Рембрандт ван Рейн — Вікіпедія

Рембрандт ван Рейн
нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn
Автопортрет, 1660
При народженніRembrandt Harmenszoon van Rijn
Народження15 липня 1606(1606-07-15)[1][2][…]
Лейден
Смерть4 жовтня 1669(1669-10-04)[1][2][…] (63 роки)
 Амстердам
ПохованняЗахідна церква
Національністьнідерландці[5]
Країна Республіка Об'єднаних провінцій
Релігіякальвінізм[6]
ЖанрЖивопис
НавчанняЛейденський університет (1621)[7][8] і Лейденська міська гімназіяd
Діяльністьхудожник, рисувальник, художник-гравер, колекціонер мистецтва, майстер офорту, колекціонер, візуальний митець
Напрямокреалізм, історизм
Роки творчості1625[9] — 1669[9]
ВчительЯкоб ван Сваненбург[8][6], Пітер Ластман[6], Joris van Schootend і Jan Pynasd
Відомі учніАрт де Ґелдер[6], Willem Drostd[6], Годфрі Кнеллер[6], Філіпс Конінк, Тітус ван Рейнd[6], Abraham van Dijckd, Ебергард Кейль[6], Герард Доу[6], Карел Фабріціус[10][6], Jürgen Ovensd[6], Фердинанд Боль[6], Самюел ван Хогстратен[6], Nicolaes Maesd[6], Lambert Doomerd, Ґербранд ван ден Екгоут[6], Говерт Флінк[6], Anthonie van Borssomd, Christopher Paudißd[6], Cornelis Brouwerd[6], Ян Вікторс, Франц Вульфгаґен[6], Jacques des Rousseauxd, Jacob Levecqd[6], Jan Gillisz van Vlietd, Adriaen Verdoeld, Willem de Poorterd, Isaac de Joudervilled[6], Heiman Dullaartd[6], Abraham Furneriusd, Leendert van Beijerend[6], Johann Ulrich Mayrd, Karel van der Pluymd, Constantijn à Renessed[6], Heinrich Jansend, Ґерріт Віллемс Горст, Johannes Raven IId, Gerrit van Uylenburghd[6], Jan de Stommed[6], Johannes Colaertd[6] і Jan van Glabbeeckd[6]
ЧленAmsterdam Guild of St. Luked
ТвориНічна варта, Синдики (Рембрандт)d, Єврейська наречена і Бенкет Валтасара
БатькоHarmen Gerritszoon van Rijnd[6]
МатиNeeltje Willemsdr. Zuytbrouckd[6]
У шлюбі зСаскія ван Ейленбюрх[6]
ДітиТітус ван Рейнd[6] і Cornelia van Rijnd[6]
Роботи в колекціїРейксмузей[11], Мауріцгейс[12], Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Естонський художній музей, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Національна галерея Канади, Королівська бібліотека Нідерландів[13], ASR historic collectiond[14], Колекція Фріка[15], Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв[16], Королівський музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, KBR, Музей історії мистецтв, Амстердамський музейd, Гравюрний кабінет (Дрезден), Музей Тейлора, Six Collectiond, Галерея Уффіці, Museumslandschaft Hessen Kassel, Рум'янцевський музей, Королівський замок у Варшаві, Музей Галуста Гюльбенкяна, Museum Catharijneconventd, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[17][18][…], Музей Вікторії та Альберта, Художній музей Базеля, Музей Сюрмондта — Людвіга, Museum Brediusd, Національні галереї Шотландіїd, Hessian State Museum Darmstadtd, Музей Шелбурн, Ніваагаардd, Fries Museumd, музей Дордрехтаd, Британський музей, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ліонський музей красних мистецтв, Букінгемський палац, Національна галерея Вірменії, Музей Ізраїлю, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Vanderbilt Museum of Artd, Національний музей у Кракові, Берлінська картинна галерея, Ермітаж, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Музей Кон'як-Жеd, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Рембрандта, Музей мистецтв Філадельфії, Музей Вальрафа-Ріхарца, Princeton University Art Museumd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Agnes Etherington Art Centred, Musée des Beaux-Arts de Toursd, Кенвуд-хаус, Музей герцога Антона Ульріха, Музей мистецтва Сан-Паулу, Художня галерея Онтаріо, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Gallery Prince Willem Vd, Музей Чорторийських, Національний музей у Варшаві, Картинна галерея Далвічd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Абатство Волберн, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Художня галерея Йослинd, Taft Museum of Artd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Монреальський музей красних мистецтв, Гамбурзька