Філіп Нереуш Олізар — Вікіпедія

Філіп Нереуш Олізар
Народився1750
Помер1816
Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Країна Російська імперія
Річ Посполита
Посададепутат[d], великий литовський підчаший[1] і посол Сейму Речі Посполитої[d]
РідОлізар
БатькоОнуфрій Олізарd
МатиMarianna Róża Korzeniowskad
Брати, сестриGenowefa Olizar-Wołczkiewiczd
У шлюбі зLudwika Niemirowicz-Szczyttd
ДітиГустав Олізар і Олізар Нарциз
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Філіп Нереуш Олізар гербу Радван (пол. Filip Nereusz Olizar)(бл. 17501816, Броди, нині Україна) — польський шляхтич, камергер (шамбелян) короля Станіслава Августа Понятовського (з 9 грудня 1774 р.), підчаший Великого князівства Литовського (30.08.1780—1794), маршалок Головного Коронного трибуналу (1791), посол на сеймі 1792 р., після поділів Речі Посполитої — член російської едукаційної комісії в Литві та дійсний статський радник. Автор праці «Głosy miewane na sesyjach sejmowych roku 1792».

Біографія

[ред. | ред. код]

Син київського стольника Онуфрія Олізара та його дружини Маріанни Ружі Коженьовської (Róża Korzeniowska).

У 1814 році «отримав» параліч правої половини тіла, втратив дар мови. Для лікування виїхав до Італії, де рік перебував у Пізі. Незважаючи на лікування, його стан погіршувався, тому 1816 року вирішив повернутись до «краю». У Відні кілька діб провів у в'язниці через підозру в переховуванні генерала-втікача Дебеллі. Помер у тодішньому прикордонному місті Бродах, де й був похований.

Нагороджений орденами Білого Орла, Святого Станіслава та Святого Володимира II-го класу.

Одружився з Людвікою Немирович-Щит (першим шлюбом була за Людвіком Оскеркою), донькою Криштофа Немировича-Щита і графині Юзефи Бутлер. Батько Густава, Нарциза та Аделаїди Олізарів.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]