India. 15 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2020.
97. ↑ Educating Future World Leaders. Washington Magazine. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
98. ↑ Secretary-General's remarks at meeting with the McDonnell International Scholars Academy. United Nations (англ.). 11 березня 2014. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 13 квітня 2020.
99. ↑ Brisbane McDonnell academy symposium to tackle world's great challenges. Get STEM. 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 25 July 2020. Процитовано 25 липня 2020.
100. ↑ Newly inaugurated Washington University Chancellor Andrew D. Martin makes 'WashU Pledge'. The Source (амер.). Washington University in St. Louis. 3 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 18 березня 2020.
101. ↑ Library Statistics and Figures: The Nation's Largest Libraries: A Listing by Volumes Held. American Library Association. Архів оригіналу за 23 червня 2023. Процитовано 1 січня 2024.
102. ↑ Best College Library | The Princeton Review. www.princetonreview.com (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 8 квітня 2020.
103. ↑ ^{а б} University Facts. Washington University in St. Louis (амер.). Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 23 січня 2024.
104. ↑ Our Students - Undergraduate Admissions | Washington University in St. Louis. Undergraduate Admissions (амер.). Архів оригіналу за 26 листопада 2023. Процитовано 23 січня 2024.
105. ↑ Directory of Student Groups. Washington University Student Union. Архів оригіналу за 17 грудня 2006.
106. ↑ SU passes general budget of $4.2 million - Student Life. Student Life - The independent newspaper of Washington University in St. Louis (англ.). 30 березня 2023. Архів оригіналу за 18 квітня 2023. Процитовано 1 січня 2024.
107. ↑ Best of St. Louis. Riverfront Times. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 10 лютого 2007.
108. ↑ After Dark website. Wuafterdark.com. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 13 березня 2013.
109. ↑ «Wash U. Palin/Biden Love Song [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.]» from «cbsnews.com» (October 3, 2008) accessed March 17, 2012
110. ↑ ^{а б} As Wash U Students Reckon With Greek System, Some Want It Gone For Good. STLPR (англ.). 18 березня 2021. Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
111. ↑ Doores, Beth (29 липня 2021). Sorority and Fraternity Life Spring 2021 Report (PDF). Washington University in St. Louis. Архів (PDF) оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 12 жовтня 2022.
112. ↑ WUnderground – WashU's Premier (and only) satirical newspaper!. Wunderground.wustl.edu. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
113. ↑ UNIVERSITY ATHLETIC ASSOCIATION | Encyclopedia of Cleveland History | Case Western Reserve University. case.edu (англ.). 20 грудня 2023. Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
114. ↑ Women's Basketball. Washington University Athletics. Архів оригіналу за 8 квітня 2007. Процитовано 7 квітня 2007.
115. ↑ Volleyball. Washington University Athletics. Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 30 липня 2010.
116. ↑ WUSTL Athletics. WUSTL Athletics (англ.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
117. ↑ Washington University in St. Louis - Official Athletics Website. Washington University in St. Louis (англ.). Архів оригіналу за 19 грудня 2023. Процитовано 7 січня 2024.
118. ↑ Some Days the Bears Get You: Washington University in St. Louis Paws Past Middlebury College, 14-9, to Capture 2015 Division III National Collegiate Club Championship: Collegiate Water Polo Association. Collegiatewaterpolo.org. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
119. ↑ Three-Peat: Washington University in St. Louis Doubles Carnegie Mellon University, 14-7, to Capture 2016 Men's Division III National Collegiate Club Championship: Collegiate Water Polo Association. Collegiatewaterpolo.org. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
120. ↑ Thurtene Carnival is a highlight of spring. stltoday.com (англ.). Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 4 січня 2018.
121. ↑ April 21-23, 2017. Thurtene.org (амер.). Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
122. ↑ Schoenherr, Neil (19 квітня 2006). Let your imagination ride at Thurtene Carnival April 22–23. Washington University in St. Louis News & Information. Архів оригіналу за 28 серпня 2006. Процитовано 10 вересня 2006.