картинна галерея, Німецький національний музей, Альбертіна, Детройтський інститут мистецтв, Художня галерея і музей Келвінгроув, Зібрання Воллеса, Реннський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Гравюрний кабінет (Берлін), Віденська академія мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Музей Жакмар-Андре, Зібрання Баррелаd, Брера, Галерея Сабауда, Клівлендський музей мистецтв, Галерея мистецтв Вокера, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Національна галерея Ірландії, Музей образотворчих мистецтв, Музей Гаммера, Музей Нортона Саймона, Tyrolean State Museumd, Рінглінг музей, Timken Museum of Artd, Kunsthaus Zürichd, Галерея мистецтв Коркоран, Ам Ремерхольцd, Вустерський музей мистецтв, Художній музей Фогга[d], Artizon Museumd, Музей мистецтв Толедо, Балтиморський музей мистецтв, Ресіденцгалеріd, Музей Фіцвільяма, Гетеборзький художній музей, Художній музей Сент-Луїса, Speed Art Museumd, Музей мистецтв Кімбеллаd, Національний музей образотворчого мистецтва, Belton Housed, Лувр Абу-Дабі, Allentown Art Museumd, Музей Гране, Musée départemental d'Art ancien et contemporaind, Інститут мистецтв Кларкаd, Buscot Parkd, Гарвардський художній музей, Ліхтенштейнський музейd, Kawamura Memorial DIC Museum of Artd, Memorial Art Galleryd, Музей Гронінгена, The Hyde Collectiond, MOA Museum of Artd, Національний музей мистецтв Румунії, Музей образотворчих мистецтв, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Musée Bonnat-Helleud, Музей мистецтв Цинциннаті, Художній музей Вірджинії, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Ашмолеан музей, Національна галерея, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, New Wight Art Galleryd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Словацька національна галерея, Aartsbisschoppelijk Museumd, Museum Arnhemd[20], City Castle Zaltbommeld[21], Національна бібліотека Франції, Музей Валкгоф-Кам[22], Michael C. Carlos Museumd[23], Смітсонівський музей американського мистецтва[24], National Museum Paleis het Lood[25], Royal Collections of the Netherlandsd[26], Національний музей дизайну Купер—Г'юїт, Будинок художників Відня, Augusteumd, Музей фюрера, National Art Gallery of the Netherlandsd, Musea Brugged[27], Лувр, Sanssouci Picture Galleryd, Національна галерея Шотландії, Центральний музей Утрехта, Electoral Gallery Dusseldorfd, Кассельська картинна галерея, Музей Боде, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Музей Унтерлінден, Building of the Winterthur Museum of Artd, Державне графічне зібрання, Рейнський крайовий музей Бонна, Bryan Gallery of Christian Artd, Barber Institute of Fine Artsd, Buckland Abbeyd, Audley End Housed, Lamport Halld, Музей Боуз, Художня галерея леді Левер, Abbot Hall Art Galleryd, Ferens Art Galleryd, Spencer Museum of Artd, The Boxd, Salford Museum and Art Galleryd, Wolverhampton Art Galleryd, Shipley Art Galleryd, Southampton City Art Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[28], Print Collectiond[29], Galleria Palatinad, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed, Guernsey Museum and Art Galleryd, Inverness Museum and Art Galleryd, Courtauld Galleryd, Williamson Art Gallery and Museumd, Warrington Museum and Art Galleryd, The Whitakerd, Wellcome Collectiond, Музей судноплавства (Амстердам)[30] і Eye Filmmuseumd[31]
Автограф
CMNS: Рембрандт ван Рейн у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Рéмбрандт Га́рменсзон ван Рейн (нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn, МФА: [ˈrɛmbrɑnt ˈɦɑrmənsoːn vɑn ˈrɛin]; 15 липня 1606(16060715) (або 1607) — 4 жовтня 1669) — нідерландський художник, гравер, великий майстер світлотіні, найбільший представник золотого століття голландського живопису. Він зумів втілити у своїх творах весь спектр людських переживань з такою емоційною насиченістю, якою до нього не знало образотворче мистецтво. Роботи Рембрандта, надзвичайно різноманітні за жанрової приналежності, відкривають глядачеві позачасовий духовний світ людських переживань і почуттів.

