Швайпольт Фіоль — Вікіпедія

Швайпольт Фіоль
Народився	бл. 1460 Нойштадт-на-Айші, Франконія
Помер	1525/1526 Левоча, Спішска Нова Вес, Словаччина ·старість
Країна	Королівство Польське  Священна Римська імперія  Угорське королівство
Національність	німець (за деякими припущеннями — русин)
Місце проживання	Краків, Левоча (тоді Угорщина, нині Словаччина)
Діяльність	підприємець, друкар другої половини 15 століття
Відомий завдяки	підприємець, друкар другої половини XV століття
Медіафайли у Вікісховищі

Швайпольт Фіоль (або Святополк Фіоль^[1], нім. Schweipolt Fiol, також Sweipolt Fiol, Sebald Vehl або Veyl; близько 1460 — між 7 травня 1525 і 16 травня 1526) — засновник слов'янського книговидання кириличним шрифтом.

Уродженець міста Нойштадт-на-Айші над р. Айш у Франконії (Німеччина), німець або русин за походженням. Можливо, як мандрівний челядник, 1479 року прибув до Кракова, де того ж року отримав права міщанина як гаптувальника золотом («гафцяр золотар») (нім. Perlenhaftir). Мав власну справу перед 1483 роком, за посередництвом цеху золотарів знаходив учнів.^[2]

На кошти багатого краківського міщанина, райці, «правдивого гірничого короля Угорщини» (Йоганна Турзо) заснував друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених Рудольфом Борсдорфом з Бравншвайґу. Фіоль перший надрукував книги церковно-слов'янською мовою: «Осьмогласник» (або «Октоїх», 1491, з українськими мовними ознаками^[3]) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пісну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491).

Друкування книг кирилицею зустріло спротив католицького кліру через буллу 1487 року папи Інокентія VIII щодо цензури друків. Незважаючи на те, що два сини Йоганна Турзо були каноніками (потім стали єпископами), йому було складно без зусиль владнати конфлікт. Цьому також сприяли «єретичні» погляди Швайпольта Фіоля, які він відкрито висловлював. 21 листопада 1491 Йоганн Турзо та його швагер Ян Тешнар виклали 1000 дукатів за Швайпольта Фіоля як поруку при умові, що він стане перед судом єпискупів після першого ж виклику. Через три дні Швайпольт Фіоль найняв захисника Яна з Клєпажа, однак Швайпольта Фіоля звинуватили в «єресі»^[2].

Книги були обкладені «секвестром», а Швайпольт Фіоль був ув'язнений. Йоганн Турзо не міг нічого «вирішити» в Кракові, тому звернувся до сина — члена Ґнєзненської капітули РКЦ. 19 січня 1492 була відмова примаса (архієпископа Гнезненського) та капітули в справі поширення книг руською мовою (тобто писемною українською).

22 березня 1492 Швайпольт Фіоль вийшов з ув'язнення, склавши перед судом (з найкращих краківських теологів і каноністів) «урочисту відмову від всіх закидів». Внаслідок конфлікту з місцевим кліром покинув Краків і жив у Левочі на сході Словаччини. За свідченням Захарії Копистенського, книги Фіоля були поширені на території сучасної України ще в 20-их роках XVII століття.

Збереглося 79 примірників видань Фіоля. Один з них — «Часословець» — зберігався в колекції одеського чиновника Олександра Тихоцького (1806 — після 1870), відомого в місті колекціонера стародруків (після його смерті колекція разом із «Часословом» була передана до бібліотеки Одеського (на той час Новоросійського) університету.

Швайпольт Фіоль проявив себе також як винахідник. 9 березня 1489 польський король Казимир видав майстрові привілей на винайдену ним машину для відпомповування води з шахт, призначену для свинцевих копалень в Олькуші.^[4]

1511 року мав права міщанина словацької Левочі. Останні роки життя провів у Кракові, жив на пенсію, яку виплачував агент Турзонів^[5].

Був одружений з донькою заможного краківського різьбяра Міколая Любчича (з Ґлупчиць). Дружина якийсь час вела його «золотарські» справи^[2]. Дітей не мали.^[5].

У 2016 році на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 525 років з часу виходу у світ перших друкованих староукраїнською мовою книжок у Кракові Швайпольтом Фіолем («Осьмогласник», «Часословець», «Тріодь цвітна» для церковного вжитку) (1491).^[6]

• Інкунабула
• Друкарство
• Українське друкарство
• Дропан Степан
• Факсиміле
• Острозька друкарня
• Острозька Біблія
• Пам'ятник Іванові Федорову (Львів)
• Музей мистецтва давньої української книги, Львів
• Музей книги та друкарства України, Київ
• Іван Федоров
• Тихоцькі

• Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, Редакція гірничої енциклопедії, 2009. — 296 с.
• Фіоль (Fiol) Швайпольт // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк : Сталкер, 2000. — 496 с.
• Ісаєвич Я. Д. Фіоль Швайпольт [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 305. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Корсак І. Імена твої, Україно [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Луцьк : Твердиня, 2007. — С. 43–48.
• Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — ISBN 978-966-2154-14-6.
• Kozłowska-Budkowa Zo. Fiol (Fyol, Feyl, Fayl, Vayl) Szwajpolt. (†1525/6) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — T. VI/5, zesz. 30. — S. 470—471. (пол.)
• Szwejkowska H., Książka drukowana XV — XVIII wieku. Zarys historyczny, Wyd. 3 popr. — Wrocław — Warszawa : PWN, 1980. (пол.)
• Тихоцкие. География Российской империи в истории одной семьи / Сост. А. И. Тихоцкий. — Ольга Богомолец, 2012. — Т. 1. — С. 56–57.

• Фіоль Швайпольт (Святополк) // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1984. — 1000 екз.
• Фіоль Швайпольт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Ісаєвич Ярослав. Початки кириличного друкарства [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.] // Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002. — С. 87—94.
• Волкотруб Л. М. Швайпольт Фіоль-першодрукар українських книжок [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Сучасні тенденції розвитку освіти і науки в інтердисциплінарному контексті: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. — Ченстохова-Ужгород-Дрогобич: Посвіт, 2016. — С. 32—34.
• Oktoechos Szwajpolta Fiola [Архівовано 5 лютого 2005 у Wayback Machine.]
• Сірополко С. Швайпольт Фіоль — перший друкар слов'янських кирилівських книг [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.]. — Краків, 1943. — 15 с.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.