123. ↑ Campus Traditions | Undergraduate Admissions | Washington University in St. Louis. Undergraduate Admissions (амер.). Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
124. ↑ Convocation | New Students | Washington University in St. Louis. newstudents.wustl.edu. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
125. ↑ Your guide to regularly scheduled free food opportunities at Wash. U. - Student Life. Student Life - The independent newspaper of Washington University in St. Louis (англ.). 12 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 1 січня 2024.
126. ↑ Cheap Lunch. WashU. 5 листопада 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 27 вересня 2023.
127. ↑ Art Prom. Students (амер.). 5 листопада 2018. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
128. ↑ Underpass Panels | Event Management | Washington University in St. Louis. eventmanagement.wustl.edu. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
129. ↑ Avram Glazer: who is the Man Utd co-owner and what has he said about European Super League plot?. www.nationalworld.com (англ.). 5 травня 2021. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 30 липня 2022.
130. ↑ Piper-Shimizu, Stephane (2 березня 2018). Jon Feltheimer. Variety (англ.). Архів оригіналу за 30 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
131. ↑ Lee, Louise (1 листопада 2004). Spiffing Up Men's Wearhouse. Bloomberg BusinessWeek. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 1 червня 2015.
132. ↑ Geman, Ben. Greenpeace appoints veteran organizer to its top post. archive.nytimes.com. Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 1 січня 2024.
133. ↑ Strategy Study: How Gilead Went From Unprofitable To Biopharmaceutical Giant. www.cascade.app (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
134. ↑ Serbia's new finance minister vows to cut debt, keep fiscal stability. seenews.com (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
135. ↑ Jim Talent. bipartisanpolicy.org (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
136. ↑ Chic Hecht, 77, Former Senator and Businessman From Nevada, Is Dead. The New York Times (амер.). Associated Press. 18 травня 2006. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
137. ↑ Seline, Libby (19 жовтня 2018). Board of Regents Incumbent Hal Daub plans to advocate for affordable tuition. The Daily Nebraskan (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
138. ↑ Alumni Feature: Kenneth Cooper '70. Graland Country Day School (англ.). 5 жовтня 2021. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
139. ↑ Interview: Book on African-American leaders includes St. Louis connections. STLPR (англ.). 3 березня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
140. ↑ Biography - Mr Hank Klibanoff. ppww.hkbu.edu.hk. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 липня 2022.
141. ↑ David Merrick. The Official Masterworks Broadway Site (амер.). Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
142. ↑ Rich, Frank (27 квітня 2000). David Merrick, 88, Showman Who Ruled Broadway, Dies. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
143. ↑ Dal Maxvill – Society for American Baseball Research (амер.). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 30 липня 2022.
144. ↑ Hilts, Philip J. (4 вересня 1998). Jonathan Mann, AIDS Pioneer, Is Dead at 51. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
145. ↑ Murnane, Kevin. Deanne Bell's Future Engineers Program Connects Students With NASA And STEM. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 30 липня 2022.
146. ↑ Brain On Fire: Wash U. Alum Describes Encounter With Rare Autoimmune Disease. STLPR (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
147. ↑ Gussow, Mel (26 жовтня 1995). Mary Wickes, 85, Character Actress for 50 Years. The New York Times. с. 8. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2024.
148. ↑ Star Student | University of Iowa. magazine.foriowa.org (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 3 листопада 2022.
149. ↑ Ballentine, Summer. Once a Republican, Koster seeks governorship as a Democrat. Springfield News-Leader (амер.). Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
150. ↑ Kendall Gretsch. TeamUSA.org. United States Olympic Committee. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
151. ↑ Faludi, Susan (8 квітня 2013). Shulamith Firestone’s Radical Feminism. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 23 січня 2024.
152. ↑ Stout, David (1 лютого 1996). Julian W. Hill, Nylon's Discoverer, Dies at 91. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 4 січня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
153. ↑ Reines, Frederick (1 серпня 1974). Clyde L. Cowan Jr. Physics Today. 27 (8): 68—69. Bibcode:1974PhT....27h..68R. doi:10.1063/1.3128835. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
154. ↑ James Robert Thompson. National Governors Association. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2022.