Біографія

[ред. | ред. код]
«Алегорія музики» 1626 року — приклад ластманівського впливу на юного Рембрандта.
Галерея старих майстрів, Дрезден, Автопортрет із Саскією на своїх колінах (1636)
Рембрандт. «Нічна варта», Рейксмузей (1642)
«Повернення блудного сина» (близько 1666-69, Ермітаж)
«Артаксеркс, Аман і Есфір» (1660)
Офорт «Млин-вітряк» (1641)
Млин - пейзажна картина (бл. 1645—1648)

Роки навчання

[ред. | ред. код]

Рембрандт[33] Гарменсзон («син Гарменса») ван Рейн народився 15 липня 1606 року (за деякими даними, у 1607 році) в багатодітній родині заможного власника млина Гармена Геррітсзона ван Рейна в Лейдені. За даними нідерландських дослідників, родина матері залишилась у лоні католицької церкви, хоча після Нідерландської революції в країні домінував протестантизм[34].

З чотирьох років юний Рембрандт відвідував престижну латинську школу при Лейденському університеті, у якій найбільший інтерес проявляв до живопису. У 13 років його віддали вчитися образотворчому мистецтву до лейденського історичного живописця Якоба ван Сваненбурха, католика по вірі. Рембрандтівських робіт цього періоду дослідники не виявили, і питання про вплив Сваненбурха на становлення його творчої манери залишається відкритим: занадто мало відомо сьогодні про цього художника.

У 1623 році Рембрандт продовжив художнє навчання в Амстердамі у майстра історичного живопису Пітера Ластмана, який пройшов стажування в Італії та спеціалізувався на історичних, міфологічних і біблійних сюжетах[34] (одна з картин Пітера Ластмана перебувала в колекції українського мистецтвознавця Василя Щавинського, нині знаходиться в Ермітажі).

1627 року Рембрандт повернувся до рідного міста й разом з товаришем Яном Лівенсом влаштував власну майстерню на даху батьківського дому в Лейдені. Згодом майстерня здобула значну популярність.

Перші кроки

[ред. | ред. код]

Рембрандт узявся за розробку біблійних сюжетів, пише перші портрети, є навіть один морський пейзаж («Концерт» 1626 рік, «Св. Стефана забивають камінням» 1629, «Христос в Емаусі», «Морський пейзаж» 1630, «Автопортрет біля мольберта» 1628). Рембрандта помітили багаті меценати. Константин Гюйгенс, тоді секретар принца Оранського, зробив молодому художнику замовлення на картини для свого господаря. На цьому етапі Рембрандт самостійно розпочав вивчення художніх творів доби бароко, а також захопився творчістю фламандського живописця Рубенса.

Амстердам

[ред. | ред. код]

У 1631 році Рембрандт залишив майстерню в Лейдені та переїхав до Амстердаму. Через рік Ян Лівенс зачинив майстерню й виїхав на заробітки до Англії. Шляхи друзів розійшлися.

В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. У творчості того часу присутні релігійні сюжети («Пророк Єремія» 1630 рік, Рейксмузей). Дві картини релігійного сюжету Рембрандт написав на замовлення штатгальтера Фредеріка Гендріка Оранського («Воздвиження хреста», «Зняття Христа з хреста»). У творах відчутний вплив барокових гравюр Пітера Пауля Рубенса.

Груповий портрет «Урок анатомії доктора Тюльпа» (1632 рік) приніс художнику успіх.

1634 року Рембрандт узяв шлюб із Саскією ван Ейленбюрх, дочкою бургомістра міста Леуварден. Завдяки вдалому шлюбу художник увійшов до кола заможних людей. Тепер Рембрандт ледь встигав писати портрети. З'явилися великі гроші, тож він купив оселю в Амстердамі. Там же влаштував майстерню і почав збирати витвори мистецтв (гравюри, картини іноземних майстрів, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з'явилося і декілька його шедеврів («Автопортрет з Саскією на своїх колінах», 1636 рік).

Вважають тепер шедевром і велике полотно «Нічна варта». Та в рік появи картина викликала скандал. Адже 16 офіцерів внесли по 100 гульденів за право бути рівними серед рівних та трохи рівнішими за інших. Зазвичай стрільців малювали за бенкетом. Рембрандт представив їх як варту, що йде у похід.

У 1640 році померла мати Рембрандта Корнелія. У дитячому віці померло троє дітей подружжя Рембрандта та Саскії. У 1641 році народився син Тітус. А через рік померла Саскія.

Через деякий час після смерті дружини багато галасу створив роман Рембрандта з коханкою Гертьє Діркс. Діло дійшло до суду і нового скандалу. Взяти новий шлюб художнику заважав заповіт першої дружини, яка забороняла чоловіку користуватися своїм майном якщо відбудеться другий шлюб. Це стало перешкодою і для шлюбу з 20-літньою служницею Гендрік'є Стофельс.

Під час роману художник створив багато портретів коханки, які стали вершиною творів митця («Гендрік'є», 1654 рік, Лувр, Париж; «Гендрік'є входить у воду», 1654, Лондон, Національна галерея; «Купання Вірсавії» 1654, Лувр). На рівні з найкращими портретами світу ставлять «Портрет Хендрік'є біля вікна» (Берлін).

Гендрік'є народила художнику дочку Корнелію і прожила з ним 10 років.

Банкрутство Рембрандта

[ред. | ред. код]

Власний дім в Амстердамі Рембрандт купив із правом сплати грошей за шість років. Після восьмирічного терміну художник багато заборгував усім та не зміг сплатити борг за будинок. Майно художника описали судові пристави і продали на публічному аукціоні. Опис речей художника зберегли. У ньому перелік від «брудного спіднього, що треба прати» до картин митців Італії, Німеччини, Фландрії, книжок, гравюр та великий шолом. Майно, нажите за кілька років, продали за 6 тисяч флоринів. Прикраса (один золотий ланцюжок) коштувала 750 флоринів. Усе майно Рембрандта продали як сім золотих ланцюжків.

Після цього Рембрандт переїхав до бідної оселі на околиці. Аби менше платити за місце на цвинтарі, переніс ближче до дому й могилу покійної Саскії. Лише на твори мистецтва та на їжу він не жалкував грошей. Дійшло до опіки над батьком, що виконував тепер син.

Відмінна риса рембрандтівскої творчості 1650-х — ясність і монументальність крупнофігурних композицій. Характерна в цьому відношенні робота «Аристотель з бюстом Гомера», виконана в 1653 році для сицилійського аристократа Антоніо Руффо і продана в 1961 році його спадкоємцями на аукціоні Метрополітен-музею за рекордну на той момент суму — понад два мільйона доларів[35].

Якщо на полотнах 1650-х років число фігур ніколи не перевищувало трьох, то в останнє десятиліття свого життя Рембрандт повернувся до створення багатофігурних композицій. У двох випадках це були великі й престижні замовлення. Монументальна героїчна картина «Змова Юлія Цивіліса» (1661 рік) створювалася для нової Амстердамської ратуші, але з якихось причин не задовольнила замовників і не була оплачена[36]. Фрагмент картини, що зберігся в Стокгольмі, вражає суворим реалізмом і несподіваними спалахами світлих фарб на тлі навколишньої темряви. Груповий портрет «Синдіки» (1662 рік), незважаючи на природність поз, жвавість міміки і спаяність композиційного рішення, являє собою крок назад порівняно з безкомпромісним натуралізмом «Нічного дозору»[36]. Проте всі вимоги замовників були виконані.

Останні два десятиліття життя Рембрандта стали вершиною його майстерності як портретиста. Моделями виступали не тільки товариші художника (Ніколас Брейнінг, 1652 рік; Герард де Лересс, 1665; Йереміас де Деккер, 1666), але й невідомі солдати та старі люди. Їхні обличчя і руки осяяні внутрішнім духовним світлом. Внутрішню еволюцію художника передала низка автопортретів, що розкриває глядачеві світ його таємних переживань[36].

Останні роки

[ред. | ред. код]

1663 року померла Гендрік'є. 1668 року помер син Тітус. Останньою втіхою старого стала 14-літня дочка від Гендрік'є, Корнелія, яку назвали на честь матері Рембрандта. Смерть прийшла до нього 4 жовтня 1669 року. Поховали на цвинтарі для бідних. Могила не збережена. Лише на стовпі є табличка, що саме тут знайшов свій останній спокій один з найдорожчих художників світу.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

З 1629 до 1669 року майстер написав близько 60 автопортретів. Спадок майстра близько 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків.

Аналіз деяких творів

[ред. | ред. код]

Рембрандт писав портрети родичів, близьких та друзів (портрет Я. Сікса, 1654 рік, аб. Сікса, Амстердам; братової дружини, 1654, Музей образотворчого мист. ім. Пушкіна, Москва) Рембрандт перетворював на психологічні етюди або жанрові й міфологічні картини («Автопортрет з Саскією», близько 1634 — 35 років, Дрезденська картинна галерея; «Флора», 1634, Ермітаж, Ленінград; «Ветсавія», 1654, Лувр, Париж). Євангельські сюжети часто трактував як сцени з життя народу («Притча про робітників на винограднику», 1637; «Свята родина», 1645, — обидві в Ермітажі). Йдучи з життєвих спостережень, Рембрандт досяг високих митецьких узагальнень, які зберігають за його шедеврами значення неминущих цінностей («Вечеря в Еммаусі», Лувр, «Даная», 1636, Ермітаж;«Зречення Апостола Петра» Амстердам, «Ассур, Аман і Есфір», 1660, Музей образотворчих мистецтв ім. Пушкіна; «Яків благословляє синів Йосипа» Кассель, «Єврейська наречена» Амстердам, «Повернення блудного сина», близько 1668-69, Ермітаж). Улюбленим засобом моделювання образів стало застосування ефектів світлотіні, її нюансів та контрастів, за допомогою яких він досягав великої матеріальності та спрямовував увагу глядача на найголовніше в композиції. Стримана золотаво-червона гама, лаконічний малюнок і мерехтіння світла надавали живописній манері Рембрандта специфічності та емоційної виразності. Рембрандт зробив великий внесок у розвиток світового реалістичного мистецтва.