155. ↑ Council of American Ambassadors. Council of American Ambassadors (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
156. ↑ Campbell, W. W. (1916). Edward Singleton Holden (1846-1914). Proceedings of the American Academy of Arts and Sciences (англ.). 51 (14): 891—894. JSTOR 20025640. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 31 липня 2022.
157. ↑ Ritchie, Susan. Eliot, Thomas Lamb (1841-1936) | Harvard Square Library (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
158. ↑ Lyons, Richard D. (25 липня 1993). Dr. Abram L. Sachar, Historian And 1st Brandeis U. President, 94. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 31 липня 2022.
159. ↑ George Hellmuth; 'Sold' Architect Firm's Ideas. Chicago Tribune. 16 листопада 1999. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 31 липня 2022.
160. ↑ Clancy, Sam (9 березня 2022). Gyo Obata, legendary architect and founder of HOK, dies at 99. KDSK. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
161. ↑ George Kassabaum, Leading Architect; Headed Large Firm. The New York Times (амер.). United Press International. 17 серпня 1982. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
162. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1971. NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
163. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1992. NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
164. ↑ Biographical Overview. Daniel Nathans - Profiles in Science (англ.). 12 березня 2019. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
165. ↑ Fossett remembered by Washington University. The Denver Post. Associated Press (амер.). 1 травня 2008. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
166. ↑ Lane, James B. (1971). Joseph B. Poindexter and Hawaii during the New Deal. The Pacific Northwest Quarterly. 62 (1): 7—15. ISSN 0030-8803. JSTOR 40488873. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
167. ↑ 2011-2012 Official Congressional Directory, 112th Congress, Convened January 5, 2011 (англ.). Government Printing Office. ISBN 978-0-16-088653-9. Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
168. ↑ What You Should Know About Rep. Mike Simpson. StateImpact Idaho (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
169. ↑ Hancock, Jason (1 листопада 2016). Records shed light on Missouri candidate Eric Greitens' income, sources. Kansas City Star. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 9 січня 2023.
170. ↑ Uchitelle, Louis (26 жовтня 1996). H. P. Minsky, 77, Economist Who Decoded Lending Trends. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2024.
171. ↑ Stanley Elkin | Walk of Fame (амер.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
172. ↑ LeClair, Interviewed by Thomas (1977). The Art of Fiction No. 65. The Paris Review. Interviews. (англ.). Т. Summer 1977, № 70. ISSN 0031-2037. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 31 липня 2022.
173. ↑ Gass Biography. Reading William Gass (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 31 липня 2022.
174. ↑ Cut & Paste: Poet Carl Phillips Explores The Politics Of The Everyday. STLPR (англ.). 5 червня 2020. Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
175. ↑ Toft, Carolyn Hewes. Landmarks Association of St. Louis :: Architects :: Louis Clemens Spiering (1874-1912). www.landmarks-stl.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2022. Процитовано 9 січня 2023.
176. ↑ Rybka, Anne (7 квітня 2016). The Story Of Max Beckmann, Germany's Mystery Painter. Culture Trip. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
177. ↑ Severo, Richard (19 лютого 2001). William H. Masters, a Pioneer in Studying and Demystifying Sex, Dies at 85. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2022.
178. ↑ Greta (15 лютого 2012). Virginia Johnson. Missouri Women (англ.). Процитовано 24 січня 2024.
179. ↑ Gerald Early | Walk of Fame (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 31 липня 2022.
180. ↑ Arthur O. Lovejoy. Philosophy (амер.). 28 червня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
181. ↑ Joseph W. Kennedy - Nuclear Museum. Atomic Heritage Foundation (амер.). Процитовано 24 січня 2024.
182. ↑ Salisbury, Stephan (5 вересня 2014). Jean Sutherland Boggs; led Art Museum. The Philadelphia Inquirer (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2022. Процитовано 27 листопада 2022.
183. ↑ AAAS names chemist Holden Thorp as editor-in-chief of Science. www.science.org (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 31 липня 2022.