Вплив на культуру

[ред. | ред. код]

Провідні музеї світу пишаються картинами Рембрандта в своїх колекціях — Лувр, Метрополітен у Нью-Йорку, Кассель, Мадрид, Берлін, Національна галерея в Лондоні, Амстердам, Петербург, Стокгольм, Дрезден.

Визначним явищем у театрі стала п'єса Дмитра Кедріна (1907—1945 роки) «Рембрандт» (за віршованою поемою 1940 р.).

Впливу Рембрандта зазнало й українське мистецтво починаючи з кінця XVII сторіччя (портрети Тимоша Хмельницького та його дружини Розандри, Львівський історичний музей; козацького полковника Солонини, не зберігся). Тараса Шевченка називали «українським Рембрандтом» за темні фарби. Його захоплювало і «рембрандтівське освітлення», і блискуча техніка офортів, які він дбайливо копіював (офортна копія з олійної картини Рембрандта «Притчі про робітників на винограднику», замальовки окремих постатей з офорту Рембрандта «Смерть Марії»).

Музейні колекції

[ред. | ред. код]

Найбільш значні колекції творів Рембрандта знаходяться в зібраннях наступних музеїв: Рейксмузей (Амсетрдам), включаючи полотна «Нічна варта» і «Єврейська наречена», Мауріцгейс (Гаага), Ермітаж (Санкт-Петербург), Національна галерея (Лондон), Берлінська картинна галерея, Дрезденська картинна галерея, Лувр (Париж), Національний музей Швеції (Стокгольм), а також у містах Нью-Йорк і Кассель[37]. У будинку-музеї Рембрандта в Амстердамі експонується велика кількість гравюр художника.

Майстерня

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список учнів Рембрандта

Відомо, що Рембрандт утримував велику майстерню і мав багато учнів та помічників. Його слава була такою, що поважні особи, відвідуючи Амстердам, прагнули купити його картини, і він би з радістю виконував власноруч стільки замовлень, якби міг. Список учнів Рембрандта періодів у Лейдені і Амстердамі, досить великий, переважно з тієї причини, що його вплив на художників, які його оточували, був настільки значний, що часто складно визначити, працював той чи інший художник у його майстерні чи лише копіював стиль для клієнтів, які хотіли придбати Рембрандта. Серед його учнів були:[38] Фердинанд Боль, Адріан Брауер, Герард Доу, Віллем Дрост, Гейман Дюлларт, Ґербранд ван ден Екгоут, Карел Фабріциус, Говерт Флінк, Гендрік Фромантью, Арент де Ґелдер, Самюел Діркс ван Гоґстратен, Абрахам Янсенс, Годфрі Кнеллер, Філіпс Конінк, Якоб Левек, Ніколас Мас, Юрґен Овенс, Ян Вікторс, Якоб Баккер та ін.

Твори майстерні Рембрандта в українських музеях

[ред. | ред. код]

Живописні твори майстерні Рембрандта знаходяться у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

«Портрет вельможного чоловіка у східному вбранні» або як його раніше називали «Вельможний слов'янин»(бл. 1630-і рр.) перебуває у колекції музею Ханенків. У цій картині виразно передані особливості художньої манери Рембрандта: жива та рухлива світлотінь. Авторство портрета приписують одному з учнів Рембрандта. Уже на початку 30-хх рр. XVII ст. у майстерні Рембрандта навчалися такі в майбутньому відомі художники, як Якоб Баккер, Говерт Флінк, Фердинанд Боль та ін.

Ця картина є копією, написаною з оригіналу (підписаним та датованим самим Рембрандтом), який наразі зберігається у Музею Метрополітен у Нью-Йорку.Оригінал «Портрету вельможного чоловіка у східному вбранні» був створений молодим Рембрандтом у 1632 році невдовзі після його переїзду до Амстердаму. У свій ранній творчий період митець шукав власну манеру зображення портрету та, зокрема, передачі психологічного стану людини. Саме тоді він неодноразово звертався до театралізованих зображень, використовуючи дорогоцінні костюми та декорації.

У порівнянні з оригіналом, ханенківський «Портрет вельможного чоловіка у східному вбранні» дещо зменшено у розмірі та форматі: зображення погрудне, а не поколінне. Київський колекціонер творів мистецтва Богдан Ханенко придбав портрет у Москві, викупивши його з іншими картинами після побіжного огляду «звалених без розбору» картин на горищі оселі купця та власника кінних заводів М. П. Малютіна.[1]

«Портрет жінки у намисті з перлів»(1630 — 40-і рр.) також перебуває у колекції музею Ханенків і був придбаний Богданом Ханенком тоді, коли і «Портрет вельможного чоловіка у східному вбранні».
У різні часи цей жіночий портрет приписували то одному, то іншому учню Рембрандта, серед них: Якобу Баккеру(1608—1651 рр.) та Пітеру де Гребберу (бл. 1600—1653 рр.).

Цей невеликий за розміром портрет (23.2 х 19.2 см) вирізняється настільки високою художньою якістю та типовою «рембрандтівською» манерою виконання, що Богдан Ханенко разом зі знавцями голландського живопису вважав картину власноручним твором Рембрандта. Окрім цього, у верхньому лівому кутку портрета виразно прочитується монограма майстра. Однак пізніші дослідження атрибуції портрета спростовують авторство Рембрандта, а монограму можна пояснити тодішньою традицією: голова майстерні власноруч підписував твори своїй учнів, доки вони не отримували офіційного звання самостійних художників.

Єдиною в Україні картиною, авторство якої донедавна приписували безпосередньо Рембрандту був «Жіночий портрет» зі збірки Дніпровського художнього музею. Ще донедавна цей портрет вважався ймовірним твором власне Рембрандта. Згідно з фондовими записами, у музей картина потрапила у 1967 році, коли була придбана в однієї відвідувачки за копійки. Стан картини тоді був у жахливому стані: дошка була розколота на дві частини, а малюнок ледь видно. Аж у 1976 році картину відреставрували, а у верхньому правому кутку виявили напис «Рембрандт, 1630 р.».[2]

Лише у 2006 році картину виставили на широкий загал у виставковій залі. Тоді портретом зацікавились нідерландські спеціалісти, але для остаточного встановлення авторства була необхідна фізико-хімічна експертиза, на яку музей певний час збирав кошти. Врешті-решт кілька експертиз було проведено у Києві, після яких, як повідомила на прес-конференції директор музею Тетяна Шапаренко, було встановлено, що робота належить пензлю невідомого західноєвропейського художника ХІХ століття. Наразі портрет ще очікують подальші лабораторні дослідження та мистецтвознавчі експертизи.[3]

Можна припустити, що цей портрет є копією з втраченої картини Рембрандта або представника його кола. Безсумнівно те, що художник картини наслідував авторську манеру великого майстра Рембрандта.

Проблеми атрибуції

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дослідницький проєкт «Рембрандт»
Чоловік у золотому шоломі, Берлінська картинна галерея, раніше один з найбільш відомих рембрандтівських портретів, тепер вже не атрибутується майстру.

Однією з нерозв'язних проблем для дослідника творчості Рембрандта до останнього часу залишалося величезне число копій і реплік з його полотен, які з незапам'ятних часів проходили в каталогах під його ім'ям[39]. Приміром, відомо десять версій картини «Юда повертає тридцать срібняків», які неможливо однозначно атрибутувати певному художнику[40].

У 1968 році в Амстердамі розпочав роботу «Дослідницький проєкт Рембрандт», метою якого було складення перевіреного реєстру творів Рембрандта з використанням найсучасніших методів атрибуції. За роки роботи проєкту число атрибутованих Рембрандту полотен скоротилось до 350 одиниць,[41] тоді як на початок XX століття вважалось, що його пензлю належать близько 800 картин[42]. Наприклад, з 12 картин, які експонувались у Зібранні Воллеса під ім'ям великого художника, проєкт підтвердив авторство Рембранта тільки одній[43]. Успіх проєкту спонукав учених до подібних досліджень спадку інших художників, зокрема, Тіціана.

У 2011 році розпочали експертизу єдиної в Україні картини, автором якої досі вважали Рембрандта. Це «Жіночий портрет» зі збірки Дніпропетровського художнього музею, підписаний іменем «Рембрандт» і датований 1632 роком. Експертиза спростувала авторство Рембрандта і встановила, що робота належить пензлю невідомого західноєвропейського художника XIX століття[44].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На початку грудня 2023 року, відповідно повідомлення телерадіокомпанії CNN, картину «Поклоніння королів», яку лише два роки тому оцінили в $15 тисяч, продали на аукціоні Sothebyʼs за майже $14 мільйонів. Виявилося, що зазначена робота, яку раніше помилково приписували учню Рембрандта, написав сам Рембрандт наприкінці 1620-х років[45][46].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Цей список містить 27 робіт Рембрандта, які утворюють найбільш репрезентативну добірку його творчості. Вибір заснований на книзі Майкла Кітсона «Рембрандт», опублікованій в 2007 році видавництвом Phaidon Press в Нью-Йорку.

Зображення Назва Датування Розміри, матеріал Колекція
Побиття камінням святого Стефана 1625 89,5×123,6 см, дерево, олія Ліонський музей красних мистецтв, Ліон
Товит підозрює дружину в крадіжці 1626 39,5×30 см, дерево, олія Державний музей, Амстердам
Валаам і ослиця 1626 65×47 см, дерево, олія Малий палац, Париж
Похвала Симеона 1631 61×48 см, дерево, олія Мауріцгейс, Гаага
Урок анатомії доктора Тюльпа 1632 216,5×169,5 см, полотно, олія Мауріцгейс, Гаага
Саскія як богиня рослин Флора 1634 125×101 см, полотно, олія Ермітаж, Санкт-Петербург
Бенкет Валтасара 1635/1639 209×167 см, полотно, олія Національна галерея, Лондон
Покладання Христа в труну 1635 32×40,5 см, дерево, олія Художня галерея Хантера, Глазго
Два павичі 1639 145×135,5 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Портрет Агати Бас 1641 104×82 см, полотно, олія Букінгемський палац, Лондон
Нічна варта 1642 437×363 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Христос і перелюбниця 1644 83,8×65,4 см, дерево, олія Національна галерея, Лондон
Сусанна і старці 1647 76,5×92,8 см, дерево, олія Берлінська картинна галерея, Берлін
Христос зцілює хворих 1647—1649 27,8×38,8 см, суха голка Державний музей, Амстердам
Христос в Еммаусі 1648 68×65 см, дерево, олія Лувр, Париж
Голова Христа 1648 25 × 21,5 см, полотно, олія Берлінська картинна галерея, Берлін
Портрет Яна Сікста 1654 112×102 см, полотно, олія Колекція Сікста, Амстердам
Жінка купається 1655 61,8×47 см, полотно, олія Національна галерея, Лондон
Польський вершник 1655 115×135 см, полотно, олія Колекція Фріка, Нью-Йорк
Благословення Якова 1656 211×178 см, полотно, олія Кассельська картинна галерея, Кассель
Урок анатомії доктора Деймана (фрагмент) 1656 100×134 см, полотно, олія Музей Амстердама, Амстердам
Двоє молодих африканців 1661 78×64,5 см, полотно, олія Мауріцгейс, Гаага
Змова Юлія Цивіліса 1661/1662 196×309 см, полотно, олія Національний музей Швеції, Стокгольм
Синдики 1662 191,5×279 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Автопортрет в образі Зевксіса 1663 82,5×65 см, полотно, олія Музей Вальрафа-Ріхарца, Кьольн
Автопортрет 1665 114×94 см, полотно, олія Кенвуд-хаус, Лондон
Єврейська наречена 1666 121,5×166,5 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам

Галерея автопортетів

[ред. | ред. код]
  • Молодий Рембрандт, бл. 1628, у 22-річному віці. Частково вправи у світлотіні. Рейксмузей.
    Молодий Рембрандт, бл. 1628, у 22-річному віці. Частково вправи у світлотіні. Рейксмузей.
  • Рембрандт у 1632, коли він мав великий успіх як модний портретист у цьому стилі.
    Рембрандт у 1632, коли він мав великий успіх як модний портретист у цьому стилі.
  • Автопортрет, спираючись на підвіконня, гравюра, 1639.
    Автопортрет, спираючись на підвіконня, гравюра, 1639.
  • 1640, в костюмі в стилі більше століття тому, Національна галерея, Лондон.
    1640, в костюмі в стилі більше століття тому, Національна галерея, Лондон.
  • Автопортрет в береті з піднятим комірцем, 1659. Національна галерея мистецтв, Вашингтон.
    Автопортрет в береті з піднятим комірцем, 1659. Національна галерея мистецтв, Вашингтон.
  • Автопортрет з двома колами, 1660. Кенвуд-хаус, Лондон.
    Автопортрет з двома колами, 1660. Кенвуд-хаус, Лондон.
  • Автопортрет в образі Зевксіса, бл. 1662. Один з двох автопортретів, на яких Рембрандт розгорнутий ліворуч[47].
    Автопортрет в образі Зевксіса, бл. 1662. Один з двох автопортретів, на яких Рембрандт розгорнутий ліворуч[47].
  • Датований 1669, роком смерті, хоча художник виглядає старшим на інших портретах. Національна галерея, Лондон.
    Датований 1669, роком смерті, хоча художник виглядає старшим на інших портретах. Національна галерея, Лондон.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11859964X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Rembrandt
  3. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ Rembrandt Harmensz. van Rhijn — 2009.
  5. ↑ National Gallery of Art - Collection
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ECARTICO
  7. ↑ Rembrandts sporen aan de Universiteit Leiden — Лейденський університет, 2013.
  8. ↑ а б Groot C. H. A Catalogue Raisonné of the Works of the Most Eminent Dutch Painters of the Seventeenth century Based on the work of John Smith — 1914. — S. 1.
  9. ↑ а б RKDartists
  10. ↑ http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/carel-fabritius-young-man-in-a-fur-cap
  11. ↑ https://www.rijksmuseum.nl/nl/alle-rembrandts-tentoonstelling
  12. ↑ https://www.mauritshuis.nl/nl-nl/ontdek/tentoonstellingen/aankomende-tentoonstellingen/
  13. ↑ https://web.archive.org/web/20200117140214/https://www.kb.nl/themas/vriendenboeken/verwoede-verzamelaars/jacob-heyblocqs-vriendenboek
  14. ↑ Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR (unspecified title) — Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR, 2019.
  15. ↑ https://collections.frick.org/people/151/rembrandt-van-rijn/objects
  16. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rembrandt-1
  17. ↑ Historiestuk met zelfportret van de schilder
  18. ↑ Tronie van een oude man
  19. ↑ Bedelaar en bedelares in gesprek
  20. ↑ Zittende jongen
  21. ↑ portret met borststuk van Hugo de Groot met Franse opschriften over titels. Mezzotint, C. Schröder.
  22. ↑ De kruisiging
  23. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/1771/
  24. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  25. ↑ 'Appelschillend vrouwtje', 13 maart 1773 — 1773.
  26. ↑ Brief van Rembrandt aan Constantijn Huygens, 12 januari 1639 — 1639.
  27. ↑ а б https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO4924_III
  28. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6227300f/f165.item
  29. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/308469
  30. ↑ Portret van Admiraal Philips van Dorp
  31. ↑ Museummacht Amsterdam 4 nov 2017 — 2017.
  32. ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  33. ↑ Ця версія імені, «Рембрант» з літерою «д», вперше з'явилась у підписі художника у 1633 році. До того часу він підписувався комбінацією ініціалів чи монограм. Наприкінці 1632 року він почав ставити підпис у вигляді тільки одного імені «Рембрант». А наступного року додав «д» і залишив це написання до кінця життя. Хоча можна тільки припускати, ця зміна повинна була мати значення для Рембрандта, яке часто інтерпретується як бажання бути відомим за іменем, подібно найвидатнішим фігурам італійського Ренесансу — Леонардо, Рафаелю та ін. Rembrandt-signature-file.com [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  34. ↑ а б Silver, Larry. Статья «Rembrandt». Британська енциклопедія, 15th edition
  35. ↑ Museum Gets Rembrandt for 2.3 Million; Record Price Is Paid by the Metropolitan at Auction Sale Works From Erickson Collection of Old Masters Sold at Auction Museum Here Pays 2.3 Million For Rembrandt Work at Auction
  36. ↑ а б в Silver, Larry. Статья «Rembrandt». Британська енциклопедія, 15th edition
  37. ↑ Clark 1974, pp. 147-50.
  38. ↑ Rembrandt pupils (under Leraar van) [Архівовано 8 вересня 2012 у Archive.is] in the RKD
  39. ↑ Див. докладніше: Catherine B. Scallen. Rembrandt, Reputation, and the Practice of Connoisseurship [Архівовано 10 березня 2012 у Wayback Machine.]. Amsterdam University Press, 2004. ISBN 90-5356-625-2
  40. ↑ Kristin Bahre u. a. (Hrsg.): Rembrandt. Genie auf der Suche. DuMont Literatur und Kunst, Köln 2006. Seite 208
  41. ↑ De Witt, David (22 грудня 2003). A Rembrandt comes out of the shadows. Queen's Quaterly. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 березня 2009.
  42. ↑ «Наука и жизнь», 12, 2011, стор. 66
  43. ↑ Gash, John (January 1993). Rembrandt or not? - Rembrandt Research Project attempts to authenticate certain works. Art in America. Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 8 березня 2009.
  44. ↑ Єдине в Україні «полотно Рембрандта» належить невідомому автору XIX століття[недоступне посилання] // Радіо Свобода
  45. ↑ A painting valued at $15,000 turned out to be by Rembrandt. Now it has sold for almost $14 million. // By Lianne Kolirin, CNN. Updated 12:00 AM EST, December 7, 2023
  46. ↑ Картину Рембрандта, яку помилково оцінили в $15 тисяч, продали на аукціоні за $13,8 мільйона. 09.12.2023, 18:56
  47. ↑ White, 200
  48. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Рембрандт
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Рембрандт у Вікісховищі?
  • Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог 2. — Л.: Искусство, 1981. (рос.)
  • ГМИИ, каталог картинной галереи. — М.: Изобразительное искусство, 1986. (рос.)
  • Ротенберг Е. И. Глава 6-Рембрандт // Западноевропейская живопись 17 в. Тематические принципы. — М.: Искусство, 1989. (рос.)
  • За матеріалами Української Радянської енциклопедії. Т.12.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рембрандт_ван_Рейн&oldid=43218994